Ухвала суду № 33060568, 30.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 липня 2013 року Справа № 5021/2509/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Плюшка І.А., Бакуліної С.В., Добролюбової Т.В., Першикова Є.В., Шевчук С.Р.,розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"про перегляд Верховним Судом Українипостанови у справі за заявою до проВищого господарського суду України від 26.03.2013 №5021/2509/2011 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, відмовлено у задоволенні скарг Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банка "Індустріалбанк", Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Суми, Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на дії розпорядника майна; ухвалено розпоряднику майна привести реєстр вимог кредиторів у відповідність з даною ухвалою; задоволено клопотання комітету кредиторів; введено процедуру санації Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" строком на дванадцять місяців; керуючим санацією боржника призначено його керівника - голову правління Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" Лазаковича І.В.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Марченка Р.В. на строк здійснення процедури санації.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5021/2509/2011, в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій в частині відмови у задоволенні скарги на дії розпорядника майна, введення процедури санації строком на дванадцять місяців, призначення керуючим санацією боржника його керівника, призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Марченка Р.В. на строк здійснення процедури санації, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на дії розпорядника майна, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини другої статті 2, статей 15, 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання боржника банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2011 у справі №4/63-Б, від 25.06.2003 у справі №6/189-121/Б, від 31.01.2007 у справі №7/136-04, від 05.12.2012 у справі №16/186б/85б, від 22.03.2006 у справі №15/76б-43/624б та постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.05.2004 у справі №6/260-4/201, від 05.07.2005 у справі №15/76б.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 26.03.2013 у справі №5021/2509/2011 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні скарги на дії розпорядника майна, виходячи з того, що штрафні санкції не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника, виокремлюються від вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями при складанні реєстру вимог кредиторів, тому вимоги зі сплати штрафних санкцій не є вимогами кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника в розумінні статті 1 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим вимоги шостої черги вимог кредиторів (штраф, пеня) правомірно не враховувались розпорядником майна при визначенні кількості голосів кредиторів на зборах кредиторів. Крім того, суд касаційної інстанції вказав про правомірність введення судом першої інстанції процедури санації боржника, призначення керуючим санацією боржника керівника боржника, призначення розпорядником майна боржника Марченка Р.В. на строк здійснення процедури санації, враховуючи відповідні клопотання комітету кредиторів, а також показники аналізу фінансово - господарської та інвестиційної діяльності боржника, його положення на товарному ринку, наявність потенційного інвестора в особі ініціюючого кредитора. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що арбітражного керуючого Марченка Р.В. було призначено розпорядником майна з урахуванням пропозицій державного органу з питань банкрутства (Міністерства юстиції України).

Водночас, постановою від 31.01.2007 у справі №7/136-04, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції, якою звільнено арбітражного керуючого Яблонського В.В. від виконання обов'язків керуючого санацією боржника та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Доценка Є.Ю. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що ухвала місцевого господарського суду була винесена без виклику учасників справи про банкрутство та за відсутності їх представників; призначено керуючого санацією без вирішення питання щодо продовження процедури санації; кандидатуру керуючого санації не було погоджено державним органом з питань банкрутства та комітетом кредиторів.

У постанові від 22.03.2006 у справі №15/76б-43/624б Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо призначення розпорядником майна Луговського Є.В., оскільки його кандидатура була погоджена державним органом з питань банкрутства. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки боржника віднесено до особливо небезпечних підприємств, судом першої інстанції правомірно в порядку особливого провадження за статтею 43 Закону про банкрутство залучено до участі у справі орган місцевого самоврядування та уповноважений орган центральної виконавчої влади.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин та виникнення правовідносин з різних видів зобов'язання, залежно від чого суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановами Вищого господарського суду України від 25.05.2011 у справі №4/36-Б, від 25.06.2003 у справі №6/189-121/Б, від 05.12.2012 у справі №16/186б/85б, на які посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, скасовано, а справи передано на новий розгляд до судів першої інстанції. Однак прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справ на новий розгляд не означає остаточного вирішення питання по суті, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

До судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України у господарських та адміністративних справах. За таких обставин посилання заявника на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.05.2004 у справі №6/260-4/201, від 05.07.2005 у справі №15/76б як на докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права також не може бути взяте до уваги.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5021/2509/2011 до провадження Верховного Суду України.

При цьому, підлягає поверненню заявнику попередньо сплачена сума судового збору, перерахована платіжним дорученням від 27.05.2013 №0000118168 на платіжні реквізити Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у допуску справи №5021/2509/2011 до провадження Верховного Суду України.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп., сплачений платіжним дорученням від 27.05.2013 №0000118168 на платіжні реквізити Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяІ.ПлюшкоСудді:С.Бакуліна Т.Добролюбова Є.Першиков С.Шевчук