Ухвала суду № 134067157, 30.01.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

30.01.2026м. ДніпроСправа № 904/1970/23 (904/5934/23)

Розглянувши скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" на на бездіяльність заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Н.А. по виконавчому провадженню № 74915932

по справі №904/1970/23 (904/5934/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрофільплюс" (49000, м.Дніпро, вул.Бориса Кротова, буд.35, ідентифікаційний номер юридичної особи 38360669) в особі ліквідатора Носань Наталії Сергіївни, свідоцтво №548 від 10.04.2013 (18029, м.Черкаси, вул.Сумгаїтська, 7, адреса для кореспонденції: 18001, м.Черкаси, а/с 177, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

про стягнення у розмірі 80 000,00грн.

Суддя Суховаров А.В.

Секретар судового засідання Піхтін Д. С.

Представники:

від скаржника Назаренко С.А., посв.адв.№116 від 01.11.2018 ПрАТ "Техносервіс 2011"

від боржника: не з`явився

від ВДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024 по справі №904/1970/23 (904/5934/23) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрофільплюс" (49000, м.Дніпро, вул.Бориса Кротова, буд.35, ідентифікаційний номер юридичної особи 38360669) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості у розмірі 80 000,00грн. задоволено у повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрофільплюс" (49000, м.Дніпро, вул.Бориса Кротова, буд.35, ідентифікаційний номер юридичної особи 38360669) суму 80 000,00грн. основного боргу, 2 147,20грн. витрат по сплаті судового збору, 10 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

18.04.2024 господарським судом видано наказ на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2024.

Ухвалою суду від 20.01.2025 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" про заміну сторони виконавчого провадження; замінено стягувача за наказом від 18.04.2024 у справі №904/1970/23 (904/5934/23) в межах виконавчого провадження №74915932, а саме замінити стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрофільплюс" (49000, м.Дніпро, вул.Бориса Кротова, буд.35, ідентифікаційний номер юридичної особи 38360669) на правонаступника Приватне акціонерне товариство "Техносервіс 2011" (18029, Черкаська область, м.Черкаси, вул.Сумгаїтська, 7, ідентифікаційний номер юридичної особи 02132639).

30.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" надійшла скарга ПрАТ "Техносервіс 2011" на дії (бездіяльність) державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Абдулаєвої С.З. під час примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2024 року, за змістом якої скаржник просить суд:

- прийняти до розгляду скаргу Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" на бездіяльність заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріну Альбертівну по виконавчому провадженню № 74915932.

- провести судове засідання у справі №904/1970/23(904/5934/23) в режимі відеоконференції. Надати можливість представнику Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" - адвокату Назаренко Сергію Анатолійовичу брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою системи відеоконференц-прийому "EasyCon";

- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріни Альбертівни в межах виконавчого провадження №74915932, яка полягає у невчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 74915932;

- зобов`язати заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріну Альбертівну усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74915932 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 по справі №904/1970/23(904/5934/23) із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";

- стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49000, Код ЄДРПОУ 34967593) на користь Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" (вул. Сумгаїтська 7, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02132639) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданої скарги ПрАТ "Техносервіс 2011" зазначає про бездіяльність держаного виконавця в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 року по справі №904/1970/23(904/5934/23), посилаючись на те, що заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Нарін Альбертівною не вживаються достатні заходи в межах виконавчого провадження №74915932 щодо виявлення майна боржника та його рахунків.

Ухвалою суду від 09.01.2026 прийнято скаргу Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" до розгляду; призначено скаргу Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" до розгляду в судовому засіданні на 19.01.26; зобов`язано Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до засідання подати письмові пояснення/заперечення на скаргу, які направити учасникам справи (докази направлення надати суду).

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкладено судове засідання на 30.01.2026 о 11:00 год. для розгляду скарги ПрАТ "Техносервіс 2011" (вх. №57136/25 від 30.12.2025).

20.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшли пояснення ПрАТ "Техносервіс 2011", за змістом яких скаржник вказує, що державним виконавцем не вчинено активний дій з метою примусового виконання виконавчого документа боржника, у зв`язку скаржник просить суд задовольнити вимоги, викладені в скарзі.

Боржник та ДВС не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання 30.01.2026, пояснень не надали, про розгляд скарги повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 19.01.2026 в електронні кабінети учасників справи 23.01.2026.

Відповідно до положень ч.2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, господарський суд встановив наступне.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.

08.05.2024 старшим заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Нарін Альбертівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74915932 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 року в справі №904/1970/23.

За змістом заяви та долучених скаржником доказів вбачається наступне.

Відповідно до даних з АСВП, державним виконавцем направлено 10 (десять) запитів на отримання інформації, що становить банківську таємницю, адресовані 14 ідентичним банкам, із вимогою надати інформацію стосовно наявності та/або стану рахунків/електронних гаманців боржника зокрема: 1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК; 2) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УНІВЕРСАЛ БАНК; 3) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АЛЬТБАНК; 4) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК ПІВДЕННИЙ; 5) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КРЕДОБАНК; 6) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УКРСИББАНК; 7) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК; 8) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СЕНС БАНК; 9) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ТАСКОМБАНК; 10) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО РАЙФФАЙЗЕН БАНК; 11) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО БАНК 3/4; 12) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СКАЙ БАНК; 13) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО БАНК ВОСТОК; 14) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ.

Скаржник вказує, що станом на час звернення з скаргою, в Україні діє 60 банківських установ, відповідно до даних з офіційного веб-сайту Національного банку України, тому, з огляду на те, що запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю, направлено лише до 14 з цих банків, державний виконавець не володіє інформацією про існування рахунків у боржника в решті банківських установ та не вживає заходів для її отримання.

Крім того, скаржник зазначає, що НБУ також виокремлено системно важливі банки, тобто банки, діяльність яких впливає на стабільність усієї банківської системи. Так, згідно даних з офіційного веб-сайту НБУ, до системно важливих банків належить 16 банків, зокрема: 1) ПАТ АБ УКРГАЗБАНК, код ЄДРПОУ: 23697280, вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, МФО 320478; 2) ПАТ АБ ПІВДЕННИЙ, код ЄДРПОУ: 20953647, вул. Краснова, буд. 6/1, м. Одеса, 65059, МФО 328209; 3) АТ А-БАНК, код ЄДРПОУ: 14360080, вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, МФО 307770; 4) АТ КБ ПРИВАТБАНК, код ЄДРПОУ: 14360570, вул. Грушевського, буд. 1Д, м.Київ, 01001, МФО 305299; 5) АТ КРЕДОБАНК, код ЄДРПОУ: 09807862, вул. Сахарова, буд. 78, м. Львів, 79026, МФО 325365; 6) АТ КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК, код ЄДРПОУ: 14361575, вул. Євгена Чикаленка, буд. 42/4, м. Київ, 01004, МФО 300614; 7) АТ ОТП БАНК, код ЄДРПОУ: 21685166, вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033, МФО 300528; 8) АТ ОЩАДБАНК, код ЄДРПОУ: 00032129, вул. Госпітальна, буд. 12г, м. Київ, 01023, МФО 300465; 9) АТ ПУМБ, код ЄДРПОУ: 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, МФО 334851; 10) АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК, код ЄДРПОУ: 14305909, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, м. Київ, 01011, МФО 300335; 11) АТ СЕНС БАНК, код ЄДРПОУ: 23494714, вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, МФО 300346; 12) АТ ТАСКОМБАНК, код ЄДРПОУ: 09806443, вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, МФО 339500; 13) АТ УКРЕКСІМБАНК, код ЄДРПОУ: 00032112, вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, МФО 322313; 14) АТ УКРСИББАНК, код ЄДРПОУ: 09807750, вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070, МФО 351005; 15) АТ УНІВЕРСАЛ БАНК, код ЄДРПОУ: 21133352, вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, МФО 322001; 16) АТ ІДЕЯ БАНК, код за ЄДРПОУ: 19390819, вул. Валова, буд. 11, м. Львів, МФО 336310.

У запитах на отримання інформації, що становить банківську таємницю по виконавчому провадженню № 74915932 зазначена лише частина системно важливих та найбільших банків України, зокрема: 1) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК; 2) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УНІВЕРСАЛ БАНК; 3) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК ПІВДЕННИЙ; 4) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КРЕДОБАНК; 5) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УКРСИББАНК; 6) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО СЕНС БАНК; 7) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ТАСКОМБАНК; 8) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО РАЙФФАЙЗЕН БАНК; 9) АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ.

За викладених обставин, скаржник зазначає, що з 16 системно важливих банків лише 9 охоплюються направленими запитами державного виконавця, в той час як інформації про наявність рахунків боржника в решті 7 банках державний виконавець інформації не має.

З огляду на викладене, скаржник вказує, що державним виконавцем не було належним чином вжито заходів для виявлення рахунків боржника відповідно до ч. 8 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч.5 ст.18 Закону України Про виконавчу службу під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно інформації з АСВП, державний виконавець з 08.05.2024 по 08.02.2025 направив п`ять запитів до Міністерства внутрішніх справ України, на які отримав відповіді про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, натомість згідно інформації з АСВП дані про направлення запитів про отримання інформації з інших реєстрів, відсутні, а саме з: 1) Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Державного реєстру Іпотек; 3) Державного реєстру обтяжень рухомого майна; 4) Державного реєстру довіреностей; 5) Державний реєстр цивільних повітряних суден України; 6) Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; 7) Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів;

Скаржник зазначає, що відсутність запитів в АСВП до вказаних реєстрів, свідчить про те, що державним виконавцем не вживалися належні заходів для отримання достовірної інформації про наявність майна в ОСОБА_1 .

Також скаржник вказує, що з метою виявлення майна боржника державний виконавець повинен направити запит до відповідних компетентних органів, а саме: 1)Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКНОІВІ) щодо зареєстрованих на праві власності об`єктів інтелектуальної та промислової власності за боржником; 2) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо виявлених у ОСОБА_1 зареєстрованих земельних ділянок; 3) Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо надання інформації про річкові/морські транспортні засоби, зареєстровані за ОСОБА_1 ; 4) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; 5) Державної інспекції архітектури та містобудування; 6) ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин; 7) Філії Головного інформаційно-обчислювального центру АТ Укрзалізниця щодо зареєстрованих за боржником вантажних вагонів; 8) Державної авіаційної служби України, щодо надання інформації про зареєстровані за ОСОБА_1 повітряних суден.

Відсутність запитів в АСВП до компетентних органів свідчить про те, що державним виконавцем не вживалися належні заходів для отримання достовірної інформації про наявність майна в ОСОБА_1 , про що скаржник зазначає за змістом наданої скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Скаржник зазначає, що відсутність відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності у боржника об`єктів нерухомості, свідчить про те, що державним виконавцем фактично не встановлено майновий стан боржника та не перевірено можливість звернення стягнення на належне йому нерухоме майно.

Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п.16. ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.188-13 КУпАП невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.18 ч.4 розділу XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з матеріалами, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, не пізніше наступного робочого дня передається начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України Про виконавче провадження за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно з ч. 1 розділу XIV Інструкції, порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону.

У разі наявності у діях боржника або інших осіб ознак злочину, передбаченого статтями 342, 343, 382, 388 Кримінального кодексу України, виконавець звертається до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, скаржник вказує, що всупереч наявним у державного виконавця повноваженням та покладеним обов`язкам щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, ним не було вжито жодного з передбачених законом заходів примусового характеру. Зокрема, державним виконавцем не складався протокол про притягнення боржника до адміністративної відповідальності, не вживалися заходи примусу по відношенню до боржника, ні в частині виклику його для дачі пояснень, ні в частині направлення вимог на адресу боржника задля витребування пояснень з приводу невиконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області, від 18.04.2024, по справі №904/1970/23(904/5934/23).

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно інформації з АСВП державний виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом наданих пояснень, скаржник вказує, що з моменту відкриття виконавчого провадження і станом на час подання пояснень, а саме з 08.05.2024 по 19.01.2026, державним виконавцем неодноразово були надіслані запити лише до таких установ: Пенсійного фонду України; Державної фіскальної служби України; Державної податкової служби; Міністерства внутрішніх справ України. Також, державним виконавцем надіслано запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю до 11 банків одночасно, а саме: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство "Універсал Банк", Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Південний», АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРСИББАНК", Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", "Акціонерне товариство "ТАСкомбанк", Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Акціонерне товариство "Банк 3/4", Акціонерне товариство "СКАЙ БАНК", Публічне акціонерне товариство "Банк Восток».

Згідно із відповіддю Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 останній раз отримувала дохід у 2023 році, у зв`язку з чим скаржник зазначає, що за результатом отримання вказаної відповіді, державному виконавцю слід звернутись до Дніпровського обласного центру зайнятості стосовно надання інформації про те, чи знаходилась/знаходиться ОСОБА_1 на обліку у даній установі, чи отримувала остання статус безробітної та чи отримувала допомогу по безробіттю.

Крім того, скаржник вказує, що з 08.05.2024 по 19.01.2026 державний виконавець не звертався до боржника з вимогою щодо зобов`язання боржника з`явитись до державного виконавця щодо сплати боргу за виконавчим документом або ж надання підтверджуючих документів про сплату такого боргу.

Також, скаржник вказує, що державний виконавець не здійснив вихід за адресою боржника для встановлення майнового стану останнього або виявлення боржника за вищевказаною адресою, а також із оформленим належним чином актом про відсутність такої особи, не направив запитів до наступних установ: Державної прикордонної служби України з приводу надання інформації щодо перетину кордону даної особи; Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб з метою надання інформації щодо зареєстрованих осіб у будинку за адресою - АДРЕСА_2 ; КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР з метою отримання копії правовстановлюючих документів, копій технічної документації на майно за адресою АДРЕСА_2 ; Національної поліції України з метою отримання інформації щодо того, чи перебуває ОСОБА_1 у розшуку, оскільки дана особа не працює офіційно, проте, боржнику підлягають сплаті грошові кошти 3 328,00 грн., що становлять прожитковий мінімум на одну працездатну особу. До того ж, скаржник вказує, що державним виконавцем не було направлено запитів про рух коштів по рахунках боржника стосовно отримання боржником будь-якої допомоги від держави «Зимова підтримка» та/або відкриття боржником нових банківські рахунків «єПідтримка», «Національний кешбек» та інші.

Крім того, скаржник вказує, що державним виконавцем не вчинено дій щодо складення та направленння на адресу боржника протоколу про адміністративне правопорушення, в порядку, передбаченому положеннями ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 183-13 Кодексу України «Про адміністративне правопорушення», а також в подальшому не винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у розмірі 1700,00 грн. До того ж, скаржник зазначає, що ухилення боржника виконання свого обов`язку щодо сплати боргу за виконавчим документом передбачає звернення державного виконавця до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ст.382 КК України, що не здійснено державним виконавцем.

З огляду на викладене, скаржник вказує, що активні дії державного виконавця полягають не тільки у вчиненні процесуальних дій для примусового виконання рішення (винесення постанов, накладення арештів, звернення стягнень) та реагуванні на перешкоджання з боку боржника, зокрема, шляхом звернення до правоохоронних органів та вимагаючи складання відповідних актів, а також притягнення особи до відповідальності. Між тим, державний виконавець не вчинив реальних дій щодо примусового виконання виконавчого документа боржником та притягнення його до будь-якого виду юридичної відповідальності, зокрема адміністративної та кримінальної.

Враховуючи викладене, скаржник зазначає, що в межах виконавчого провадження №74915932 наявний факт бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання

наказу від 18.04.2024 Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/1970/23(904/5934/23).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку доводам стягувача, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, в силу приписів частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відтак, Законом України "Про виконавче провадження" визначено обов`язки виконавця, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Своєчасне та повне виконання рішення суду забезпечується завдяки використанню, зокрема, державним виконавцем повного обсягу повноважень, процесуальних інструментів та сукупності різних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та які є необхідними для примусового виконання рішення суду.

Положеннями статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону. Так, за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Докази виконання державним виконавцем вимог статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово.

При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (висновки викладені у поставновах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16).

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (правова позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14).

Станом на час звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця рішення Господарського суду Дніпропетровської області, на виконання якого видано зазначений наказ, не виконано. В матеріалах справи відсутні вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання рішення суду у цій справі, які полягають у своєчасній та здійсненій періодично перевірці майнового стану боржника.

Згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, проте докази систематичних перевірок держаного виконавця в матеріалах виконавчого провадження відсутні. Відтак, суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про не систематичність вчинення виконавцем виконавчих дій та порушення ним положень частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, державним виконавцем несвоєчасно та не в повній мірі вжито всіх можливих, необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту бездіяльності державної виконавчої служби у визначений позивачем період під час примусового виконання рішення у даній справі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною і для зобов`язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З урахуванням наведеного вище, господарський суд задовольняє скаргу Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011".

Окрім викладеного, скаржник просить стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом поданої скарги, розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку скаржник просить стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) становить 10 000,00 грн.

Ні підтвердження понесених скаржником витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги № 22/12/25/1 від 22.12.2025, укладений між замовником - Приватним акціонерним товариством "Техносервіс 2011" та виконавцем - адвокатом Назаренко Сергій Анатолійович;

- Додаткову угоду №1 від 23.12.2025 до 1 до Договору про надання правової допомоги №22/12/25/1 від 22.12.2025, відповідно до якої Сторони погодили види правової допомоги, які надаються Виконавцем, одиниці їх виміру. кількість витрачених виконавцем годин та вартість роботи (послуги) адвоката;

- акт №1 приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 22/12/25/1 від 22.12.2025, відповідно до якого Виконавцем надано, а Замовником прийнято, наступні послуги з надання правової допомоги: правова консультація Замовника, визначення обставин справи, попереднє визначення правової позиції та доказової бази, необхідної для вирішення правового питання Замовника (загальний розмір вартості роботи (послуги) адвоката - 1 000,00грн.); ознайомлення із матеріалами наданими Замовником, погодження правової позиції із Замовником, попередній аналіз правової та доказової бази, необхідних для підготовки скарги (загальний розмір вартості роботи (послуги) адвоката - 1 000,00грн.); підготовка заяви для її подачі до суду (загальний розмір вартості роботи (послуги) адвоката - 8 000,00грн.); загальний розмір наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №22/12/25 від 22.12.2025, наданих в межах підготовки позовної заяви становить 10 000,00грн., які Замовник зобов`язується сплатити Виконавцю протягом 5 (п`яти) днів з дня прийняття Господарським судом Дніпропетровської області остаточного рішення по справі.

Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги положення статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані вище форми гонорару відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.

Проаналізувавши наданий розрахунок заявника, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є обґрунтованою.

У зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії в Господарському суді Дніпропетровської області, повний текст ухвали складено 13.02.2026.

Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" задовольнити.

1. Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріни Альбертівни в межах виконавчого провадження № 74915932, яка полягає у невчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо примусового виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні № 74915932.

2. Зобов`язати заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорян Наріну Альбертівну усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74915932 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 по справі №904/1970/23(904/5934/23) із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження";

3. Стягнути з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, буд. 56, м. Дніпро, 49000, Код ЄДРПОУ 34967593) на користь Приватного акціонерного товариства "Техносервіс 2011" (вул. Сумгаїтська 7, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 02132639) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 13.02.2026.

Суддя А.В. Суховаров