Ухвала суду № 59082185, 13.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Бець О.В., Дзюбіна В.В., Масенка Д.Є.,

Паленика І.Г.

з участю секретаря Костюк А.А.

прокурора Симківа Р.Я.

представника власника майна ОСОБА_2

власників майна ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні, начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Козачиним С.С. та накладено арешт на майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим надано достатньо доказів на підтвердження наявності правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційні скарзі представники власника майна просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно відмовити. Так апелянти посилаються на відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки майно на яке накладено арешт не відповідає вимогам ст. 167 КПК України, воно не є речовими доказами по справі та не здобуто злочинним. Крім того, на думку апелянтів по справі відсутні обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які інкримінуються йому органами досудового розслідування, а також належні данні на підтвердження доводів детектива з приводу наявності підстав для арешту майна. Також, представники вважаю, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки воно не містить належного обґрунтування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів слідчим суддею вказаних вимог закону, при розгляді клопотання детектива про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, в повній мірі не дотримано.

Задовольняючи клопотання детектива про накладення арешту на майно, слідчий суддя, вказав про наявність правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1.

При цьому слідчий суддя зазначив, що автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, хоча і зареєстрований за дружиною підозрюваного, а саме ОСОБА_7, проте він належить і підозрюваному ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, оскільки був придбаний за час перебування у шлюбі.

Разом з тим, ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В провадженні Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року.

16 червня 2016 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України, а саме в участі в злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, участі в злочинах, вчинюваних такою організацією, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великому розмірі, злочинною організацією, а також у створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі в складі злочинної організації.

Як вбачається з клопотання детектива та доданих до нього матеріалів транспортний засіб - автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_7 18 лютого 2015 року. Таким чином, ОСОБА_7 є власником вказаного автомобіля.

Право особи на власність гарантується Конституцією України. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Учасником кримінального провадження № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року ОСОБА_7 не являється, а сам автомобіль речовим доказом не визнано. Клопотання детектива та додані до нього матеріали не містять вагомих даних, які б давали підстави на обмеження права ОСОБА_7 на власність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання детектива в частині накладення арешту автомобіль задоволенню не підлягає, оскільки воно суперечить праву ОСОБА_7 на власність.

Що стосується доводів апелянтів з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_3, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, то на думку колегії суддів вони є безпідставними.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Так, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 52015000000000002 від 04 грудня 2015 року в рамках якого ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205 КК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до наданих суду копій Реєстру про власність на нерухоме майно, власником вище зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів приводить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі і передачі або відчуженню цього майна.

За таких обставин, доводи апелянтів щодо відсутності підстав для накладення арешту саме на земельні ділянки є безпідставними.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апелянтів з того, що клопотання детектива не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Таким чином, враховуючи вище наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали апеляційним судом, якою, приймаючи до уваги всі викладені обставини, клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні, начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Козачиним С.С., про накладення арешту на майно, слід задовольнити частково, накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в іншій частині клопотання про накладення арешту на автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, слід відмовити.

В зв'язку з цим, апеляційна скарга представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2- задовольнити частково.

Ухвалу слідчого суддіСолом'янського районного суду міста Києва від 24 червня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні, начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Козачиним С.С. та накладено арешт на майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні, начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Генеральної прокуратури України Козачиним С.С., про накладення арешту на майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0.331 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0.25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, задовольнити частково та накласти арешт на дане майно; в іншій частині клопотання про накладення арешту на автомобіль «SUZUKI SPLASH», д.р.з. НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б.

Бець О.В.

Дзюбін В.В.

Масенко Д.Є.

Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/2236/2016 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїБобровник О.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.