Ухвала суду № 64737517, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/581/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бірса О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора Жили О.Б.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольського В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б. та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1,

а саме: гаражний бокс АДРЕСА_1 транспортний засіб КТМ 690 SUPEROTO 654, (2008), оранжевий, номер двигуна: НОМЕР_8-ввезений з-за кордону. Реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації (ВРЕР-12 УДАІ в м. Києві) Державний номерний знак НОМЕР_2; транспортний засіб ВМW К 1300R 1293, (2009), сірий, номер двигуна НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_9 ввезений з-за кордону. Реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації (ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР №8045 в М.КИЄВІ). Держаний номерний знак НОМЕР_4; транспортний засіб ВМW R 1200-GS ADW 1170, (2015), зелений, номер двигуна НОМЕР_5, номер шасі НОМЕР_10 номер кузова НОМЕР_6 - перереєстрація при заміні свідоцтва про реєстрацію (Києво-Святошинське РЕВ ДАІ) Державний номерний знак НОМЕР_7, з забороною його відчуження.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність накладення найменш обтяжливого способу арешту майна, з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на порушення при розгляді даного клопотання територіальної підслідності, оскільки орган досудового розслідування, а саме прокуратура м. Києва, територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Також, на думку апелянта, у клопотання слідчого чітко не визначена правова підстава для арешту майна.

Крім того, захисник вказує на те, що слідчим не враховано під час подання клопотання те, що майно, на яке він просив накласти арешт, належить на праві спільної сумісної власності і дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_6, з якою підозрюваний перебуває у шлюбі з 09.09.2006 року, а тому, на думку апелянта, накладення такого арешту порушує права та законні інтереси особи, яка не є учасником кримінального провадження.

Далі в апеляційній скарзі апелянт, стверджує, що в ухвалі слідчого судді не наведено посилань на жоден доказ вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до ОСОБА_3

Також, захисник зазначає, що твердження сторони обвинувачення про заволодіння часткою ОСОБА_8 шляхом унеможливлення проведення оплати за договорами купівлі-продажу часток внаслідок ненадходження коштів за договорами позики, не знаходять свого підтвердження, оскільки ОСОБА_8 вказує на фіктивність договорів купівлі-продажу і, як наслідок, на відсутність необхідності здійснювати оплату за ними.

Також, адвокат звертає увагу суду на те, що на момент підписання договорів позики 100% власником компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» була ОСОБА_8, яка ніколи не зверталась ні особисто, ні через інших осіб до ОСОБА_3 з приводу перерахування коштів за договором, укладеними із компанією «Агрейн Інвестментс Лімітед», у сумі 8 200 000,00 доларів США чи у будь-якій іншій сумі.

Крім того додає, що грошові кошти за договорами позики від 20.06.2012 не були наданні не через дії чи бездіяльність ОСОБА_3, а в першу чергу, через відсутність відповідного розпорядження директорів та/або власників компаній-займодавців, оскільки у самих цих компаній кошти були відсутні, а доказів існування вказаних коштів у компаній-займодавців на момент, коли вони нібито мали бути перераховані, у сторони обвинувачення немає.

Більш того, апелянт зазначає, що всупереч зазначеному у повідомленні про підозру, ОСОБА_3 ніколи не був директором компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» та не підписував від її імені жодних договорів чи інших документів. Додає, що відповідно до копії банківської картки із зразком підпису осіб, уповноважених на управління рахунком компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» в Clariden Leu, Швейцарія, ОСОБА_8 з 10.07.2012 сама визначила себе особою, яка уповноважена на підписання банківських документів від цієї компанії, тому, на думку апелянта, якщо дійсно злочин був вчинений шляхом унеможливлення розрахунків, як це стверджує сторона обвинувачення, то особою, винною у цьому, є також ОСОБА_8., яка мала реальну можливість сама забезпечити здійснення переказу.

Окрім того, апелянт стверджує, що слідчим суддею лишилося не з'ясованим питання про розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, як того вимагає п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України. Також апелянт зазначає, про те, що в цивільному позові поданому ОСОБА_8 не наведено обґрунтування його розміру.

Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що в окружному суді м. Лімасол (Кіпр) наразі розглядається справа №2040/2015 в інтересах ОСОБА_8 де позовні вимоги, а головне - обставини, якими вони обґрунтовуються, є ідентичними до тих, що викладені у заяві про злочин та у цивільному позові ОСОБА_8, що на думку апелянта, є зловживання правом, оскільки остання неодноразово намагається отримати компенсацію за нібито спричинені її внаслідок одних і тих самих подій збитки.

Заслухавши доповідь судді, поясненнязахисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001716, відомості про яке 12.08.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

26 грудня 2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва ПодольськийВ.О., за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року дане клопотання задоволено та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги - такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України,може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 42015000000001716, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину проти власності, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_3, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Доводи апелянта щодо порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до постанови заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, для розслідування даного кримінального провадження визначено місце проведення досудового розслідування - третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, який розташований за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 3в, що відноситься до Дніпровського району міста Києва.

Посилання на невизначення правової мети арешту майна спростовуються матеріалами провадження, відповідно до яких метою накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3, є конфіскація майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, належить на праві спільної сумісної власності і дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_6, то дані обставини не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки особа, яка вважає себе власником майна, на яке було накладено арешт і яка не була присутня при розгляді питання про арешт майна має право заявити клопотання про скасування арешту. Тобто у разі якщо дружина підозрюваного вважає, що арештом було порушено її права, може подати клопотання в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.

Посилання захисника на відсутність доказів вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри, що вбачається з доданих до клопотання матеріалів.

Що стосується посилань апелянта на фіктивність договорів купівлі-продажу, відсутність необхідності здійснювати оплату за ними, те, що 100% власником компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед» була ОСОБА_8, те, що грошові кошти за договорами позики не були наданні не через дії чи бездіяльність ОСОБА_3, а в першу чергу, через відсутність відповідного розпорядження директорів та/або власників компаній-займодавців, те, що ОСОБА_3 ніколи не був директором компанії «Сінстен Інвестментс Лімітед», то оцінка даним обставинам буде дана судом при розгляді справи по суті, оскільки на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості розміру шкоди не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням мети арешту, а саме конфіскації майна як виду покарання.

Твердження автора апеляційної скарги про наявність справи в окружному суді м. Лімасол (Кіпр), не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, з урахуванням застосування найменш обтяжливого способу арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольського В.О., та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3,- залишити без задоволення..

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленика І.Г. Присяжнюк О.Б.