Ухвала суду № 72482641, 28.02.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/48/2018(м)

266/3608/17

Єдиний унікальний номер 266/3608/17 Слідчий суддя: Д’яченко Д.О.

Номер провадження 11-сс/775/48/2018(м) Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області (м. Маріуполь) у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Бєдєлєва С.І.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря судового засідання Бартко К.Н.,

прокурора Бондаренка В.В.,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріал досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017050220000384 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2018 року, якою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

1) 25 червня 2012 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;

2) 12 лютого 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська Дніпропетровської області за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначеним покаранням поглинуто покарання Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 25 червня 2012 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна із заліком тримання під вартою у термін с 21 березня 2012 року по 20 вересня 2012 року, на підставі перегляду вироку ухвалою Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 16 січня 2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України періоду часу з 21 березня 2012 року по 25 червня 2012 року, а також з 04 вересня 2012 року по 12 лютого 2014 рік зараховано в строк покарання з розрахунку один день арешту за два дні позбавлення волі, 09 березня 2016 року умовно-достроково звільнений з Державної установи «Торецька виправна колонія № 2», згідно з ухвалою Дзержинського районного суду Донецької області від 01 березня 2016 року на невідбутний термін 1 рік 5 місяців 4 дня,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі до 07 квітня 2018 року із визначенням суми застави 528600 грн., -

в с т а н о в и л а:

в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області знаходиться матеріал кримінального провадження №12017050220000384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 разом з іншими особами, розуміючи протиправний характер своїх дій, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори», керуючись корисним мотивом, займаються збутом наркотичних засобів.

За результатом отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформації а також проведених слідчих (розшукових) дій встановлено, що ОСОБА_4, організував збут психотропної речовини - метамфетамін на території Донецької області, яку за його проханням виготовляє ОСОБА_5 Після виготовлення психотропної речовини, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 здійснює її пересилання через відділення ТОВ «Нова Пошта», які знаходяться на території м. Дніпро Дніпропетровської області до м. Торецька Донецької області, де її отримує ОСОБА_8

Під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_4 здійснював організацію та збут психотропної речовини - метамфетамін не тільки на територію Донецької області, але й в інші міста Дніпропетровської області.

11 грудня 2017 року ОСОБА_4 затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

12 грудня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі до 08 лютого 2018 року із визначенням суми застави 528600 грн.

Постановою заступника прокурора Донецької області від 31 січня 2018 року продовжений строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017050220000384 від ч.2 ст.307 КК України, до чотирьох місяців, тобто до 11 квітня 2018 року.

02 лютого 2018 року до слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області звернувся слідчий СУ ГУНП в Донецькій ОСОБА_9 із клопотанням, погодженим з прокурором прокуратури Донецької області ОСОБА_10, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 на 60 днів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2018 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі до 07 квітня 2018 року із визначенням суми застави 528600 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, захисником ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати й постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або у виді застави в розмірі не більше 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 35240 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не співрозмірне з ризиками, визначеними ст.177 КПК України. Крім того, вважає, що прокурором не надані достатні докази обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначає, що слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі не враховані дані, що характеризують особу підозрюваного, а при визначенні суми застави – вийшов за межі клопотання слідчого, при цьому не обґрунтувавши, чому саме застава в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб повинна бути застосована до підозрюваного.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді – скасувати й постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 інший вид запобіжного заходу, не пов'язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір застави до 25240 грн.; прокурора, який заперечував відносно задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу слідчого судді, як законну і обґрунтовану, залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження й обговоривши доводи апеляційної скарги захисника в її межах, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст.199 КПК України, продовження строку тримання під вартою можливо лише за наявності таких умов:

1) матеріали кримінального провадження містять обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик (ризики), передбачений ст.177 КПК України, не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) матеріали кримінального провадження містять обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.177,183,184,197,199 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про продовження підозрюваному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дотримався вимог статей 197, 199 КПК України, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявність ризиків зазначених у ст.177 цього Кодексу, а також доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст.178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий, відповідно до вимог ст.199 КПК України, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України до теперішнього часу не зменшилися.

Тобто, враховуючи факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, він є особою раніше судимою за злочин в сфері обігу наркотичних засобів, будучи 09 березня 2016 умовно-достроково звільненим з Державної установи «Торецька виправна колонія № 2», на невідбутний термін 1 рік, 5 місяців, 4 дня, та він знов підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, покарання за яке є суворим, що свідчить про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду та ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, які на час розгляду даного клопотання не зменшилися.

В якості обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, слідчий зазначив, що існує необхідність у встановленні та допиті додаткових свідків та очевидців; отриманні матеріалів виконаних доручень УПН ГУНП в Донецькій області; отриманні матеріалів проведених НС(Р)Д; витребуванні та долученні висновків судово-хімічних, дактилоскопічних експертиз; проведенні судово-фоноскопічної експертизи; проведенні тимчасового доступу до речей і документів; визначенні остаточної кваліфікації у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також повідомленні про підозру ОСОБА_4 та іншим особам в остаточній редакції; витребуванні у відповідних органів матеріалів, що характеризують особу підозрюваних; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі (розшукові) дії, в яких виникне необхідність в ході досудового розслідування тощо.

Дані, на які посилається захист в апеляційній скарзі, не спростовують даних, зазначених у підозрі, оскільки і інші докази з достатньою долею вірогідності свідчать про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для продовження підозрюваному строку дії щодо такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Крім того, слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про наявність реальних ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, передбачених ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Судом правильно зазначено, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися певні ризики, передбачені ст.177 КПК України, та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також, те, що з урахуванням виняткової складності кримінального провадження та великим обсягом процесуальних, слідчих дій, завершити досудове розслідування у вказаний строк неможливо, у зв’язку із чим застосування більш м’яких запобіжних заходів не передбачається можливим.

Таким чином, за відсутності підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_4 на свободу в саме такий спосіб процесуального примусу.

Також судом правильно було встановлено, що досудове розслідування за даним провадженням дійсно проводиться, але з врахуванням специфіки самого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, значної кількості підозрюваних та інших учасників у даному кримінальному провадженні, необхідністю проведення низки слідчих дій, потребує певного часу та не може бути завершено на даний час з об’єктивних причин.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому відсутні підстави вважати його завідомо непомірним чи напроти недостатнім для ОСОБА_4

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.ст.197,199,370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та обрання іншого виду запобіжного заходу ОСОБА_4, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 199, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ______

С.І.ОСОБА_11ОСОБА_12ОСОБА_2