Ухвала суду № 61940985, 09.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №1-кс/760/750/2723/16

760/1340/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року слідчий суддя Соломянського районного суду міста Києва Макуха А.А., при секретарі Річенко М.В., за участю детектива ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1, погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000014 від 22.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло зазначене клопотання, підтримуючи яке детектив зазначив, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №52016000000000014 від 22.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначили, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Жидачівського районного суду Львівської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимагав та одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за винесення відповідно до наданої йому влади відповідного судового рішення в інтересах останнього при наступних обставинах.

Так, Указом Президента України від №1001/2002 від 11.11.2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_3 призначено на посаду судді Жидачівського районного суду Львівської області. У подальшому, постановою Верховної Ради України № 528-VI від 18.09.2008 «Про обрання суддів», ОСОБА_3 обрано на посаду судді Жидачівського районного суду Львівської області безстроково.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.124 Конституції України, суддя Салій В.В. є професійним суддею судової гілки влади та наділений повноваженнями здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Згідно з вимогами ст.ст. 23, 48, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_3, як суддя місцевого суду, зобовязаний здійснювати судочинство у порядку, встановленому процесуальним законом, а правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, додержуватись суддівської етики, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати та вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Відповідно до п «г» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» субєктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави професійні судді, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та повязані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_3 як суддя є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Однак, ОСОБА_3 нехтуючи зазначеними вимогами законодавства умисно вчинив корупційний злочин за наступних обставин.

Так, 29.05.2015 до Жидачівського районного суду Львівської області для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140200000322 від 15.04.2015, за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Автоматизованою системою документообігу суду вказаній справі присвоєно номер 443/904/15-к та розподілено для розгляду судді Салію В.В.

Під час судового провадження захисниками підозрюваних неодноразово заявлялися клопотання про зміну запобіжного заходу підсудним з тримання під вартою на більш мякий, які суддя Салій В.В. не задовольняв та залишав запобіжний захід кожному із підсудних без змін. Так, востаннє ОСОБА_3 ухвалою від 01.12.2015 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 31.01.2016.

В подальшому, в другій половині січня 2016 року в невстановленому місці та в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_3 при розмові із захисником підсудного ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 вирішив одержати неправомірну вигоду за зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на більш мякий з подальшим призначенням покарання, не повязаним із реальним позбавленням волі. При цьому, ОСОБА_3 було узгоджено із ОСОБА_7, що останнім безпосередньо буде одержаний предмет неправомірної вигоди.

На виконання зазначеної домовленості ОСОБА_7 20.01.2016 перебуваючи в місті Миколаєві, Львівської області, в ході особистої зустрічі із братом підсудного ОСОБА_6 - ОСОБА_4 повідомив, що суддя Жидачівського районного суду Львівської області Салій В.В. висунув вимогу надання неправомірної вигоди, розмір якої буде визначено в подальшому, за заміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на інший більш мякий, не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому, після вказаної зустрічі, що відбулася між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 було узгоджено із ОСОБА_7, розмір предмету неправомірної вигоди в сумі 1500 дол. США.

На наступний день, тобто 21.01.2016, ОСОБА_7, реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний умисел знову зустрівся із ОСОБА_4 в місті Миколаїв, Львівської області та висунув вимогу про надання неправомірної вигоди для ОСОБА_3 у вигляді грошових коштів в сумі 1500 дол. США (одна тисяча пятсот доларів США) за заміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на інший більш мякий, не пов'язаний з триманням під вартою, при цьому визначивши умови майбутньої передачі неправомірної вигоди.

27.01.2016 близько 19.00 год. ОСОБА_7, перебуваючи поблизу памятника ОСОБА_8 в м. Жидачів, Львівської області одержав від ОСОБА_4, першу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 700,00 доларів США (сімсот доларів США) для передачі ОСОБА_3 за сприяння у заміні запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на інший більш мякий, не пов'язаний з триманням під вартою. Одразу ж після одержання першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_3 та передав останньому одержану раніше неправомірну вигоду, розподіливши між собою її, таким чином, що частина коштів в сумі 200 дол. США (двісті доларів США) була залишена ОСОБА_7, а 500 дол. США (пятсот доларів США) отримані ОСОБА_3

28.01.2016 близько 13.10 год. ОСОБА_3 поблизу бару «Дністер» в м. Жидачів Львівської області запросив ОСОБА_7 із ОСОБА_4 сісти у його власний автомобіль з метою переконання ОСОБА_4 у необхідності сплати другої частини неправомірної вигоди в сумі 800 доларів США (вісімсот доларів США) та виконання своїх зобовязань. При цьому ОСОБА_3 повідомив про свої подальші процесуальні дії у кримінальному провадженні, спрямовані на виконання зобовязань за заміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на інший більш мякий, не пов'язаний з триманням під вартою. Пізніше ОСОБА_3 залишив ОСОБА_4 та ОСОБА_7 самих, а сам прослідував в приміщення Жидачівського районного суду. ОСОБА_7 залишившись із ОСОБА_4 продовжував переконувати останнього в необхідності передачі другої частини неправомірної вигоди. ОСОБА_4 усвідомлюючи, що в разі не надання другої частини неправомірної вигоди запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_6 змінений не буде, змушений був погодитися на умови висунуті ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та передав ОСОБА_7 другу частину обумовленої раніше неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 800 доларів США (вісімсот доларів США).

В цей же день в період часу між 14.00 год. та 15.00 год. ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні Жидачівського районного суду в службовому кабінеті останнього завершуючи злочинний умисел, розподілили між собою другу частину неправомірної вигоди, отриманої від ОСОБА_4, таким чином, що частина коштів в сумі 300 дол. США (двісті доларів США) була залишена ОСОБА_7, а 500 дол. США (пятсот доларів США) одержані ОСОБА_3 В подальшому, ОСОБА_7 знаходячись в приміщенні кафе «ОСОБА_8 леви» в м. Жидачів, Львівської області повідомив ОСОБА_4, що кошти передані ним судді Салію В.В. та в майбутньому останнім буде прийняте позитивне рішення в інтересах ОСОБА_6

В цілому, ОСОБА_3, залучивши до виконання злочинного умислу ОСОБА_7, якому відводилась роль пособника, упродовж 20-28.01.2016, вимагав та одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 1500 дол. США (одна тисяча пятсот доларів США), що за офіційним курсом НБУ станом на дати одержання коштів становило 37290,65 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

02.03.2016 о 16 годині 40 хвилин ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

Відповідно до даних інформаційної довідки (отриманої шляхом авторизованого входу з використанням електронного ключа) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 54552888 від 04.03.2016, що була отримана ІС ЄДР Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 володіє: на праві приватної власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 72,2 кв.м., житлова площа 51,9 кв.м., набутою на підставі договору купівлі-продажу, реєстр№207 від 18.02.1999 року, зареєстрованим Жидачівським нотаріальним округом, на яку накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки від 12.05.2007, б/н, виданим ВАТ «ОСОБА_9 ОСОБА_2», розмір основного зобовязання 80295,00 доларів США.

При цьому враховується, що потреби досудового розслідування, які зазначені вище, виправдовують даний ступінь втручання у права і свободи зазначених осіб.

В судовому засіданні детектив підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому. Крім того вказав, що враховуючи обставини кримінального провадження та для досягнення завдання кримінального провадження із встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, з метою заборони підозрюваним особам на даний час розпоряджатись вказаним майном, а також для унеможливлення продажу майна або настання інших наслідків, а також, що санкціями вищезазначеної статті КК України передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, у звязку з чим належить арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_3, а саме квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши детектива, вважаю, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Разом з тим, другий абзац зазначеної норми передбачає можливість накладення арешту у вигляді заборони для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК України визначено, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З огляду на положення ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому, згідно ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання, оскільки досудовим слідством здобуто вагомі докази одержання суддею Салієм В.В., як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданої влади та службового становища, майно, на яке просить детектив накласти арешт відповідає критеріям визначеним в статті 170 КПК України, а саме те, що майно може бути конфісковано у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи третьої особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, що в сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів з метою уникнення приховування, перетворення чи знищення майна.

Тому, з урахуванням вказаних обставин, з метою забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна в разі доведення вчинення злочину чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні детектива та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи викладене, перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, прихожу до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту, а саме з метою відшкодування заподіяних злочином збитків та забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: Львівська обл., м. Жидачів,

АДРЕСА_2, яка належить підозрюваному на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.А. Макуха