Ухвала суду № 86123484, 29.11.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7381/19

Провадження №1-кс/265/4406/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Вайновський А. М., за участю секретаря судового засідання Злидіної Г.В., слідчого Якубович Я.Д., прокурора Овчаренко М.В. представника ФОП Гаврюшенко Р.В. в особі адвоката Голуб О.Ю. розглянувши клопотання ФОП ОСОБА_1 про скасування арешту в рамках кримінального провадження №32019050000000051,-

ВСТАНОВИВ

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшло клопотання адвоката Голуб О.Ю., який діє в інтересах Фізичної особи підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна в рамках кримінального провадження, внесеного 22 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

В обґрунтування клопотання представник ФОП — адвокат Голуб О.Ю. зазначив, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя 05 листопада 2019 року за клопотанням прокурора було накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку проведеного 30 жовтня 2019 року також на підставі ухвали слідчого судді цього ж суду, серед іншого майна було накладено арешт на грошові кошти в сумі 516000 гривень, які зберігались в його особистому кабінеті, а також 25589 гривень та ще 33547 гривень які знаходились в касі підприємства, яке знаходиться в орендованому ним приміщенні за адресою: вулиця Комерційна, 8 у місті Краматорську Донецької області де саме було проведено вказаний обшук.

Адвокат вважає, що арешт було накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню через те, що слідчим суддею не було враховано інтереси власників майна (грошових коштів) - ФОП ОСОБА_1 , що на його думку підтверджується відповідними наданими документами та це майно не має відношення до кримінального провадження. Вилучені під час обшуку грошові кошти належать особисто ФОП, отриманні останнім під час здійснення підприємницької діяльності. В теперішній час ФОП ОСОБА_1 протиправно позбавлений можливості володіти та розпоряджатися своєю власністю, що суперечить статті 1 протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України. Окрім того, адвокат зазначає, що слідчий суддя приймаючи 05 листопада 2019 року рішення не повідомив власника майна про розгляд клопотання прокурора. Крім того, адвокат наголошує, що грошові кошти на які накладений арешт не наділені ознаками, визначеним КПК України, а саме вони не були знаряддям кримінального правопорушення, не мають на собі його слідів та не містять інших відомостей, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, так само на думку представника слідчим та прокурором припущено низку порушень щодо самого порядку проведення обшуку, у тому числі порушено строк звернення із клопотанням, а тому на думку представника, грошові кошти підлягали поверненню власнику, проте слідчим суддею було фактично безпідставно поновлено вказані процесуальні строки.

На підставі викладеного просив частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді, на вилучене під час обшуку майно, зокрема на грошові кошти в сумі 516000 гривень, а також 25589 гривень та 33547 гривень.

В судовому засіданні адвокат Голуб О.Ю. діючи в інтересах ФОП ОСОБА_1 підтримав клопотання та просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в клопотанні

Прокурор Овчаренко М.В. заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у скасуванні арешту, посилаючись на те, що по даному кримінальному провадженню є підстави вважати, що грошові кошти вилучені під час обшуку отримані внаслідок вчинення злочину. Досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває, постановою слідчого грошові кошти визнані речовими доказами. Зазначила, що арешт був накладений саме з метою збереження речових доказів, тому підстав для скасування арешту не має.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про арешт майна, виходячи за наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 21та 22 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України зазначив, що потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, заява № 36548/97, п. 58, ЕСНЯ 2002-УПІ).

Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі “Стретч проти Об`єднаного Королівства” вказано, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції”

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Матеріалами, якими обґрунтовується клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 05 листопада 2019 року в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, за клопотанням прокурора відділу нагляду прокуратури Донецької області накладено арешт на низку майна, у тому числі грошові кошти в сумі 516000 гривень, а також 25589 гривень та 33547 гривень, вилучені під час проведення обшуку.

Задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вилучене 30.10.2019 року під час проведення обшуку офісних (нежитлових) приміщень за фактичним (встановленим) місце знаходженням ПП “Атрі” в місті Краматорську Донецької області по вулиці Комерційній, будинку 8 слідчий суддя керувався вимогами ст.ст.170-173 КПК України та дійшов висновку, що зазначене в клопотанні прокурора майно, у тому грошові кошти на які посилається ФОП ОСОБА_1 та його представник, цілком відповідають критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, відповідно до постанови слідчого визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, існують достатні правові підстави для накладення арешту на це майно з метою його збереження задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженню, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Крім того, згідно ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені норми слідчий суддя дійшов висновку, що звертаючись з клопотанням про скасування арешту майна, адвокатом не взято до уваги, що арешт майна накладався в зв`язку з тим, що майно, відносно якого застосовано захід забезпечення кримінального провадження, за постановою слідчого, яка не скасована, є речовим доказом в межах кримінального провадження за № 32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, а тому з метою його збереження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, та забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Отже, на думку слідчого судді заявником не доведено, що на час розгляду клопотання відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначено майно, оскільки досудове розслідування по кримінальному провадженню триває або арешт накладено необгрунтовано.

На підставі викладеного, з метою подальшого безперешкодного та своєчасного проведення досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту.

Керуючись ст.3, 21, 22, 41 Конституції України, ст.170-174, 303-309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ

Клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 32019050000000051 про скасування арешту – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 04 грудня 2019 року.

Слідчий суддя А.М. Вайновський