Постанова № 68753069, 06.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 924/1282/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"на ухвалу та на постанову господарського суду Хмельницької області від 23.02.2017 Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2017у справі№ 924/1282/13 господарського суду Хмельницької областіза заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЦЕНТР КИЇВ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

пробанкрутствоза позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 2. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"провизнання недійсним договору заставиарбітражний керуючий Бас Р.О. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Рівнеазот" - Бруль А.С.; ПАТ "УкрСиббанк" - Пенський А.В.; ТОВ "Євро Лізинг" - ліквідатор Бас Р.О.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 порушено провадження у справі №924/1282/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21.05.2015 у справі №924/1282/13 визнано грошові вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до боржника - ТОВ "Євро Лізинг" в сумі 66995127,09грн., з яких, зокрема, 41430873,75грн. - вимоги кредитора, які підлягають внесенню до четвертої черги вимог кредиторів (основна сума кредиту та відсотки за користування кредитними коштами), 25564253,55грн. - вимоги кредитора, які підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів як вимоги забезпеченні заставою (у т.ч. на підставі спірного договору застави № 2584 від 04.07.2008 із додатковими угодами, у т.ч. №27 від 24.02.2011 та №29 від 07.04.2015).

Постановою господарського суду Хмельницької області від 23.07.2015 ТОВ "Євро Лізинг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

ПАТ "Рівнеазот" звернулося 24.03.2015 до господарського суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір застави №132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів ПАТ "Рівнеазот": - Ford Тоurneo Соnnесt 1.8ТDСІ, шасі № WFOJXXTTPJ8C28096, реєстраційний номер №АА5391 НР; - Ford Тоurneo Connect 1.8ТDСІ, шасі №WFOJXXTTPJ7Р46667, реєстраційний № АА5392НР; - Skoda Superb Classic 1,8 МТ, шасі №ТМВDL23UX8B301667, реєстраційний №АА9618НР; - Skoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6, шасі №ТМВСА41Z88В157371, реєстраційний №АА9617НР).

В обґрунтування поданої заяви, ПАТ "Рівнеазот" посилається на статтю 9 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтю 578 ЦК України. ПАТ "Рівнеазот" зазначає, що в порушення договору фінансового лізингу, укладеного між ним та ТОВ "Євро Лізинг", майно було передано у заставу без його згоди як лізингоодержувача. Зазначає що договір застави та додаткова угода до нього нотаріально не посвідчені, що суперечить вимогам частини 2 статті 13 Закону України "Про заставу" і тягне за собою недійсність таких угод в силу статті 14 даного Закону та статті 220 ЦК України. Заявником зазначено, що обтяження не містить опису, тому є недійсним в силу статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Крім того, заявник посилається на те, що спірний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості представників шляхом зловживання, всупереч частині 1 статті 232 ЦК України, а також на те, що відсутні повноваження керівників сторін договору, договір укладений всупереч статті 92 ЦК України, частині 2 статті 207 ЦК України. Заявником звертається увага на те, що додаткові угоди № 19, 29 до спірного договору застави не чинні, оскільки не містять печатки ТОВ "Євро Лізинг".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.02.2017 (суддя Олійник Ю.П.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (колегія суддів: Юрчук М.І., Мельник О.В., Василишин А.Р.), у задоволенні заяви (позовної) ПАТ "Рівнеазот" до ТОВ "Євро Лізинг" та до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору застави №132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів ПАТ "Рівнеазот": - Ford Тоurneo Соnnесt 1.8ТDСІ, шасі № WFOJXXTTPJ8C28096, реєстраційний номер №АА5391 НР; - Ford Тоurneo Соnnect 1.8ТDСІ, шасі №WFOJXXTTPJ7Р46667, реєстраційний №АА5392НР; - Skoda Superb Classic 1,8 МТ, шасі №ТМВDL23UX8B301667, реєстраційний №АА9618НР; - Skoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6, шасі №ТМВСА41Z88В157371, реєстраційний №АА9617НР відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що правові підстави для визнання недійсним договору застави в частині передачі в заставу транспортних засобів, заявлені позивачем, відсутні, матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству.

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву про визнання недійсним договору застави №132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу чотирьох транспортних засобів задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 203, 229, 207, 215 ЦК України, ст.ст.42, 47 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Рівнеазот", яке перейменовано в ПАТ "Рівнеазот" (Лізингоодержувачем) та ТОВ "Євро Лізинг" (Лізингодавцем) укладено договір фінансового лізингу №880 від 01.07.2008, за умовами якого (пункт 2) лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби, придбані на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення.

Судами встановлено, що ТОВ "Євро Лізинг" передало ПАТ "Рівнеазот" транспортні засоби: по акту прийому-передачі №880/001 - Skоdа Suреrb Сlаssіс 1,8 МТ шасі №ТМВDL23UХ8В301667, реєстраційний № АА9618НР; по акту прийому-передачі №880/002 - Skоdа Осtavіа А5 Liftback Аmbientе 1,6 шасі №ТМВСА41Z88В157371, реєстраційний № АА9617НР; по акту прийому-передачі № 880/005 - Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi, шасі № WFOJXXTTPJ8C28096, реєстраційний номер № АА5391НР; по акту прийому-передачі №880/006 - Ford Тоurneo Соnneсt 1,8 ТDСi, шасі № WFOJXXTTPJ7P46667, реєстраційний номер № АА5392НР.

Зазначеним договором фінансового лізингу передбачалося, що лізингоодержувач має пріоритетне право набути після закінчення терміну дії цього договору і при виконанні його умов у власність предмет лізингу, сплативши лізингодавцю залишкову вартість транспортних засобів, зазначену у плані лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на транспортний засіб тільки за договором його купівлі-продажу, який стає додатком до цього договору з моменту його підписання сторонами (п. 6.4 договору).

Відповідно лізингодавець зобов'язаний по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати транспортний засіб у власність лізингоодержувачу відповідно до положень, які зазначені в пункті 6.4 договору (п. 9.5 договору).

У розділі 12 договору, сторони передбачили умови переходу права власності на транспортний засіб, зокрема, право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів на дату переходу права власності на транспортний засіб та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати надання транспортного засобу (п. 12.5 договору). Перехід права власності на транспортний засіб до Лізингоодержувача оформляється всіма необхідними документами, що передбачені чинним законодавством (п. 12.6 договору).

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.09.2014 у справі №924/894/14 задоволено позов ПАТ "Рівнеазот" до ТОВ "Євро Лізинг" про зобов'язання виконати умови пунктів 6.4, 9.5 договору фінансового лізингу за №880 від 01.07.2008 шляхом визнання укладеним між ПАТ "Рівнеазот" та ТОВ "Євро Лізинг" договору купівлі-продажу від 12.08.2013 предмету лізингу (п'ять легкових автомобілів) в редакції запропонованій позивачем.

Рішення суду першої інстанції, залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2015 у даній справі.

Судами встановлено, що між АКІБ "УкрСиббанк", яке перейменовано в ПАТ "УкрСиббанк" (Заставодержателем) та ТОВ "Євро Лізинг" (Заставодавцем) укладено оспорюваний договір застави транспортних засобів №132065 від 04.07.2008, за умовами якого (пункт 1.1.) заставодавець передав заставодержателю в заставу рухоме майно - транспортні засоби, наведені в додатку № 1 до договору, вартість предмету застави становить 512166,40грн. Заставою забезпечується у повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань заставодавця за кредитним договором №11368111000 від 04.07.2008.

Запис про обтяження рухомого майна - транспортних засобів міститься в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( №28 від 09.07.2008).

Судами встановлено, що невід'ємною частиною договору застави є додатки №№1-29, в яких міститься перелік транспортних засобів, переданих у заставу.

Підставою звернення з позовною заявою ПАТ "Рівнеазот" є обставини порушення, на думку позивача, цивільних прав ПАТ "Рівнеазот" укладенням договору застави №132065 від 04.07.2008 в частині передачі в заставу транспортних засобів ПАТ "Рівнеазот": - Ford Тоurneo Соnnесt 1.8ТDСІ, шасі № WFOJXXTTPJ8C28096, реєстраційний номер №АА5391 НР; - Ford Тоurneo Connect 1.8ТDСІ, шасі №WFOJXXTTPJ7Р46667, реєстраційний № АА5392НР; - Skoda Superb Classic 1,8 МТ, шасі №ТМВDL23UX8B301667, реєстраційний №АА9618НР; - Skoda Octavia А5 Liftback Ambiente 1,6, шасі №ТМВСА41Z88В157371, реєстраційний №АА9617НР, його права як лізингоодержувача на одержання у власність предмету лізингу після сплати всіх лізингових платежів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на невідповідність укладеного між сторонами договору застави та додаткових угод №27 від 24.02.2011 та №29 від 07.04.2015 в частині передачі п'яти транспортних засобів в заставу, вимогам ст. 9 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про заставу", а тому зазначений вище договір застави, на переконання позивача, є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про заставу".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, послався на положення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст.9 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 1, 4, 50, 17 Закону України "Про заставу" та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Відповідно до ст. 1, 4, 50 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. При заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний, зокрема, не здійснювати уступки заставленого права.

Статтею 17 названого Закону унормовано, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про заставу", договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Статтею 14 Закону України "Про заставу" встановлено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Однак, на час підписання спірного договору застави від 04.07.2008, нотаріальне посвідчення договору, в якому предметом застави є транспортний засіб, не було передбачено чинним законодавством України. Зміни до законодавства були внесені лише 06.10.2010 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2435-VІ внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про заставу" щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів застави транспортного засобу.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку що при підписанні договору застави, сторонами не порушено вимог щодо нотаріального посвідчення договору, а тому правові підстави, заявлені ПАТ "Рівнеазот" для визнання даного договору недійсним у зв'язку з недотриманням ст. 13 Закону України "Про заставу", є необґрунтованими.

Як визначено ст. 654 ЦК України, зміни до договору повинні вчинятися у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, відсутність нотаріального посвідчення додаткових угод № 27 від 24.02.2011 та №29 від 07.04.2015 до договору застави обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 3 договору фінансового лізингу, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

Таким чином, на час укладення оспорюваного договору застави лізингоодержувач мав право користування предметом лізингу, а власником транспортних засобів було ТОВ "Євро Лізинг", який мав право розпоряджатися своєю власністю, в тому числі і передавати її в заставу в забезпечення виконання своїх зобов'язань.

Отже, посилання ПАТ "Рівнеазот" на порушення оспорюваним договором застави ст.578 ЦК України, якою врегульовано відносини співвласності, є безпідставними з огляду на те, що відносини співвласності в даному випадку відсутні.

Відповідно до п. 7.10 договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач гарантує, що в разі якщо Ллізингодавець не може виконувати своїх зобов'язань перед Банком, або іншою установою, що фінансує, і до Банку перейде право розпорядження заставленими транспортними засобами, то Лізингоодержувач продовжить орендувати ці транспортні засоби у Банку або іншої компанії (Лізингодавця), призначеної цим Банком, якщо умови лізингу не зміняться. За вимогою Банку, що фінансує, Лізингоодержувач має підписати лист повідомлення і підтвердження застави.

Таким чином, з огляду на наведене, суди вірно встановили, що ПАТ "Рівнеазот" фактично погодив можливість передачі транспортного засобу у заставу третім особам для виконання зобов'язання ТОВ "Євро Лізинг".

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що судами не взято до уваги норми ст.92 ЦК України та положення Статуту ТОВ "Євро Лізинг" при дослідженні додаткової угоди №29 до спірного договору застави, колегією суддів не приймається, з огляду на те, що зазначена угода, не є предметом позовних вимог.

Крім того, додаткова угода № 29 до договору застави була предметом розгляду у цій справі: ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2016 відмовлено у задоволені заяви ПАТ "Автоцентр Київ" про визнання її недійсною.

Доводи ПАТ "Рівнеазот", що спірний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості представників шляхом зловживання всупереч частині 1 статті 232 ЦК України, є надуманими та були досліджені судом апеляційної інстанції, яка встановила недоведеність належними доказами, відповідних обставин.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті судових рішень у даній справі не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 924/1282/13 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді Л.Й. Катеринчук С.В. Куровський