Ухвала суду № 85012003, 09.10.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/82/16

У Х В А Л А

про розгляд заяви кредитора

09.10.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх. № 2539/16 від 21.03.2016) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", з урахуванням уточнення до заяви з кредиторськими вимогами до боржника (вх. № 17667/17 від 08.11.2017) з вимогами до боржника, у справі

за заявою: Компанії Naran advisory corporation

представник кредитора: ОСОБА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз"

про банкрутство,

за участі:

розпорядника майна: Чопенка Дениса Вікторовича,

від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк": Огородника Віталія Васильовича,

від боржника та ініціюючого кредитора: представники в судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа за заявою Компанії Naran advisory corporation про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (далі - ТОВ "Корпорація "Агро-Союз").

Так, справа перебуває на стадії розпорядження майном боржника.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" направило на адресу суду заяву (вх. № 2539/16 від 21.03.2016) про визнання кредитором з вимогами до боржника у розмірі 234 940 085, 48 гривень. Просить включити вимоги Товариства до реєстру вимог кредиторів відповідно до такої черговості: 2 756, 00 гривень - вимоги першої черги; 185 640 525, 81 гривень - вимоги четвертої черги; 49 296 803, 67 гривень - вимоги шостої черги.

Вказана вище заява була призначена до розгляду в засіданні суду та неодноразово розгляд заяви відкладався.

08.04.2016 за вх. № 4968/16 від арбітражного керуючого Тритяченка О. В. до суду надійшло повідомлення за результатами розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", відповідно до якого кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" у розмірі 234 940 085, 48 гривень є недійcними, боржником та розпорядником майна боржника не визнаються (відхиляються) повністю, а тому вважають, що грошові вимоги не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. У зв`язку із невизнанням (відхиленням) грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до боржника, вимоги по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 гривень також не підлягають визнанню.

05.05.2016 заявник надав суду заперечення на повідомлення про розгляд грошових вимог (вх. № 6182/16).

Водночас, 08.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" направило на адресу суду уточнення за вх. № 17667/17 до заяви з кредиторськими вимогами до боржника, в якій просить суд визнати та включити в реєстр вимог кредиторів боржника грошові вимоги банку в розмірі 159 940 085, 49 гривень, із них:

- 2 756, 00 гривень судового збору - у першу чергу,

- 110 640 525, 82 гривень (74 254 630, 08 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 14 071 563, 90 гривень - заборгованість по відсоткам, 17 507 161, 00 гривень - заборгованість по інфляційним втратам за кредитом, 1 036 629, 49 гривень - заборгованість по інфляційним втратам за відсотками, 146 160, 00 гривень - судовий збір сплачений по справах про стягнення заборгованості до позичальника та боржника, 3 624 381, 35 гривень (неотримані доходи) - у четверту чергу;

- 49 296 803, 67 гривень (неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом) - у шосту чергу;

- окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимогу банку на суму 62 142 230, 00 гривень, як майнові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

23.02.2018 за вх. № 3145/18 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" Чопенка Д. В. до суду поступив звіт про розгляд грошових вимог, що заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" та повідомлення про розгляд грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз", у відповідності до яких грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" визнаються розпорядником майна та боржником частково в розмірі 156 166 788, 13 гривень та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступному порядку: 62 142 230, 00 гривень - окремо вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, 2 756, 00 гривень - перша черга задоволення вимог кредиторів, 44 727 754, 47 гривень - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 49 296 803, 67 гривень - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

19.03.2018 заявник надав суду відповідь на повідомлення розпорядника майна (вх. № 4365/18) про розгляд грошових вимог.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018, справу № 909/82/16 передано на розгляд судді Михайлишину В. В.

Ухвалою від 21.08.2018 суд прийняв до розгляду справу № 909/82/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз". Зупинив провадження у справі № 909/82/16 до перегляду Львівським апеляційним Господарським судом ухвали Господарського суду Івано-Франківської області 08.11.2017 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.

26.09.2018 Львівський апеляційний господарський суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2017 у справі № 909/82/16 (ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2018).

25.10.2018 суд поновив провадження у справі № 909/82/16.

14.11.2018 суд зупинив провадження у справі № 909/82/16 до перегляду Західним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Івано-Франківської області 08.11.2017 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.

03.12.2018 Західним апеляційним господарським судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агро-Союз", смт. Слобожанське, Дніпропетровської області, б/н від 13.11.2018 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2017 у справі № 909/82/16.

04.02.2019 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Агро-Союз" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 909/82/16 повернув скаржнику.

27.05.2019 суд поновив провадження у справі.

27.08.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні: заяву (вх. № 2380/16 від 16.03.2016) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", заяву (вх. № 2540/16 від 21.03.2016) Науково-виробничої фірми "Агро-Союз", заяву (вх. № 2539/16 від 21.03.2016) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", з урахуванням уточнення до заяви з кредиторськими вимогами до боржника (вх. № 17667/17 від 08.11.2017), заяву (вх. № 2875/16 від 29.03.2016) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кавертон" з вимогами до боржника на 19.09.2019 .

19.09.2019 судом відкладено в попередньому судовому засіданні розгляд заяви (вх. № 2539/16 від 21.03.2016) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання кредитором з вимогами до боржника у розмірі 234 940 085, 48 гривень, з урахуванням уточнення до заяви з кредиторськими вимогами до боржника (вх. № 17667/17 від 08.11.2017) на 09.10.2019.

Представники боржника та ініціюючого кредитора в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Учасники у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується: ухвалою суду від 19.09.2019 та повідомленням про проведення 09.10.2019 засідання суду по розгляду зазначеної заяви.

07.10.2019 розпорядник майна Чопенко Д. В. надав суду додаткові пояснення щодо результатів розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з врахуванням судової практики (вх. № 17051/19), в яких повідомляє суд, що грошові вимоги визнає частково: 2 756, 00 гривень, як вимоги першої черги, 142 601 621, 00 гривень, як забезпечені заставою майна боржника; грошові вимоги в розмірі 17 335 708, 49 гривень - не визнає.

Розглянувши матеріали справи та подані заяви судом встановлено таке.

03.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством "УніКредит Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (позичальником) укладено кредитний договір № 126-СВ та ряд додаткових угод до договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору, банк відповідно до умов та на термін цього Договору надав Позичальнику револьверну кредитну лінію без зобов`язання надання (надалі - кредит) із загальною сумою кредиту 4 400 000, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США, євро та гривні та з терміном кредиту до 03.09.2011, з урахуванням обмежень, визначених у договорі, зокрема, але не обмежуючись, у пунктах 3.2. (h) - 3.2. (j) договору.

Згідно пункту 3.2. договору банк надає кошти позичальнику однією або кількома сумами (частка або частки).

Відповідно до додаткової угоди № 11 від 09.12.2013 до кредитного договору банк та позичальник домовились змінити кредитний договір та викласти його з усіма додатками до нього у новій редакції, наведеній у додатку І до цієї додаткової угоди.

Пунктом 1.1. кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику фінансування із загальною сумою фінансування 8 625 397, 50 дол. США з можливістю отримувати в доларах США, євро та гривні та з терміном кредиту до 31.07.2014.

Фінансування надається з метою фінансування обігових коштів позичальника, а також шляхом відкриття непокритих акредитивів та надання гарантій (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору, позичальник сплачує банку проценти за отримані та непогашені частки (згідно із визначенням, погодженим сторонами в кредитному договорі, частка - частина фінансування, що надається позичальнику в рамках загальної суми фінансування), якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до пункту 5.2. кредитного договору, процентна ставка для часток в доларах США та Євро є змінюваною і складається з маржі 12 % річних та ставки LIВОR (відповідно до валюти частки).

При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки для частки в доларах США та Євро складає 17 % річних (пункт 5.2.1. договору).

Процентна ставка для часток в гривні є фіксованою і на дату укладення цього договору становить 28 % річних (пункт 5.2.2 договору).

Відповідно до п. 5.2.3 Кредитного договору незважаючи на викладене в пункті 5.2.2. цього договору, для кожної частки в гривнях, крім часток, що надаються згідно з пп. 3.5.1., 3.6.1., 3.6.2. цього договору, процентна ставка додатково погоджується сторонами у письмовій формі у відповідній заявці на отримання частки та буде застосовуватись до такої частки до дати повернення частки, але в будь-якому випадку до дати фактичного погашення позичальником такої частки, якщо інше не буде передбачено умовами цього договору.

Пунктом 5.4. договору погоджено порядок сплати процентів: нараховані проценти за кожен процентний період, крім останнього, сплачуються позичальником протягом строку сплати процентів, а за останній процентний період - в термін сплати процентів. Сплата процентів здійснюється шляхом переказу коштів на внутрішньобанківський рахунок.

Повернення або дострокове погашення частки або будь-якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; проценти сплачуються у валюті наданої частки пункт 7.1. договору).

В разі несплати позчальником в належний термін будь-якої суми за цим договором позичальник сплачує неустойку за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з подвійної облікової ставки Національного банку. Неустойка за несплату позичальником в належний термін будь-якої суми в євро або доларах США за цим договором сплачується позичальником у гривневому еквіваленті. Сторони погодилися, що строк позовної давності до вимог, що пов`язані з неустойкою, зазначеною у цьому пункті, та строк її нарахування становить 3 роки.

Відповідно до додаткової угоди № 14 від 30.01.2015 до кредитного договору сторони домовились викласти пункт 1.1. договору в наступній редакції: "Банк надав позичальнику фінансування з загальною сумою фінансування 8 625 397, 50 доларів США з можливістю отримання в Доларах США, Євро та Гривні та з терміном фінансування до 28.02.2015.

08.09.2015 рішенням Господарського суду Дніпропетвовської області у справі № 904/6929/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" про стягнення 78 985 831, 59 гривень та 1 570 766, 01 доларів США; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним кредитного договору:

- первісний позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 35 728 900, 00 гривень суми заборгованості за кредитом, 4 108 823, 50 гривень суми заборгованості за відсотками, 22 112 649, 68 гривень неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083, 98 гривень неустойки за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155, 90 гривень інфляційних втрат за кредитом, 639 218, 53 гривень інфляційних втрат за відсотками, 1 480 622, 13 доларів США сума заборгованості за кредитом, 90 143, 88 доларів США сума заборгованості за відсотками, 73 080, 00 гривень судовий збір;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" до спеціального фонду Державного бюджету України 1 218, 00 гривень судового збору.

03.12.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015 у справі № 904/6929/15 залишено без змін. Постанова набрала законної сили - 03.12.2015.

Станом на сьогоднішній день борг боржником не погашено.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством "УніКредит Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (позичальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (поручителем) 06.09.2010 укладено договір поруки №126-СВ/SUR-3 та ще ряд договорів про внесення змін та доповнень до договору поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель, як солідарний боржник зобов`язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором та сплатити відсотки.

Поручитель зобов`язується сплатити платежі, зазначені в пункті 1.1. договору поруки, якщо йому надіслана банком письмова вимога протягом 2 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені поручителем на рахунки банку, вказані у вимозі.

22.09.2015 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6888/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" про визнання недійсним договору поруки:

- первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 35 728 900, 00 гривень - суму заборгованості за кредитом, 4 108 823, 50 гривень - суму заборгованості за відсотками, 22 112 649, 68 гривень - неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083, 98 гривень - неустойки за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155, 90 гривень - інфляційних втрат за кредитом, 639 218, 53 гривень - інфляційних втрат за відсотками, 1 480 622, 13 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 90 143, 88 доларів США - суму заборгованості за відсотками, 73 080, 00 гривень витрат по сплаті судового збору;

- у задоволенні зустрічного позову відмовлено;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на користь Державного бюджету України 1 218, 00 гривень - судового збору.

У заяві заявник зазначає, що станом на 11.02.2016 заборгованість ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010 (з урахуванням усіх додаткових договорів, змін та доповнень, додатків) становить 156 166 788, 13 гривень, зокрема: заборгованість за кредитом - 74 254 630, 08 гривень; сума заборгованості за відсотками - 14 071 563, 90 гривень; розмір неустойки за несвоєчасне повернення кредиту - 45 361 328, 53 гривень; розмір неустойки за несвоєчасне повернення відсотків - 3 935 475, 14 гривень; розмір інфляційних витрат за кредитом - 17 507 161, 00 гривень; розмір інфляційних витрат за відсотками - 1 036 629, 49 гривень.

Крім цього, 03.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (іпотекодавцем) та Відкритим акціонерним товариством (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (заставодержателем)) укладено іпотечний договір та ще ряд договорів про внесення змін та доповнень до цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л. Л. за реєстровим № 2910.

Відповідно до пункту 1.3. предметом іпотеки є:

- нежитлова будівля - Комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1а;

- нежитлова будівля - Мийка для автомобілів, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. АДРЕСА_1 , 1б;

- нежитлова будівля - Комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1в;

- нежитлова будівля - склад № 4 "Д", заг. пл. 1 769, 20 кв. м з навісом «Е», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1л;

- нежитлова будівля, склад № 3 "Ж", що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1о;

- нежитлова будівля - зарядна акумуляторів з прибудовою, навісом та підвалом «А», заг. пл. 385, 10 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1ц;

- нежитлова будівля, Комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1х;

- нежитлова будівля, вагова «Ш», заг. пл. 14, 10 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1ш;

- нежитлова будівля АЗС «У», заг. пл. 41, 30 кв. м, склад мастил «Т», що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1щ.

Пунктом 5.4.2. іпотечного договору зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись банком у позасудовому порядку шляхом набуття банком права власності на предмет іпотеки.

18.05.2015 банк звернувся до реєстраційної служби з відповідними заявами про реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно. За наслідком заяв право власності на дані об`єкти було зареєстровано.

09.11.2015 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/15237/15 скасовано рішення про проведення державної реєстрації права власності на зазначене вище нерухоме майно за банком та постановлено поновити записи про право власності на дане майно за ТОВ "Корпорація "Агро-Союз".

28.12.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/15237/15 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних було відмовлено.

31.03.2016 Вищий адміністративний суд України постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.12.2015 скасував, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 залишив у силі.

03.06.2016 Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив заяву відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області та скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015, в задоволенні позову відмовив.

02.08.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 залишив без змін.

13.09.2017 Вищий адміністративний суд України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 скасував, у задоволенні заяви відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015 відмовив.

20.10.2017 суддя Верховного Суду України відкрив провадження у справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017.

15.01.2018 вказану заяву передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 12.01.2018 №20/0/19-18.

01.03.2018 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду заяву ПАТ "Укрсоцбанк" передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункт 2 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що судові рішення, на які посилається ПАТ "Укрсоцбанк" у своїй заяві про перегляд, ухвалені за правилами різного судочинства.

23.03.2018 Велика Палата Верховного Суду повернула заяву на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

22.08.2018 постановою Верховного Суду у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 у справі № 15н-16/804/15237/15 за позовом ОСОБА_2 до 1) Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяни Олексіївни, 2) Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, 3) Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Ланської Світлани Валеріївни, 4) Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Кучеренко Максима Анатолійовича, 5) Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Каско Оксани Валеріївни, 6) Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Хабло Костянтина Олександровича, 7) Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко Альони Леонідівни, треті особи: 1) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" про визнання протиправними та скасування рішень, скасування запису та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

30.11.2018 ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 804/15237/15 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2015.

Отже, боржник є власником спірних об`єктів нерухомого майна.

На думку заявника борг боржника становить 159 940 085, 49 гривень.

Як наслідок, заявник звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 159 940 085, 49 із них:

- 2 756, 00 гривень судового збору - у першу чергу,

- 110 640 525, 82 гривень (74 254 630, 08 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 14 071 563, 90 гривень - заборгованість по відсоткам, 17 507 161, 00 гривень - заборгованість по інфляційним втратам за кредитом, 1 036 629, 49 гривень - заборгованість по інфляційним втратам за відсотками, 146 160, 00 гривень - судовий збір сплачений по справах про стягнення заборгованості до позичальника та боржника, 3 624 381, 35 гривень (неотримані доходи) - у четверту чергу;

- 49 296 803, 67 гривень (неустойка за несвоєчасне повернення кредиту та повернення відсотків за користування кредитом) - у шосту чергу;

- окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимогу банку на суму 62 142 230, 00 гривень, як майнові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

Норми права, якими керувався суд при постановленні ухвали.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тобто, вказана частина статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер (обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ). Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Таким чином, зі змісту статті 75 Господарського процесуального кодексу України можна зробити висновок, що однією з цілей цієї норми законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. Відповідно до пункту 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99): "Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів." Коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (справи Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України").

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є кредитними договорами, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань, згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, приписи абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті 1056 - 1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Як вказує частина 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Боржник порушив взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту за договорами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Суд зазначає, що сторонами пунктом 1.1. додаткової угоди №14 від 30.01.2015 до кредитного договору № 126- СВ від 03.09.2010 погоджено термін фінансування (повернення кредиту), а саме: по 28.02.2015. Таким чином, з 01.03.2015 боржник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитором сплатити заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси банку забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування - 28.02.2015.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що загальна сума боргу боржника за кредитним договором становить 142 601 621, 00 гривень, із них: 74 254 630, 08 гривень загальна сума заборгованості, заборгованість по відсотках - 2 947 284, 14 гривень, інфляційні витрати за кредитом - 17 507 161, 00 гривень, інфляційні витрати за відсотками - 943 372, 65 гривень, пеня за кредитом та відсотках - 46 949 173, 10 гривень та 2 756, 00 гривень судового збору (за подання заяви з грошовими вимогами до боржника).

Аналізуючи наведені вище норми права та умови договору, грошові вимоги, які стосуються нарахування процентів по кредитному договору за період після завершення строку кредитування, тобто після 28.02.2015, а саме в розмірі 13 565 167, 10 гривень судом не визнаються. Також не визнаються грошові вимоги в розмірі 3 624 381, 35 гривень неотриманих доходів, в зв`язку з відсутністю правових підстав.

Водночас, сума сплачених судових зборів в розмірі 146 160, 00 гривень у справах про стягнення з позичальника та боржника не підлягає включенню до реєстру вимог боржника у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки в силу приписів частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено безспірність вимог кредитора - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Вказані грошові вимоги не відповідають вимозі встановленій частиною 3 статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

Аналіз наведених норм, у їх взаємозв`язку свідчить, що порукою може бути забезпечене лише існуюче на момент укладення договору поруки основне зобов`язання, виконання якого і буде забезпечене в подальшому, укладеним договором поруки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 5, 6, 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина 1 стаття 7 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина 1 стаття 12 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Приписами статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено черговість задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення справи про банкрутство боржника від 11.02.2016 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 15.02.2016 (№ 28248), заява кредитора поступила до суду 15.03.2016 (вих. № 08.42-186 185-1114 від 14.03.2016; направлена Укрпоштою 14.03.2016), тобто в строк встановлений статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд приходить до висновку що заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", з урахуванням уточнення до заяви з кредиторськими вимогами до боржника, про визнання кредитором з вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на суму 159 940 085, 49 гривень задовольнити частково; визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" в розмірі 2 756, 00 гривень, як вимоги першої черги; в розмірі 142 601 621, 00 гривень, як забезпечені заставою майна боржника; відмовити у задоволенні грошових вимог в розмірі 17 335 708, 49 гривень.

Разом із цим, розпоряднику майна Чопенку Д. В. слід внести визнані судом вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника.

Керуючись статтями 9, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх. № 2539/16 від 21.03.2016), з урахуванням уточнення до заяви з кредиторськими вимогами до боржника (вх. № 17667/17 від 08.11.2017) про визнання кредитором з вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на суму 159 940 085, 49 гривень – задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" в розмірі 2 756, 00 гривень, як вимоги першої черги.

3. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" в розмірі 142 601 621, 00 гривень, як забезпечені заставою майна боржника.

4. Відмовити у задоволенні грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" в розмірі 17 335 708, 49 гривень.

5. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Чопенку Д. В. внести вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до реєстру вимог кредиторів боржника та окремо внести вимоги які забезпечені заставою майна боржника.

6. Дану ухвалу направити:

1) представнику ініціюючого кредитора: ОСОБА_3 . П. (абонентська скринька 25, м. Дніпро, Україна, 49000);

2) боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (вул. Герцена, 16А, село Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52511);

3) розпоряднику майна Чопенку Д. В. ( АДРЕСА_2 );

4) кредитору: Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29).

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 09.10.2019.

8. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст ухвали складено - 16.10.2019.

Суддя В. В. Михайлишин