Ухвала суду № 65041053, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевич В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Сергєєва А.С.

представника власника майна Голуба В.М.

власника майна ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката Голуба В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчої групи у провадженні - слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольського В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жилою О.Б., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме квартиру АДРЕСА_1, заборонивши його відчуження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Вказує на те, що слідчим суддею не було дотримано процесуальних строків, визначених кримінальним процесуальним законом, оскільки клопотання слідчого про накладення арешту надійшло до суду 03.01.2017 року, а розглянуто лише 26.01.2017 року. Додані на обґрунтування клопотання матеріали не завірені прокурором. Повідомлена підозра є необґрунтованою. Крім того, у кримінальному провадженні ОСОБА_5 заявлено до ОСОБА_6 цивільний позов, а тому це не може бути підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого суддя законною та обґрунтованою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 26.01.2017 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000010001716 від 12.08.2015 року, за фактом заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

03.01.2016 року слідчий слідчої групи у провадженні - слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольський В.О., за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жилою О.Б., звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 - квартиру АДРЕСА_1, з посилання на те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а санкції вказаної статті кримінального закону передбачає додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна.

26.01.2017 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на зазначене майно.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, враховано достатність доказів, що вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, наявність даних про належність майна саме підозрюваному, розумність та співрозмірність обмеження права власності останнього, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчої групи у провадженні - слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольського В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жилою О.Б., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме квартиру АДРЕСА_1, заборонивши його відчуження - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката Голуба В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/878/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Бірса О.В

Доповідач: Рибак І.О.