Ухвала суду № 63391840, 08.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3725/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бобровник О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Масенка Д.Є.

суддів - Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання - Ярмолюк М.І.

з участю:

прокурора - Перова А.В.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу Спеціальної антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та накладено арешт на наступне майно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: грошові кошти у сумі 180 тисяч євро, і 250 тисяч доларів США, які були вилучені 15 червня 2016 року у ході проведення обшуку індивідуальних сейфів, відповідно, № 14 і № 15, що знаходяться у приміщенні Київського відділення № 2 ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень», за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65.

В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту вилученого майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає, що твердження слідчого судді про належність вилучених грошових коштів з індивідуальних сейфів № 14 та № 15 ОСОБА_4 не відповідає дійсності та не доведено документально. Таку, захисник вказує, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною ОСОБА_4, шлюб між якими розірваний у 1993 році. Захисник звертає увагу суду на те, що між ОСОБА_2 та її рідним сином ОСОБА_5 01.06.2015 року укладений договір про користування грошовими коштами, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала у безкоштовне користування ОСОБА_7 її майно, а саме грошові кошти в сумі 180 тисяч євро та 250 тисяч доларів США, а ОСОБА_5 зобов'язаний повернути отримане майно від ОСОБА_6 на її вимогу. Разом з тим, на думку захисника, слідчий суддя наклав арешт на грошові кошти, які ніколи не належали ОСОБА_4 та він не має до них жодного відношення.

Далі в апеляційній скарзі, захисник зазначає, що ОСОБА_2 не має жодного відношення до осіб, яким у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру, а тому, як стверджує апелянт, арешт майна, що належить ОСОБА_2 є незаконним.

Одночасно, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначає, що розгляд клопотання відбувся без повідомлення власника арештованого майна ОСОБА_2, а зі змістом оскаржуваної ухвали вона ознайомилася 15.10.2016 року.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 2 статті 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості якого внесені 04 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 52015000000000002, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205. ч. 1 ст. 255 КК України.

Прокурор четвертого відділу Спеціальної антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4, які вилучені 15 червня 2016 року у ході проведення обшуку індивідуальних сейфів, відповідно, № 14 і № 15, що знаходяться у приміщенні Київського відділення № 2 ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень», яке 24 червня 2016 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 52015000000000002, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, вислухавши пояснення прокурора, думку захисника, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні прокурора з метою конфіскації майна як виду покарання, оскільки судом може бути призначене ОСОБА_4 покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 5 191 КК України.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4, які були вилучені 15 червня 2016 року у ході проведення обшуку індивідуальних сейфів, відповідно, № 14 і № 15, що знаходяться у приміщенні Київського відділення № 2 ПАТ «Банк інвестицій і заощаджень», діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів визнає непереконливими.

Твердження автора апеляційної скарги про належність вилучених грошових коштів саме ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною ОСОБА_4, колегія суддів визнає непереконливими, з урахуванням апеляційних скарг адвоката ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_9, який діяв в інтересах ОСОБА_5 та які обґрунтовували вимоги щодо скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді належністю вказаних грошових коштів саме ОСОБА_7, а тому, на цьому етапі кримінального провадження немає підстав для висновку про належність майна ОСОБА_2, дане питання підлягає перевірці на досудовому розслідуванні, як і посилання апелянта на договір безоплатного користування грошовими коштами між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який, на думку апелянта, підтверджує наявність грошових коштів саме ОСОБА_2

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу Спеціальної антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 та накладено арешт на наступне майно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: грошові кошти у сумі 180 тисяч євро, і 250 тисяч доларів США, які були вилучені 15 червня 2016 року у ході проведення обшуку індивідуальних сейфів, відповідно, № 14 і № 15, що знаходяться у приміщенні Київського відділення № 2 ПАЇ «Банк інвестицій і заощаджень», за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ ____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.