Ухвала суду № 65403872, 20.03.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/475/17

Провадження № 1-кп/461/186/17

УХВАЛА

судового засідання

20.03.2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді Стрельбицького В.В.

за участю: секретаря - Кахнич С.П.,

прокурора Грицишина В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представників потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.1 ст.190, ч. 3 ст.15 - ч.2 ст.190, ч.2 ст. 190, ч.ч1,2 ст.199 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадження Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15 ч.1 ст.190, ч. 3 ст.15 - ч.2 ст.190, ч.2 ст. 190, ч.ч1,2 ст.199 КК України.

По даному кримінальному провадженню ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу, з підстав, які стали причиною обрання даного запобіжного заходу, вказавши на неможливість зміни запобіжного заходу на більш мякий.

Представники потерпілих заявлене клопотання не заперечили.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні, кожен окремо, клопотання заперечили з мотивів безпідставності та просили суд відмовити у його задоволенні, змінивши запобіжний захід на більш мякий, а саме домашній арешт.

Судом встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_1, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі № 19 УДПтСУ у Львівській області.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд послідовно враховує положення ст. 177, 178, 183 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.

Крім того, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд надалі враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

Також, суд послідовно враховує і правові позиції ЄСПЛ врішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, що на думку суду має місце в цій справі.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що продовжують мати місце ризики враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, обсягу доказів, кількості потерпілих та свідків, не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, такий, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду. Крім того, враховуючи вищенаведені мотиви, суд не знаходить підстав для застосування альтернативного, більш мякого запобіжного заходу.

Таким чином, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу- тримання під вартою, не відпали, а томунаявна необхідність упродовженні такогозапобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, термін тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 19.05.2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

суддя Стрельбицький В.В.