Постанова № 50157054, 08.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 914/1721/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Желік М.Б.

Плотніцький Б.Д.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалу господарського суду Львівської області від 10.06.2015р.

у справі № 914/1721/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне Бердичівського району Житомирської області

до Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об»єднана», м.Львів

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника – Луцик М.Б.

від ініціюючого кредитора – Ткаченко М.В.

арбітражний керуючий – Струць М.П.

від арбітражного керуючого – Гевяк П.І.

від боржника – Пісна Д.В.

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. порушено провадження у справі № 914/1721/15 (суддя Чорній Л.З.) про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об»єднана», м.Львів за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Бердичів», с.Мирне Бердичівського району Житомирської області в порядку статті 10, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначено безспірні вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 757097,46 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Струця М.П.; встановлено арбітражному керуючому оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування заявником (кредитором) у відповідності до вимог ч.2 ст.115 Закону про банкрутство з щомісячною оплатою за рахунок кредитора, в задоволенні заяв арбітражних керуючих Сиволоба М.М., Перунова В.В. та Босака О.Є. про призначення їх розпорядниками майна боржника відмовлено тощо.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник – Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об»єктивне встановлення всіх обставин справи, оскільки, як зазначає скаржник, в матеріалах справи відсутні належні докази, які є необхідними для з»ясування наявності чи відсутності підстав для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство. Як зазначає скаржник, відповідно до відомостей щодо виконавчого провадження № 45786997 за наказом господарського суду м.Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/20842/14 щодо стягнення коштів з ПАТ «ТАКО» на користь ТзОВ «Укрзернопром-Бердичів», які містяться у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, скасовано ряд постанов, винесених державним виконавцем. Таким чином, на думку скаржника, державним виконацем не проводились належні заходи щодо примусового стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості. Крім того, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали в частині призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Струця М.П. порушено норми Закону про банкрутство. Зокрема, судом не досліджено кількість справ, у яких брав участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов»язки розпорядника майна боржника у конкретній справі та інші обставини. Судом також залишено поза увагою місцезнаходження арбітражного керуючого Струця М.П. – м.Київ, тоді як справа про банкрутство та місце реєстрації боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство є м.Львів. Також, місцевим господарським судом взагалі не обгрунтовано причини відмови у задоволенні заяв арбітражних керуючих Сиволобова М.М., Перунова В.В. та Босака О.Є.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1721/15 за заявою ТзОВ “Укрзернопром-Бердичів”, с.Мирне Бердичівського р-ну Житомирської області про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Технологічна аграрна компанія об”єднана”, м. Львів в порядку ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою суду від 29.05.15р. заяву ТзОВ “Укрзернопром-Бердичів” про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Технологічна аграрна компанія об”єднана” прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 10.06.15р.

Із матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості боржника на момент звернення з заявою про порушення справи про банкрутство становить 757 097,46грн.

Безспірна сума грошових вимог ТзОВ “Укрзернопром-Бердичів”, с.Мирне до боржника становить 757 097,46 грн. Зазначена сума підтверджена рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.14 р. у справі №910/20842/14, що набрало законної сили, наказом від 14.11.14 р. у справі №910/20842/ на виконання вказаного рішення, постановою відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві від 10.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження.

Відтак, вимоги ТзОВ “Укрзернопром-Бердичів”, с.Мирне до Приватного акціонерного товариства “Технологічна аграрна компанія об’єднана”, м. Львів в сумі 757 097,46 грн. є безспірними і не забезпечені заставою майна боржника. Зазначена сума безспірних вимог є більшою ніж триста мінімальних заробітних плат і така, що не задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для її погашення строку.

Згідно з положеннями ст.10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів- грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовими рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов”язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

У відповідності до вимог ст.16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Розглянувши заяву про порушення справи про банкрутство, перевіривши обґрунтованість вимог заявника, їх безспірність, вжиття заявником заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, суд дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об»єднана».

На час розгляду справи у підготовчому засіданні сума боргу сплачена не була, підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Основною ознакою неплатоспроможності боржника є неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності (ст. 1 Закону).

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п’ятнадцять календарних днів.

У відповідності до вимог ст.114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

З метою визначення кандидатури арбітражного керуючого – розпорядника майна судом направлено запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого. Згідно довідки щодо кандидатури арбітражного керуючого від 28.05.2015р. визначено арбітражного керуючого Шимчишина Ігора Степоновича (свідоцтво № 1644 від 24.07.13р.).

Заява від арбітражного керуючого Шимчишина І.С. у відповідності до вимог ст.114 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про згоду на призначення його розпорядником майна не надійшла.

Через канцелярію суду надійшли заяви арбітражних керуючих, які надали згоду на призначення їх розпорядником майна ПАТ “ТАКО”, а саме: Струць Микола Петрович, Перунов Віктор Володимирович, Босак Олег Євгенович, Сиволобов Максим Маркович.

Ініціюючим кредитором запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича.

В судове засідання з’явився арбітражний керуючий Струць М.П., який підтримав свою заяву, додав до заяви копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), копію договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №15-000331-82 від 20.01.2015р., резюме арбітражного керуючого.

Враховуючи вказане, суд обгрунтговано призначив розпорядником майна у даній справі арбітражного керуючого Струць Миколу Петровича (свідоцтво № 1444 від 08.08.13р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом; скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом; залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами; запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їх згодою; отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом направлення офіційних запитів до держателя або адміністратора відповідного реєстру; подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 98 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналізів господарському суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у порядку, встановленому законодавством; створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) вимог законодавства; здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; у порядку, встановленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; надсилати органам внутрішніх справ чи органам прокуратури повідомлення про факти порушення законності, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; виконувати інші повноваження, передбачені законодавством про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно з ч. 2 ст. 115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна. Враховуючи наведене, суд підставно встановив арбітражному керуючому Струцю Миколі Петровичу оплату послуг (грошову винагороду) за виконання повноважень розпорядника майна у справі в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом її авансування заявником (кредитором) з щомісячною оплатою за рахунок кредитора, про що докази щомісячно надавати суду.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в ухвалі господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 10.06.2015 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 10.06.2015 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. у справі № 914/1721/15 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 10» вересня 2015р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Желік М.Б.

суддя Плотніцький Б.Д.