Ухвала суду № 80584749, 20.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15619/18

Провадження № 1-кп/638/704/19

У Х В А Л А

іменем України

20 березня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі колегії суддів

головуючого судді - Штих Т.В.,

судді - Семіряда І.В.,

судді- Цвірюка Д.В.,

за участі секретаря - Тарасової О.П.,

за участю прокурора - Ільєнкова О.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників потерпілого - ОСОБА_5, ОСОБА_6 О.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харків обвинувальний акт, що надійшов від прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201721080000398 від 14.11.2017 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, ФОП, керівник та співзасновник TOB «Мідас Оіл ЛТД», TOB «Меркурій Ойл», керівник TOB «Шелдер Лімітед», TOB «Східна нафтова компанія-СД», TOB «Нафтопродукти Слобожанщини», TOB «Етерніті ЛТД», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, звільнений від кримінальної відповідальності вироком Дзержинського районного суду м.Харкова за ч.1 ст.212 КК України на підставі ст.44, ч.4 ст.212 КК України, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3,одружений, співзасновник TOB «Мідас Оіл ЛТД», TOB «Меркурій Ойл», кінцевий бенефіціар TOB «Східна Нафтова Компанія СД», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України, -

встановив:

24 жовтня 2018 року до суду надійшов обвинувальний акт стосовно вказаних осіб.

У підготовчому судовому засіданні 30 жовтня 2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні 20 березня 2019 року прокурор заявив клопотання про продовження терміну тримання ОСОБА_2 під вартою, а також продовження зобов’язань ОСОБА_1, встановлених відповідно до ухвали від 03.12.2018 року у даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_6 надав письмову заяву, де підтримав клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захист просили вирішити клопотання щодо запобіжного заходу на розсуд суду. При розгляді клопотання щодо ОСОБА_2 покладались на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, послався на недоведеність обвинувачення, наявність в нього стійких соціальних зв’язків, народження дитини, та необхідності приймати участь в її вихованні.

Захисник ОСОБА_3 просила суд відмовити в задоволенні вказаного клопотання. Надала документи, які свідчать про народження дитини ОСОБА_2

Колегія суддів, вислухавши думки учасників судового розгляду, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 314 КПК України, що регламентує порядок проведення судом підготовчого судового засідання за пред'явленим обвинуваченням, на даній стадії судового розгляду, не вправі давати будь яку оцінку формулюванню обвинувачення, в тому числі і щодо повноти та правильності пред'явленого обвинувачення.

Водночас КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

При вирішенні питання про обрання чи заміну запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

При вирішенні клопотань про продовження та зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість , багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.

А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

Висновок колегії суддів щодо необхідності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, які свідчать про те, що не зменшилися раніше заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про заміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу - тримання під вартою колегія суддів враховується той факт, що ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому в вину діяння, надає можливість не перешкоджати інтересам правосуддя, шляхом ухилення обвинуваченого ОСОБА_2 від суду.

Колегія суддів, при обрання запобіжного заходу, звертала увагу на те, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду, чинити перепони встановленню істини під час судового слідства, а також, знаходячись на свободі може продовжувати свою злочинну діяльність.

При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу колегія також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров’я обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, наявність чи відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Колегія суддів також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1. п.5. ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів суду; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотань колегією суддів вивчена можливість щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, колегія суддів не вбачає можливим змінити на інші запобіжні заходи обвинуваченому тримання під вартою.

Підставою продовження строку застосування обов’язків, визначених ухвалою суду від 03.12.2018, передбачений ч.5 ст.194 КПК України стосовно ОСОБА_1 є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Враховуючи обґрунтованість обвинувачення, відомості про особу ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження строку застосування обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, визначених ухвалою суду від 03.12.2018.

Слід зазначити, що закінчити судовий розгляд в межах строку дії попередньої ухвали про покладення відповідних обов’язків на обвинуваченого не виявляється можливим з об’єктивних причин – складність кримінального провадження та великий обсяг доказів.

Колегія суддів вважає, що є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження строку застосування обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, визначених ухвалою суду від 03.12.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 - 316 КПК України, колегія суддів –

постановила:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 18 травня 2019 року 24:00 год, з умовами внесення розміру застави, визначеною відповідно до ухвали від 30 жовтня 2018 року.

Продовжити строк застосування до ОСОБА_1 обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, визначених ухвалою суду від 03.12.2018 строком на два місяці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Штих Т.В.

Судді Семіряд І.В.

ОСОБА_7