Постанова № 42175498, 23.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 924/1282/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від боржника - Коломієць М.О.

арбітражний керуючий - Моісєєв Ю.О.

від кредиторів - Рачок Н.М. (ПАТ "Укрсоцбанк"), Сандуляк С.А. (ПАТ " Райффайзен Банк Аваль"), Медведь А.В. (ПАТ "Перший український міжнародний банк"), Поливач Є.Ю. (ТзОВ "Автоцентр Київ").

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Компанії з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" (CHANERO LIMITED) на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.11.14 р. у справі № 924/1282/13

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ" м.Київ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 року у справі № 924/1282/13 (суддя Крамар С.І.) відмовлено в задоволенні заяви ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький в сумі 2156511,40 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, кредитор "Чанеро Лімітед" (CHANERO LIMITED) подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та постановити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" на суму 2156511,40грн. Як на підставу задоволення вимог вказує, що в порушення умов ліцензійного договору №1 від 01.09.10р. та додаткової угоди від 01.12.2010р., ТОВ "Євро Лізинг" не сплатило повної вартості надання невиключної ліцензії на використання знаку, у зв'язку з чим, станом на 10.08.2013р. у боржника - ТОВ "Євро Лізинг" з'явилася заборгованість перед ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол (Ліцензіар) в розмірі 2156511,40грн., що становить 269800 дол. США. Стверджує, що дана заборгованість підтверджується актами здачі-приймання, актом звірки взаєморозрахунків, що складений між ТОВ "Євро Лізинг" та Компанією з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" за період з 01.01.13 по 10.08.2013, який підписаний сторонами, які були додані заявником до заяви про визнання кредиторських вимог. Зазначає, що виконання умов договору підтверджують видаткові накладні, акти виконаних робіт або наданих послуг та розрахункові (платіжні) документи, які і є первинними обліковими документами з позиції бухгалтерського обліку.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з позицією суду першої інстанції, та зазначає, що фактично момент оплати та зобов'язання щодо оплати за Ліцензійним договором у ТОВ "Євро Лізинг" на користь Компанії з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" виникає за наслідком отримання від останньої відповідних рахунків. Оскільки вищевказані рахунки в матеріалах справи відсутні, то господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність обставин, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог.

В судовому засіданні арбітражний керуючий підтримав викладені у відзиві заперечення та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник боржника в судовому засіданні усно підтримав доводи апелянта та зазначив, що заборгованість ТзОВ "Євро Лізинг" перед Компанії з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" дійсно існує, що стверджується складеним між сторонами актом звірки. Просить задоволити скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 року у справі № 924/1282/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 р. між кредитором - ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол (ліцензіар), що є компанією з обмеженою відповідальністю та боржником - ТОВ "Євро Лізинг" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір №1. Договір вступив в силу з 01.10.2010 року та діє до 31.12.2010р., якщо його не буде розірвано сторонами у відповідності до чинного законодавства України чи припинено з інших підстав, передбачених цим договором, що передбачено п. 4.1. Договору зі змінами згідно додатку від 28.09.2010р.

Згідно вказаного договору, ліцензіар надав на оплатній основі ліцензіату невиключну ліцензію на використання знаку для товарів та послуг (торговельна марка) "АВТО ЛІЗИНГ ЗРУЧНИЙ" (комбінований), зареєстрований для товарів і послуг 36 класу (фінансування,; фінансовий лізинг) Міжнародної класифікації товарів і послуг ("МКТП"), дата реєстрації 25.11.2008р., свідоцтво на знак для товарів і послуг №99681, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня: 28.11.2008р., рішення про передачу власності на знак від 09.10.2009, реєстраційний номер 8797.

Ліцензіар надає ліцензіату на платній основі невиключну ліцензію на використання знаку (п.2.1. договору).

Згідно п. 7.7. ліцензійного договору №1 від 01.09.10р., ліцензіат зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за використання знаку.

Пунктом 10.1 договору встановлена плата за використання знаку (роялті) в розмірі 33000 дол. США за кожний місяць використання.

Відповідно до п. 10.2 договору ліцензіат здійснює оплату за використання знаку (роялті) на банківський рахунок ліцензіара на підставі рахунків від ліцензіара.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.12.2010р. до ліцензійного договору №1 від 01.09.2010р. сторони погодили викласти п.10.1. ліцензійного договору у наступній редакції: плата за використання знаку (роялті) встановлюється в розмірі 79000 дол. США за кожен місяць використання, а починаючи з 01.03.2011р. у сумі 25000 дол. США. Пунктом 2 вказаної угоди погоджено викласти пункт 10.3. ліцензійного договору у наступній редакції: "Ліцензіат здійснює оплату за використання знаку (роялті) в розмірі 33 000 доларів США за місяць шляхом здійснення попередньої оплати, після отримання від ліцензіара відповідних рахунків, та за повний календарний місяць, який сплинув у сумі 46000 дол. США не пізніше 45-дня, наступного за останнім календарним днем відповідного місяця. Починаючи з березня 2013 року Ліцензіат здійснює оплату за використання Знаку лише за повний календарний місяць, що сплинув не пізніше 45-дня, наступного за останнім календарним днем відповідного місяця.

Відповідно п. 10.6 договору сторони підписують акт виконання взаємних зобов'язань за договором за календарний місяць протягом 45 днів, наступних за останнім календарним днем відповідного місяця.

Згідно з п.12.2. договору, ліцензійний договір підпорядковується законодавству України. Відповідальність за невиконання зобов'язань за договором сторони несуть у відповідності з чинним законодавство України.

Ліцензійний договір №1 від 28.09.2010р., додаток до договору від 28.09.2010р. та додаткова угода від 01.12.2010р. підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до актів здачі-приймання від 01.11.2010р., від 01.12.2010р., від 01.01.2011р., від 01.02.2011р., від 01.03.2011р. до ліцензійного договору №1 від 01.09.2010р. ліцензіар та ліцензіат уклали акти про те, що за період жовтень, листопад, грудень 2010 року; січень, лютий 2011 року було надано наступні роботи: надання невиключної ліцензії на використання знаку за 10.2010р. - 79000 дол. США.; за 11.2010р. - 79000 дол. США.; за12.2010р. - 79000 дол. США.; за 01.2011р. - 79000 дол. США.; за 02.2011р. - 79000 дол. США.; відповідно. Актами здачі-приймання від 01.04.2011р., від 01.05.2011р., від 01.06.2011р., від 01.06.2011р., від 01.07.2011р., від 01.09.2011р. до ліцензійного договору ліцензіар та ліцензіат уклали акти про те, що за період березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року було надано наступні роботи: надання невиключної ліцензії на використання знаку за 03.2011р. - 25000 дол. США.; за 04.2011р. - 25000 дол. США.; за 05.2011р. - 25000 дол. США.; за 06.2011р. - 25000 дол. США.; за 07.2011р. - 25000 дол. США.; відповідно.

В поданій заяві, заявник вказав, що в порушення умов ліцензійного договору №1 від 01.09.10р. та додаткової угоди від 01.12.2010р., ТОВ "Євро Лізинг" не сплатило повної вартості надання невиключної ліцензії на використання знаку.

Таким чином, станом на 10.08.2013р. у боржника - ТОВ "Євро Лізинг" з'явилася заборгованість перед ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол (Ліцензіар) в розмірі 2156511,40грн., що становить 269800 дол. США. В підтвердження бору заявником надано акт звірки взаєморозрахунків, що складений між ТОВ "Євро Лізинг" та ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол за період з 01.01.2013р. по 10.08.2013р., який підписаний сторонами.

Відповідно до п.2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" учасником боржника є ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол, з часткою 100% в статутному капіталі ТОВ "Євро Лізинг".

Положеннями ч.2 ст.41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009р. №15 визначено, що при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно ст. 256 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до і умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Використання знака визначається відповідно до вимог п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відповідно до приписів ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно п.п.1, 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Судом враховано, що згідно ліцензійного договору №1 від 01.09.2010р. заявник та боржник погодили використання знаку товарів та послуг (торгівельна марка) "Авто лізинг зручний", та ліцензіар надав ліцензіату на платній основі невиключну ліцензію на використання знаку.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, сторони погодили, зокрема, п.10.2 ліцензійного договору №1 від 01.09.2010 року, що оплата ліцензіатом здійснюється на підставі виставлених ліцензіаром рахунків та після отримання від ліцензіара відповідних рахунків.

Крім того, судом враховано, що п. 10.2. договору не пов'язує обов'язок ліцензіата оплатити використання знаку (роялті) із підписанням актів здачі-приймання до ліцензійного договору.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, з метою встановлення факту виникнення зобов'язання у боржника виплатити заявнику передбачені ліцензійним договором кошти, неодноразово в ухвалах суду від 28.01.2014 року, 25.02.2014 року, 22.09.2014 року, 07.10.2014 року, 22.10.2014 року витребовувались у заявника - ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол рахунки на оплату, які виставлялися боржнику та передбачені п.10.2 ліцензійного договору.

Проте, заявником вимоги ухвал суду виконанні не були, в матеріали справи витребуваних судом доказів, зокрема, рахунків на оплату передбачених договором заявником не надано, про причини неподання витребуваних судом документів заявник не повідомив.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що акт звіряння взаєморозрахунків заборгованості боржника перед ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол не може служити належним та допустимим доказом, в силу якого суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості і який може слугувати підставою для встановлення факту наявності заборгованості в розрізі конкретного правочину з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що, у загальному розумінні звірка (звіряння) передбачає перевірку точності та відповідності чомусь, зіставлення чогось із чимось. Акт звірки складається не в результаті здійснення господарської операції, а з метою встановлення (підтвердження) реальних показників дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства і його не можна вважати первинним документом.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ЧАНЕРО ЛІМІТЕД (CHANERO LIMITED), Кіпр, Лімассол з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ЛІЗИНГ", м. Хмельницький в сумі 2156511,40 грн., оскільки заявником не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заявлені вимоги непідтверджені належними і допустимими доказами

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Компанії з обмеженою відповідальністю "Чанеро Лімітед" (CHANERO LIMITED) №37 від 25.11.2014 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 року у справі № 924/1282/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.