Ухвала суду № 87010133, 16.01.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7381/19

Провадження №1-кс/265/332/20

УХВАЛА

16 січня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Шиян В.В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л. прокурора Овчаренко М.В. представника Фізичної особи – підприємця Гаврюшенко Р.В. в особі адвоката Голуб О.Ю. розглянувши клопотання ФОП ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами про скасування арешту в рамках кримінального провадження №32019050000000051,-

ВСТАНОВИВ

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшло клопотання ФОП ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна в рамках кримінального провадження, внесеного 22 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

В обґрунтування клопотання ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 05 листопада 2019 року за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області Овчаренко М.В. було накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку проведеного 30 жовтня 2019 року за адресою місто Краматорськ, вулиця Комерційна,8. Також на підставі зазначеної ухвали, серед іншого майна було накладено арешт на грошові кошти в сумі 516000 гривень, які зберігались в його особистому кабінеті, 25589 гривень та 33547 гривень які знаходились в касі підприємства, в цьому ж приміщенні. Заявник вважає, що арешт було накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню через те, що слідчим суддею не було враховано інтереси власників майна (грошових коштів) - а саме його, що на його думку підтверджується відповідними наданими документами, та це майно не має відношення до кримінального провадження. Вилучені під час обшуку грошові кошти належать особисто йому, отриманні ним під час здійснення підприємницької діяльності. На теперішній час він фізична особа підприємець протиправно позбавлений можливості володіти та розпоряджатися своєю власністю, що суперечить статті 1 протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України. Заявник звертає увагу суду, що 05 листопада 2019 року під час розгляду клопотання про накладення арешту на кошти, його не було повідомлено про розгляд клопотання. Крім того, заявник наголошує, що він не є стороною кримінального провадження, дозвіл на обшук надавався судом щодо визначених підприємств, в переліку яких його не має. Грошові кошти на які накладений арешт не наділені ознаками, визначеним КПК України, а саме вони не були знаряддям кримінального правопорушення, не мають на собі його слідів та не містять інших відомостей, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. На теперішній час органом досудового розслідування не вжито заходів для встановлення власників вилученого майна, не опитано осіб, які б могли дати пояснення щодо походження вилученого майна. Просить суд розглянути справу за нововиявленими обставинами, оскільки існують обставини, які на думку заявника не були відомі суду на час судового розгляду, та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 5 листопада 2019 року в рамках кримінального провадження №32019050000000051 на грошові кошти в розмірі 516000 гривень, 25 589 гривень, 33 547 гривень.

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Голуб О.Ю. підтримав клопотання та просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в клопотанні. Пояснив, що в день проведення обшуку ОСОБА_1 , стало погано, у зв`язку з чим він поїхав з роботи раніше, але залишив на своєму робочому місці сумку з грошима. Також пояснив, що в касі підприємства, що знаходилася на першому поверсі також були гроші в розмірі 25589 гривень та 33 547 гривень. Надав до суду документи підтверджуючи проведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 ..

Прокурор Овчаренко М.В. заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у скасуванні арешту, посилаючись на те, що по даному кримінальному провадженню є підстави вважати, що грошові кошти вилучені під час обшуку отримані внаслідок вчинення злочину. Досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває, постановою слідчого грошові кошти визнані речовими доказами. Зазначила, що арешт був накладений саме з метою збереження речових доказів, тому підстав для скасування арешту не має. Також вважає, що заявником не було доведено джерела походження коштів, а також не доведено їх належність саме ОСОБА_1 . Крім того, обґрунтованість накладення арешту на майно, в тому числі на грошові кошти, перевірено Донецьким апеляційним судом за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 Інших ново виявлених обставин, які б могли свідчити про незаконність накладення арешту на грошові кошти, заявником надано не було. Просить суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 459 КПК України, судові рішення що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 4 частини 2 ст. 459 КПК України, передбачено обставини, що визнаються ново виявленими, а саме: інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення , і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали , що належить переглянути.

Відповідно до ст.. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того , як особа, яка звертається до суду , дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Відповідно до ч.7 ст. 173 КПК України, треті особи мають право на оскарження судового рішення щодо арешту майна.

На підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 30 жовтня 2019 року було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 Комерційна, 8.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 5 листопада 2019 року було накладено арешт на вилучені під час обшуку документи, комп`ютерну техніку та гроші.

Таким чином заявник ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення своїх прав саме 30 жовтня 2019 року .

Клопотання про скасування арешту накладеного на грошові кошти за нововиявленими обставинами надійшло до суду 3 січня 2020 року, тоб то в межах строку передбаченому ст. 461 КПК України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 21та 22 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.03.2013 року у справі «Рисовський проти України» зазначив, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, заява № 36548/97, п. 58, ЕСПЧ 2002-УПІ).

Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі Стретч проти Об`єднаного Королівства вказано, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Матеріалами, якими обґрунтовується клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 05 листопада 2019 року в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, за клопотанням прокурора відділу нагляду прокуратури Донецької області накладено арешт на низку майна, у тому числі грошові кошти в сумі 516000 гривень, а також 25589 гривень та 33547 гривень, вилучені під час проведення обшуку.

В листопаді 2019 року заявник ОСОБА_1 вже звертався до суду із заявою про скасування арешту накладеного на грошові кошти ухвалою слідчого судді від 5 листопада 2019 року.

Ухвалою слідчого судді від 29 листопада 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування арешту.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2019 року вже було перевірено законність накладення арешту на вилучені документи та гроші. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 5 листопада 2019 року залишено без змін.

В своїй апеляційній скарзі, заявник ОСОБА_1 посилався на ті обставини, що гроші в розмірі 516000, 25589 та 33547 гривень належать саме йому, і ці обставини, вже перевірялися апеляційним судом. За висновком апеляційного суду, ОСОБА_1 не надано жодного документу, що підтверджує право власності на грошові кошти, вилучені в ході обшуку, а надані до апеляційної скарги документи жодним чином не підтверджують законність походження грошових коштів та не свідчать про отримання ним доходу як фізичної особи.

В своєму клопотання про скасування арешту, ОСОБА_1 посилається на належність йому грошових коштів для ведення господарської діяльності. При цьому надає копії касових книг, платіжні доручення, на підтвердження законності знаходження готівки в касі та кабінеті. Але під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом було перевірено і ці обставини.

Відповідно до п.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №148 від 29.12.2017р. суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

В ході проведення обшуку книги обліку операцій з готівкою не виявлено та не вилучено, касові книги інших суб`єктів господарювання під час обшуку також не виявлено.

Крім того, згідно п.6 зазначеного Положення суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами між собою - у розмірі до 10000 гривень включно. Платежі понад установлені суми проводяться через банки .

У порушення вказаних вимог, виходячи з відомостей, вказаних у книзі обліку доходів та витрат, ФОП ОСОБА_1 протягом жовтня 2019р. здійснювались розрахунки на суми що значно перевищують граничний розмір розрахунків за готівку між суб`єктами господарювання.

Згідно протоколу огляду АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 , який було надано прокурором на спростування доводів заявника, рахунок відкритий в AT «Укрсімбанк», закрито 04 лютого 2016 року.

Таким чином, грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку не обліковані відповідно до чинного законодавства, зокрема згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.201 7р.

Відповідно до п.11 Положення, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Разом з тим, у ході проведення обшуку документи щодо оприбуткування, обліку, руху грошових коштів, які, згідно апеляції, отримані у ході здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , не надані та відшукані не були, під час проведення обшуку документи, що мають відношення до діяльності вказаного суб`єкта господарювання не вилучались.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 19 березня 2019р. (справа № 803/1576/16) основним документом, що підтверджує реальність господарських операцій, є саме податкові накладні, складені платником податків на підтвердження придбання товару (робіт, послуг).

З протоколу огляду АІС «Податковий блок» вбачається, що податкові накладні, додані до апеляційної скарги, платником податку - продавцем товарів в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Вказане свідчить про недостовірність даних, викладених в скарзі ФОП ОСОБА_1 та додатках до неї.

Також суд звертає увагу, що представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Голуб О.Ю, в судовому засіданні не було надано переконливих пояснень та обґрунтування щодо знаходження грошових коштів у значній сумі в приміщенні офісу інших підприємств. А також представник не зміг пояснити необізнаність осіб, які знаходилися під час обшуку в офісі щодо належності цих коштів іншім особам.

Також суд звертає увагу, що задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно вилучене 30.10.2019 року під час проведення обшуку офісних (нежитлових) приміщень за фактичним (встановленим) місце знаходженням ПП Атрі в місті Краматорську Донецької області по вулиці Комерційній, будинок 8, слідчий суддя керувався вимогами ст.ст.170-173 КПК України та дійшов висновку, що зазначене в клопотанні прокурора майно, у тому числі грошові кошти на які посилається ФОП ОСОБА_1 та його представник, цілком відповідають критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, відповідно до постанови слідчого визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, існують достатні правові підстави для накладення арешту на це майно з метою його збереження задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженню, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що звертаючись з клопотанням про скасування арешту майна, заявником не взято до уваги, що арешт майна накладався в зв`язку з тим, що майно, відносно якого застосовано захід забезпечення кримінального провадження, за постановою слідчого, яка не скасована, є речовим доказом в межах кримінального провадження за № 32019050000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, а тому з метою його збереження, виключення можливості перепродажу або іншого відчуження, та забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Отже, на думку слідчого судді заявником не доведено, що на час розгляду клопотання відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначено майно, оскільки досудове розслідування по кримінальному провадженню триває або арешт накладено необгрунтовано. Також під час судового засідання не було встановлено нововиявлених обставин, які ще не досліджувалися судом та підтверджували б пояснення заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 21, 22, 41 Конституції України, ст.170-174, 303-309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ

Клопотання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами про скасування арешту в рамках кримінального провадження №32019050000000051 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 20 січня 2020 року.

Слідчий суддя Шиян В.В.