Постанова № 42175489, 23.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 924/1265/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.14 р. у справі № 924/1265/14

за позовом Приватне підприємство "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів

до Фермерське господарство "ЗОЛОТА РОСА" с.Бражинці Полонський район

про стягнення 673602,94 грн.

В судовому засіданні 09.12.2014 року оголошувалась перерва до 23.12.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 року у справі № 924/1265/14 (суддя Шпак В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", на користь приватного підприємства "Адоніс-Стар", 489113,37 грн. (чотириста вісімдесят дев`ять тисяч сто тринадцять гривень, 37 копійок) основної заборгованості, 40081,33 грн. (сорок тисяч вісімдесят одна гривня, 33 копійки ) штрафу, 15985,08 грн. (п’ятнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять гривень) 3%річних, 71382,55 грн. (сім тисяч триста вісімдесят дві гривні, 55 копійок) інфляційних та судовий збір в розмірі 12 331,25 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять одна гривня, 25 копійок). У стягненні 49637,19 грн. основної заборгованості, 7401,52 грн. пені, 1,90 грн. інфляційних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Фермерське господарство "ЗОЛОТА РОСА" подало апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати в частині присудження до стягнення з ФГ "ЗОЛОТА РОСА" на користь ПП "Адоніс-Стар" 68 474,46грн. - основного боргу, 40 081,33грн. - штрафу, 15 985, 08грн. - 3% річних, 71 382,55грн. - інфляційних та відмовити в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування скарги зазначає, що твердження позивача про порушення відповідачем договірних зобов’язань визначених договором купівлі-продажу від 10.04.2013 р. № 011/13 є безпідставними, а позовні вимоги - необґрунтованими, оскільки поставка відбувалась не на виконання договору. Згідно рахунків ПП „Адоніс-Стар” поставило ФГ „Золота Роса” товару на загальну суму 614876,06грн. Позивач в позовній заяві визнає, що оплата товару відповідачем проведена на загальну суму 194237,15грн, таким чином залишок боргу ФГ „Золота Роса” перед ПП „Адоніс-Стар”, складає 420638,91грн., що є різницею між загальною сумою поставленого товару та загальною сумою його оплати, а не 538750,56 грн., як це необґрунтовано зазначає позивач. Окрім того, в накладних на поставку товару не вказано строк його оплати. Позивач не надсилав не адресу ФГ „Золота Роса” будь-якої вимоги про оплату товару, як це передбачено ст.530 ЦК України, а отже відсутній факт прострочення виконання грошового зобов’язання боржником, як правової підстави звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованих коштів у зв’язку із простроченням їх оплати, оскільки строк виконання грошового зобов’язання, в розумінні закону, ще не наступив. Відповідач зазначає, що часткове зарахування позивачем проведеної відповідачем часткової оплати поставленого товару в рахунок погашення штрафних санкцій носить протиправний характер. Поставка позивачем товару відповідачу проводилась не на підставі договору №011/13 від 10.04.2013 року, а згідно накладних на підставі рахунків, в яких відсутнє відповідне посилання на вище вказаний правочин. Ні накладними, ні рахунками нарахування штрафних санкцій не передбачено. ФГ „Золота Роса” жодним офіційним документом не визнавало факт наявності заборгованості перед ПП „Адоніс-Стар” зі сплати пені, інфляційних, трьох процентів річних, штрафу. На адресу відповідача з приводу даних сум не надходило ні претензій, ні вимог про їх сплату, і ФГ „Золота Роса” ніколи не визнавало подібної заборгованості. Дані суми є спірними і до рішення суду не можуть самоправно погашатись позивачем за рахунок сум проведеної відповідачем оплати поставленого товару. Позивач просить стягнути 673602,94грн. заборгованості, що не відповідає фактичним обставинам справи, розрахунку ціни позову та не ґрунтується на законі. Тобто, позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Одночасне нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу суперечить закону. Окрім того, стаття 534 ЦК України, на яку посилається позивач, всупереч його необґрунтованим твердженням не передбачає можливості та права кредитора за рахунок сум оплати основного зобов’язання погашати неузгоджені та спірні суми штрафу, інфляційних, трьох процентів річних, пені.

В судовому засіданні 09.12.2014 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив, мотивуючи тим, що між сторонами існували договірні відносини купівлі-продажу товару, що відображається в податкових накладних, складених за результатами здійснених господарських операцій. Право позивача на першочергове погашення штрафних санкції передбачене ст. 534 ЦК України, а можливість одночасного стягнення штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, що відображено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24-гс/12. Відтак, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 року у справі № 924/1265/14 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2014 року, між приватним підприємством "Адоніс-Стар", м. Старокостянтинів та Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА", с.Бражинці Полонський район, був укладений договір купівлі-продажу №011/13.

Відповідно до п. 1.1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов’язується поставляти Покупцю Товар, а Покупець зобов’язується прийняти й оплатити Товар в повному обсязі.

Відповідно до 2.3 договору підставою для здійснення платежу за Договором є рахунки, виставлені постачальником. Покупець зобов’язаний здійснюючи оплату за Товар, вказувати в призначенні платежу номер та дату Договору, номер та дату рахунка оплату якого він здійснює. Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право на свій розсуд, визначити за яким рахунком до цього Договору зарахувати оплату Покупця.

Пунктом 2.4. договору оплату товару Покупець проводить з розрахунку: 30% в 3-х денний термін після отримання рахунку, 70 % - до 1 вересня 2013 р., також можуть проводитись розрахунки шляхом 100 % передплати на підставі виставленого рахунка.

Пунктом 5.2 договором у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми, за кожен день прострочки, а також за невиконання умов договору накладається штраф у розмірі 15% від суми прострочення.

Позивачем на виконання умов договору було надано товар на суму 614 876,06 грн. по накладних:

- від 10.04.2013 р. № 0011 на суму 10032 грн.;

- від 19.04.2013 р. № 0024 на суму 4249,42 грн.;

- від 29.04.2013 р. № 0042 на суму 5374,92 грн.;

- від 01.05.2013 р. № 0047 на суму 22630,37 грн.;

- від 06.05.2013 р. № 0065 на суму 48593,60 грн.;

- від 10.05.2013 р. № 0076 на суму 51155,50 грн.; - від 15.05.2013 р. № 0080 на суму 40337,36 грн.;

- від 18.05.2013 р. № 0094 на суму 1621.56 грн.;

- від 20.05.2013 р. № 0101 на суму 37706.90 грн.;

- від 29.05.2013 р. № 0125 на суму 34227.58 грн.;

- від 06.06.2013 р. № 0156 на суму 8149,30 грн.;

- від 06.06.2013 р. № 0149 на суму 91659,48 грн.;

- від 08.06.2013 р. № 0160 на суму 15408,85 грн.;

- від 12.06.2013 р. № 0170 на суму 17156,48 грн.;

- від 18.06.2013 р. № 0187 на суму 6906,79 грн.;

- від 19.06.2013 р. № 0193 на суму 23258,40 грн.;

- від 22.06.2013 р. № 0198 на суму 50744,27 грн.;

- від 02.07.2013 р. № 0205 на суму 17529,60 грн.;

- від 09.07.2013 р. № 0219 на суму 22067,16 грн.;

- від 10.07.2013 р. № 0220 на суму 3517,69 грн.;

- від 15.07.2013 р. № 0223 на суму 26294,40 грн.;

- від 16.07.2013 р. № 0225 на суму 26706,83 грн.;

- від 01.08.2013 р. № 0226 на суму 17530 грн.;

- від 02.08.2013 р. № 0231 на суму 8764,80 грн.;

- від 02.08.2013 р. № 0235 на суму 16798 грн.;

- від 09.09.2013 р. № 0263 на суму 6454,80 грн.

Відповідачем, частково сплачена заборгованість на суму 194237,15 грн.: -30.04.2013гр. сплачено 5000 грн.; 30.05.2013 р.-51155,50 грн.; 25.07.2013 р.-4249,42 грн.; 25,07.2013 р. - 15750,58 грн.; 20.09.2013 р. -6454,80 грн.; 15.10.2013 р,- 20000 грн.; 20.11.2013 р. - 1621,56 грн.; 20.11.2013 р.-5374,92 грн.; 20.11.2013 р.-22630,37 грн.; 12.08.2014 р.-62000 грн.

При цьому позивач вказує, що відповідачем за умовами п. 2.4 договору заборгованість в розмірі 76155,50 грн., сплачено до 01.09.13 року, що підтверджується сторонами в акті звіряння розрахунків від 12.08.13 року який підписано сторонами та скріплено печатками.

З позовної заяви вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 538750,56 грн.

Підставою для стягнення заборгованості позивач зазначає неналежне виконання договору №011/13 купівлі-продажу від 10 квітня 2013 року.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Господарські зобов’язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 534 Цивільного кодексу України передбачена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили що оплату товару Покупець проводить з розрахунку: 30% в 3-х денний термін після отримання рахунку, 70 % - до 1 вересня 2013 р., також можуть проводитись розрахунки шляхом 100 % передплати на підставі виставленого рахунка.

Оскільки, відповідачем належним чином виконі розрахунки до 01.09.13 року (пункт 2.4 договору ) в сумі 76155,50 грн. (акт звірки розрахунків від 12.08.14р.) то позивачем після 01.09.13 року нарахована основна заборгованість в розмірі 538750,56 грн.

Окрім того, позивачем нараховано 7401,52 грн., пені.

Пунктом 5.2 договором у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми, за кожен день прострочки, а також за невиконання умов договору накладається штраф у розмірі 15% від суми прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стосовно стягнення пені та погашення її розміру за рахунок проплат відповідача в порядку ст. 534 ЦК України, колегія зазначає наступне.

Позивачем нараховано пеню за період з 01.09.13 року по 27.08.14 року в сумі 84751,92 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тому є вірним висновок місцевого господарського суду, що період прострочення за який позивач вправі нарахувати пеню становить з 01.09.2013р. по 03.032014р. (6 місяців). Нарахування пені строком до 27.08.2014р. є неправомірним, оскільки це не передбачено договором (п. 5.2 Договору).

Перерахований місцевим судом розмір пені, що становить 35 114,73 грн. є вірним з врахуванням положень ст. 232 ГК України (період для стягнення пені є 01.09.13 року по 03.03.14 року).

Колегія суддів також погоджується з тим, що враховуючи оплати відповідача: 20.09.2013 р. - 6454,80 грн.; 15.10.2013 р,- 20000 грн.; 20.11.2013 р. - 1621,56 грн.; 20.11.2013 р.-5374,92 грн.; 20.11.2013 р.-22630,37 грн.; 12.08.2014 р.-62000 грн., на загальну суму 118081,65 грн., то з рахуванням положень ст. 534 ЦК України відповідачем сплачено розмір пені в повному обсязі.

Однак, залишок суми проплат відповідача в розмірі 49637,19 грн., які зараховані позивачем в погашення пені за період з 01.09.13 року по 27.08.14 року підлягає зарахуванню в основну заборгованість (84751,92 грн. /пеня в період з 01.09.13 року по 27.08.14 року - 35 114,73 грн. /пеня, яка підлягає стягненню/ = 49637,19 грн.).

Отже місцевим судом підставно відмовлено в 7401,52 грн. пені.

Таким, чином сума основної заборгованості в розмірі: 538750, 56 грн. – 49637,19 грн. = 489113,37 грн. задоволена правомірно. Відповідно правомірною є відмова у стягнення 49637,19 грн. основної заборгованості необхідно відмовити.

Окрім того, позивачем відповідно до п. 5.2 договору нараховано штраф, який з розрахунку позивача станом на 01.09.13 року становить 538750,56 грн*15% = 80812,58 грн. і з врахуванням проплат в період з 01.09.13р. по 27.08.14 року (ст. 534 Кодексу) становить 40081,33 грн., який і просить стягнути позивач.

Колегія суддів погоджується із перерахунком штрафу, з врахуванням проплат відповідача та положень ст. 534 ЦК України та звертає увагу, що правильним є нарахування у розмірі 40081,64 грн., оскільки відповідачем заявлена менша сума в розмірі 40081,33 грн., то задоволенню підлягає сума штрафу у розмірі 40081,33 грн., заявлена позивачем.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає вірним перерахунок 3% річних, та погоджується з задоволенням останнього в розмірі 15985,39 грн., оскільки позивачем нарахована менша сума, то стягненню підлягає 15985,08 грн. – 3%річних.

Також вірною є сума інфляційних нарахована місцевим судом в розмірі 71382,55 грн. Відповідно правомірною є відмова у стягненні 1,90 грн. інфляційних.

Судом не приймається до уваги твердження апелянта, що сторони відмовились від виконання умов договору купівлі-продажу № 011/13 від 10.04.2013 р., оскільки не здійснювали посилання на договір у видаткових накладних. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Матеріали справи не містять та апелянтом не подано жодних доказів, які б свідчили про розірвання договору за згодою сторін, або в судовому порядку. Одностороння відмова від його виконання договором не передбачена. Згідно предмету договору (п. 1.4), асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці узгоджується сторонами та вказується у рахунках або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. При цьому обов'язок покликатися на договір покладено на покупця (апелянта) при здійсненні оплати за товар (п. 2.3). З огляду на вказане суд вважає, що поставки товару відбувались саме на виконання вказаного договору.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено та не встановлено коли позивачем було проведено нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань та коли фактично відбулось зарахування сплачених сум за товар в рахунок погашення санкцій колегія суддів вважає безпідставним, оскільки право на нарахування санкцій виникає з моменту порушення зобов'язання, а ст. 534 ЦК України не встановлює проміжку часу, протягом якого платежі можуть бути віднесені кредитором в рахунок сплати неустойки.

Посилання апелянта на неправомірне нарахування штрафу та пені за прострочення грошового зобов'язання спростовується правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 27.04.2012 р. № 3-24-гс/12.

Також необгрунтованим є посилання апелянта на те, що в прохальній частині позовної заяви позивачем вказується заборгованість в розмірі 673602,94 грн., в той час як в мотивувальній вона складається з різних сум - основного боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат, а відтак існує суперечність стосовно ціни позову. Вказане оформлення позовної заяви не суперечить ст.ст. 54-55 ГПК України та не викликає різного трактування ціни позову.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЗОЛОТА РОСА" від 03.10.2014 р. № 72 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 року у справі № 924/1265/14 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.