Постанова № 50157052, 07.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 909/506/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого – судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Н.М. Кравчук

- Л.С. Данко

Розглянувши апеляційну скаргу УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р.

у справі № 909/506/15

за позовом: УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області

до: сільськогосподарського ТзОВ «Верховина» в особі ліквідаційної комісії

про: визнання кредитором з сумою вимог 77755,43 грн. та включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу

за участю представників:

від позивача – не з’явився.

від відповідача – Гуменяк В.М. – голова ліквідаційної комісії

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р., суддя Кобрин О.М., позов було задоволено частково. Визнано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області кредитором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" в особі ліквідаційної комісії з сумою вимог 69 089 гривень 24 копійки та включено вимоги УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в розмірі 69 089 гривень 24 копійки до проміжного ліквідаційного балансу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина". Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" 1218 гривень 00 копійок судового збору в дохід державного бюджету (отримувач коштів - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл.; код отримувача 37952250; банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської обл. ; МФО - 836014; рах. 31219206783002; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу: Судовий збір, Господарський суд Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 03499939). В решті позову було відмовлено.

З даним рішенням не погодилося УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області і оскаржило його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судом в цій частині порушено норми матеріального права.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. в складі колегії суддів відбулася заміна судді Г.М. Гнатюк суддею Л.С. Данко.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/506/15 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу №1 загальних зборів учасників СГ ТЗОВ "Верховина" від 12.02.15 (а.с.23) вирішено: товариство ліквідувати, створити ліквідаційну комісію, головою якої обрано Гоголь М.А. Відповідно до відомостей з протоколу строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - два місяці з дня опублікування повідомлення про прийняття зазначеного рішення. Дата опублікування, як вже зазначалось вище, - 23.02.15. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24) станом на 04.03.15 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина" (код 03751847) перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Заборгованість СТзОВ "Верховина" перед Пенсійним фондом складається із обов’язкових платежів до Пенсійного фонду із відшкодування витрат із виплати та доставки пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Позивач 13.03.15 звернувся до відповідача із кредиторською вимогою на суму 74216,24 грн., що складається із заборгованості за 2014 рік та за січень - лютий 2015 року. В подальшому 21.04.15 УПФУ в Богородчанському районі заявлена до боржника додаткова кредиторська вимога на суму 8666,19 грн. за березень - квітень 2015 року.

Однак, свої зобов'язання по розгляду кредиторських вимог та включенню їх до реєстру вимог кредиторів відповідач не виконав.

В зв’язку з цим Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" в особі ліквідаційної комісії про зобов’язання ліквідаційної комісії СТзОВ "Верховина" розглянути кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області.

09.06.15 позивач посилаючись на положення ст.22 ГПК України, просив змінити предмет позову, а саме: визнати УПФУ в Богородчанському районі кредитором СТзОВ "Верховина" із сумою кредиторських вимог 77755,43 грн. та включити заявлені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина". Заява УПФ України в Богородчанському районі про зміну предмету спору була задоволена судом першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що кредиторська вимога на суму 74216,24 грн. була надіслана позивачем відповідачу (голові ліквідкомісії Гоголь М.А.) органами поштового зв’язку рекомендованим листом (фіскальний чек від 13.03.15, а.с. 10), одержання якого не заперечується відповідачем. Додаткові кредиторські вимоги на суму 8666,19 грн. також були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак поштове повідомлення повернулось позивачу із відміткою про відмову адресата від одержання листа (а.с.14-16). За поясненнями голови ліквідаційної комісії письмова відповідь за результатами розгляду кредиторських вимог позивачу не надсилалась.

Таким чином, як випливає із матеріалів справи Сільськогосподарське ТзОВ "Верховина" свої зобов'язання по сплаті відшкодування витрат із виплати та доставки пільгових пенсій за 2014 та січень-квітень 2015 року не виконало та не визнає, від розгляду кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області ухилилось. За розрахунками позивача, станом на 25.04.2015р. заборгованість складає 77755,43 грн. Розрахунки заборгованості містяться в матеріалах справи (а.с.9, 17).

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини 6 ст.105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до положень ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦКУ у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем дотриманий порядок та строк звернення до суду з відповідним позовом відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України.

Виключно Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1, встановлює обов’язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.в), б) і ж) ст.13 ЗУ " Про пенсійне забезпечення" 6 - ти колишнім працівникам СТзОВ "Верховина" було призначено пільгові пенсії (а.с.31-33). Позивачем також надано копії документів, на підставі яких було призначено пенсію таким особам (а.с.49-82).

Оскільки працівникам Сільськогосподарського ТзОВ "Верховина" призначена пенсія за віком на пільгових умовах у відповідності до пунктів "б", "в" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата та доставка яких здійснена позивачем за 2014 рік та січень-лютий 2015 у сумі 74 216,24 грн., суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідач зобов’язаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. ж ст.13 ЗУ " Про пенсійне забезпечення" право на пільгову пенсію мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стадник Г.Й. та Уманців О.Д. було призначено пенсію саме із вказаних підстав, на підставі документів поданих відповідачем (а.с.56-61, 77-82).

Так, як вбачається із письмових пояснень представника позивача (вих.№3005/06 від 08.06.15), що були направлені до суду, відповідно до пенсійної справи Стадник Г.Й., пенсія їй призначена згідно п."ж" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", шифр пенсії -123, з 18.02.02 в сумі 94,80 грн. щомісячно. До заяви про призначення пільгової пенсії від 15.11.04 були додані необхідні підтверджуючі документи, зокрема, подання адміністрації ТзОВ "Верховина" від 15.02.02 №1, пільгова довідка, від 15.02.02, видана товариством (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до пенсійної справи Уманців О.Д., пенсія їй призначена як багатодітній матері згідно п."ж" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", шифр пенсії -123, з 22.05.01 в сумі 104,13 грн. щомісячно.

Як вбачається із пенсійних справ Стадник Г.Й. та Уманців О.Д. та копій документів, що містяться в матеріалалх справи, пенсії за віком на пільгових умовах їм призначено на підставі п."ж" ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач посилається на положення ст.17 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", в якій вказано про те, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). Зважаючи на те, що вказаним жінкам виповнилось 50 років, вважає що їм має виплачуватись пенсія на загальних підставах відповідно до ст.17 вказаного Закону, а не на пільгових умовах.

Відповідно до ст.98 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" перерахунок раніше призначених пенсій провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Як уже встановлено судом, пенсія Уманців О.Д. та Стадник Г.Й. призначена на підставі пункту ж) ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" , тобто на пільгових умовах, а не на підставі ст.17 цього Закону, підстави призначення пенсій не змінювались, тобто відшкодування витрат по виплаті таких пільгових пенсій має здійснюватись за рахунок роботодавця, тобто відповідача, до досягнення ними загальновстановленого пенсійного віку.

Зважаючи на внесення змін до законодавства стосовно пенсійного віку (ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в новій редакції діє з 01.10.2011), жінкам підвищено граничний вік в залежності від дати народження від 55 до 60 років, з настанням якого можливо призначення пенсії за віком. Відповідно відшкодування виплати вказаним особам пенсій на пільгових умовах може відбутись тільки по досягненню ними граничного віку.

З огляду на викладене, суд зробив правильний висновок, що посилання представників відповідача на ст.17 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на підставу заперечення щодо відшкодування нарахованих пільгових пенсій є помилковим, адже підстава нарахування пільгових пенсій за віком Уманців О.Д. та Стадник Г.Й. не змінилась, про що свідчать матеріали справи. Відтак, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування відповідачу сум відшкодування пільгових пенсій стосовно Уманців О.Д. та Стадник Г.Й.

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21 - 1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20 - го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пункт 6.8. вказаної Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25 - го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, обов’язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов’язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б", "в" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на 2015 рік, що містить також відомості за попередній період 2014 року листом від 20.01.2015 року (а.с.18-21).

Відповідачем не оспорювалось призначення пенсій на пільгових умовах вказаним особам, у передбачені строки не здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у вказаний період.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що несплата Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Верховина" понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області витрат на виплату та доставку пенсій, ухилення від розгляду кредиторських вимог, невключення їх до реєстру вимог кредиторів є неправомірними.

При розгляді судом кредиторських вимог позивача встановлено, що у встановлений для заявлення кредиторами СТзОВ "Верховини" строк у ліквідаційній процедурі, позивач подав вимоги на суму 74 218,24 грн, що складають суму заборгованості станом березень 2015 року, тобто включають вимоги по відшкодуванню пільгових пенсій за січень та лютий 2015 року. Як описано вище, дана вимога є правомірною та підлягає до задоволення. Пізніше, 21.04.15 позивачем була заявлена додатково сума кредиторських вимог у розмірі 8 666,19 грн. за період березень - квітень 2015 року.

У Бюлетені державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців №310(5) від 23.02.15 (а.с.5-6) розміщено повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина". Відповідно з моменту прийняття такого рішення розпочалась ліквідаційна процедура стосовно СТзОВ "Верховина" та з моменту розміщення відповідного оголошення в силу дії ст.105 Цивільного кодексу України, розпочався строк заявлення кредиторами своїх вимог. За правилами ст.111 Цивільного кодексу України з цього моменту припиняється господарська діяльність підприємства, припиняються повноваження органів управління, проводиться повна інвентаризація майна, відбувається стягнення та погашення заборгованості, працівники звільняються, закриваються філії та представництва, рахунки в банках. По закінченні строку заявлення кредиторами своїх вимог ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду (ч.8 ст.111 ЦКУ).

Виходячи із системного аналізу норм цивільного законодавства щодо припинення юридичних осіб, слід вказати на те, що вимоги кредиторів формуються станом на момент початку ліквідаційної процедури, мають бути заявлені та розглянуті у встановлений строк. Відповідно тільки заявлені та визнані ліквідаційною комісією вимоги мають погашатись за рахунок коштів та майна юридичної особи, що ліквідується. У ліквідаційній процедурі в юридичної особи, що ліквідується, виникають тільки ті зобов'язання, що безпосередньо пов'язані із виконанням заходів ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.9 ст.111 ЦКУ виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Позивач-апелянт при поясненні підстав нарахування сум заборгованості у період після введення ліквідаційної процедури щодо СТзОВ "Верховина" вказує на те, що законодавством про пенсійне забезпечення не передбачено такої підстави припинення нарахування відшкодування пільгових пенсій як початок ліквідаційної процедури підприємства.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано визнав за необхідне застосувати до спірних правовідносин не тільки вузькоспеціалізовані законодавчі акти щодо пенсійного забезпечення, але і норми Цивільного кодексу України щодо такого способу припинення юридичної особи як ліквідація.

В Україні уже сформована у судовій практиці правова позиція щодо неправомірності нарахування органами Пенсійного фонду України відшкодування пільгових пенсій в період ліквідаційної процедури, що вводиться судом у справах про банкрутство, саме з огляду на те, що з моменту початку ліквідаційної процедури у боржника нових зобов'язань не виникає (постанови Верховного суду України від 13.05.14, 18.03.14, 08.04.14р.).

В процесі ліквідації юридичної особи, що здійснюється за рішенням її власника, застосовується аналогічна правова позиція. Нормами Цивільного законодавства України (ст.111, 112) встановлено чіткий порядок формування, заявлення, розгляду та погашення кредиторських вимог юридичної особи, що ліквідується, при цьому можливості заявлення та погашення вимог, що виникли в ліквідаційній процедурі впродовж всього строку ліквідаційної процедури - не передбачено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відсутні підстави для визнання та внесення до проміжного ліквідаційного балансу вимог позивача, що складаються із нарахованих сум відшкодування пільгових пенсій після початку ліквідаційної процедури СТзОВ "Верховина", тобто за березень, квітень 2015 року в сумі 8 666,19 грн.

Із доданих позивачем розрахунків до позовної заяви (а.с.9,17) вбачається, що 25.03.15 (після отримання заяви з кредиторськими вимогами) відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем у сумі 5 127,00 грн. Таким чином, здійснивши розрахунок кредиторських вимог позивача до боржника, враховуючи нараховані суми за період 2014 року та січень 2015 року відповідно до заяви про кредиторські вимоги на суму 74 216,24 грн., за мінусом погашеної суми 5 127,00 грн., кредиторські вимоги УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області до Сільськогосподарського ТзОВ "Верховина" в особі ліквідаційної комісії складають 69 089,24 грн.

Отже, з огляду на викладене, суд першої інстанціїх визнав Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області кредитором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" з сумою вимог 69 089, 24грн. та включив вимоги Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в розмірі 69 089 гривень 24 копійки до проміжного ліквідаційного балансу товариства. В решті позову – відмовив із зазначених раніше підстав.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. по справі №909/506/15 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.2015р. у справі №909/506/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу УПФ України в Богородчанському районі Івано-Франківської області - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Н.М. Кравчук

Л.С. Данко

«Повний текст постанови виготовлено 09.09.2015р.»