Рішення № 81450022, 26.04.2019, Вишгородський районний суд Київської області

26.04.19 320/2079/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Рибки І.Є., за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до дільничної виборчої комісії №320351 з виборів Президента України у територіальному виборчому окрузі №96 про визнання протиправною бездіяльності та визнання порушення права,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до дільничної виборчої комісії №320351 з виборів Президента України у територіальному виборчому окрузі №96, у якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність дільничної виборчої комісії №320351 з виборів Президента України у територіальному виборчому окрузі №96, що виразилась у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 21.04.2019;

-визнати порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці №320351 у територіальному виборчому окрузі №96.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, як суб’єкт виборчого процесу (виборець) 21 квітня 2019 року реалізовув своє право на участь у голосуванні по виборам Президента України на виборчій ділянці №320351 у 96-му територіальному виборчому окрузі.

Позивач зазначає, що став свідком порушень виборчих прав військовослужбовців, яким всупереч гарантіям, закріпленим у ОСОБА_2 України «Про вибори Президента України», не було надано можливість вільно проголосувати. Доводи про порушення виборчих прав військовослужбовців позивач аргументує тим, що на виборчу дільницю вони прибули організовано (строєм) та під командуванням командира, що, на переконання позивача, становить втручання у право вказаних військовослужбовців на вільне волевиявлення та як наслідок, влинуло на результати сумарного волевиявлення виборців, у тому числі його, як виборця. У зв’язку із чим, 21.04.2019 року він звернувся зі скаргою до дільничної виборчої комісія в порядку ст. 91 ЗУ «Про вибори Президента України» з приводу даного порушення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, дільнична виборча комісія на його заяву, у якій були викладені зазначені факти, не відреагувала, у зв’язку з чим допустила протиправну бездіяльність.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача дільничної виборчої комісії № 320351 у судове засідання не з»явився, згідно телефонограми просить справу розглядати за їх відсутності, у задоволенні позову просила відмовити.

Відповідно до ч 3 ст.268 КАС України «Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції».

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч 8 ст.273 КАС України «Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.»

Відповідно до ч 8 ст. 277 КАС України «Рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії та її членів можуть бути оскаржені до адміністративного суду за місцезнаходженням дільничної виборчої комісії.»

Відповідно до ст.. 278 ч 1 КАС України «Суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставою для притягнення до відповідальності не за правилами цього Кодексу, суд постановляє окрему ухвалу з повідомленням про наявність таких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноважених вжити у звязку з цим заходів, встановлених законом.»

Частиною 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити дії чи бездіяльність суб’єктів, визначених частиною першою цієї статті, якщо ці дії чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

У частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісії мають учасники виборчого процесу за умови, що оспорювані рішення, дії, чи бездіяльність порушують його права як виборця або його інтереси щодо участі у виборчому процесі.

У якості підстави позову позивач ОСОБА_1 зазначає, що став свідком порушень виборчих прав військовослужбовців, яким всупереч гарантіям, закріпленим у ОСОБА_2 України «Про вибори Президента України», не було надано можливість вільно проголосувати.

Доводи про порушення виборчих прав військовослужбовців позивач аргументує тим, що на виборчу дільницю вони прибули організовано (строєм) та під командуванням командира, що, на переконання позивача, становить втручання у право вказаних військовослужбовців на вільне волевиявлення.

Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, дільнична виборча комісія на його заяву, у якій були викладені зазначені факти, не відреагувала, у зв’язку з чим допустила протиправну бездіяльність, однак підтвердження про направлення скарги до дільничної виборчої комісії №320351 суду не надав.

Отже, зміст та підстави позову свідчать, що звертаючись до суду позивач прагне захистити виборчі права інших осіб - невизначеного кола військовослужбовців, які голосували на виборах Президента України на виборчій дільниці №320351.

При цьому позов не містить викладу будь-яких обставин, які б свідчили, що рішенням, дією або бездіяльністю дільничної виборчої комісії №320351 з виборів Президента України у територіальному виборчому окрузі №96 були безпосередньо порушені виборчі права особисто позивача ОСОБА_1 чи його право на участь у виборчому процесі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, в даному випадку тягар доказування факту порушення відповідачем ОСОБА_2 України «Про вибори Президента України» покладається саме на позивача.

Враховуючи викладене суд відмовляє позивачу у позові у повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 77, 268-273, 277, 278 КАС України суд, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до дільничної виборчої комісії №320351 з виборів Президента України у територіальному виборчому окрузі №96 про визнання протиправною бездіяльності та визнання порушення права відмовити.

Відповідно до ч 2 ст. 278 КАС України Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня його проголошення.

Відповідно до ч 1 ст. 272 КАС України Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Копію рішення суду невідкладно вручити позивачу та невідкладно направити відповідачу по справі для відома.

Суддя: М.Б.Баличева