Ухвала суду № 65344884, 07.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/876/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бірса О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора Жили О.Б.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва ПодольскогоВ.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б. та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: транспортний засіб OPEL INSIGNIA, (2011), білий, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, заборонивши його відчуження.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність накладення найменш обтяжливого способу арешту майна, з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник вказує на відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення. Так, захисник зазначає, що у письмовому повідомленні про підозру відсутні дані про посаду, яку займав ОСОБА_2 та відсутні матеріали на підтвердження наявності у останнього статусу службової особи.

Також апелянт вказує, що викладені в клопотанні слідчого обставини були предметом досудового розслідування іншого кримінального провадження та не знайшли свого підтвердження, відповідно до вироку Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2015 року.

Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає про порушення строків, передбачених ст. 172 КПК України, при розгляді слідчим суддею даного клопотання.

Також, апелянт звертає увагу суду на відсутність у даному кримінальному провадженні завданої шкоди, оскільки висновок судової економічної експертизи № 8939 від 27.11.2015 року не містять жодного твердження про спричинення шкоди ОСОБА_5 чи будь-якій іншій особі або ж розміру такої шкоди.

Додає, що повідомлення про підозру, клопотання та додані до нього матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_5 являється кінцевим бенефіціарний власником «AgreinHolding Limited».

Крім того, апелянт зазначає про необґрунтованість завданої шкоди, оскільки цивільний позов заявлений до ОСОБА_6 і не може використовуватись для обґрунтування арешту майна, що належить ОСОБА_2 Додає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 КПК України.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає про існування двох позовних заяв, в яких ціна позовів та обґрунтування спричинення шкоди ідентичні, що, на думку захисника, свідчить про намагання ОСОБА_5 стягнути подвійну суму завданих збитків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001716, відомості про яке 12.08.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

26 грудня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольський В.О., за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 26 січня 2017 року дане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги непереконливими і такими, що не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 42015000000001716, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, захисника, підозрюваного (власника майна), дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно, яке належить підозрюваномуОСОБА_2

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта щодо відсутності у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи сторони захисту з приводу того, що матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_5 являється кінцевим бенефіціарний власником «AgreinHolding Limited».

Твердження автора апеляційної скарги про те, що обставини викладені в повідомленні про підозру були предметом досудового розслідування іншого кримінального провадження, не ґрунтуються на матеріалах справи, а згідно пояснень прокурора предметом кримінального провадження були інші обставини.

Доводи апелянта щодо відсутності у даному кримінальному провадженні завданої шкоди, її необгрунтованість, невідповідність позовної заяви вимогам ст. 119 КПК України, їх кількість, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням його мети.

Посилання апелянта на порушення при розгляді клопотання строку, передбаченого ст. 172 КПК України не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, відповідно до яких автоматичний розподіл клопотання здійснено 03.01.2017 року, а розгляд його призначено слідчим суддею на 05.01.2017 року. Порушень вимог ст. 172 КПК України колегія суддів не вбачає. Крім того, перенесення розгляду клопотання не є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого суддіДніпровського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольского В.О. та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме: транспортний засіб OPEL INSIGNIA, (2011), білий, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, заборонивши його відчуження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.