Постанова № 74691901, 12.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2018 р. Справа № 907/553/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Санаторна, 9, №б/н від 23.05.2018 (вх. ЛАГС 01-05/1581/18 від 25.05.2018)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 (суддя Йосипчук О.С., повний текст ухвали складено та підписано 15.05.2018.)

у справі № 907/553/16

за заявою Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Мукачево

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Мукачівський район, смт. Чинадієво

про банкрутство

за участю представників сторін:

від апелянта – не з’явився;

від боржника - не з’явився;

арбітражний керуючий – не з’явився;

особа, що заявила кредиторські вимоги до боржника ОСОБА_4 підприємство “ОСОБА_4 інвестиції” - ОСОБА_5

особа, що заявила кредиторські вимоги до боржника - Широковс Дмітрійс

Учасникам процесу роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 35,42,46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 12.06.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 у справі № 907/553/16 в прийнятті позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вх. № 02.3.1-09/5637/18 від 10.05.18 відмовлено.

Не погоджуючись із наведеною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, за наслідками розгляду апеляційної скарги, скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 у даній справі та передати справу для розгляду господарським судом Закарпатської області в рамках провадження у справі про банкрутство Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_3 усе майно, що перебуває у спільній сумісній власності включено арбітражним керуючим до акту інвентаризації майна боржника, що в подальшому буде включено до складу ліквідаційної маси, відтак його відчуження порушує законні права та інтереси заявника – ОСОБА_2 З огляду на зазначене скаржник вважає, висновки суду щодо визнання вказаних вимог про поділ спільної сумісної власності подружжя не майновими вимогами та такими, що не можуть розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство, помилковими.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2018 справу № 907/553/16 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: ОСОБА_6 - головуючий суддя, члени колегії - Костів Т.С., Марко Р.І.

29.05.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, призначено розгляд справи на 12.06.2018.

05.06.2018 представником Приватного підприємства “ОСОБА_4 інвестиції” подано через відділ документального забезпечення суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити ухвалу господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 у справі №907/553/16 без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення. Свої доводи обґрунтовує тим, що даний спір є спором між двома особами про право власності на майно належне їм на праві спільної сумісної власності, відтак підлягає розгляду в загальному порядку згідно вимог ЦПК України та СК України, а не в межах справи про банкрутство.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 12.06.2018 особи, що заявили свої кредиторські вимоги до боржника ПП “ОСОБА_4 інвестиції” та Широковс Дмітрійс участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесені постанови. Інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, колегія суддів із врахуванням того, що участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обов’язковою, така участь є правом, а не обов’язком сторони, достатність доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2018 до господарського суду Закарпатської області звернулася ОСОБА_2 в рамках провадження справи про банкрутство №907/553/16, з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, згідно змісту прохальної частини позову просить суд поділити спільно нажите майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, присудити на користь ОСОБА_2 наступне майно : - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою : Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Санаторна, 9, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.1988., посвідченого секретарем виконкому Чинадіївської селищної ради народних депутатів, за реєстровим №24 та земельну ділянку під ним; - домоволодіння, що знаходиться за адресою : м. Мукачево, вул. Об'їздна, 32, 34 (реєстровий №75521 в реєстрі прав власності на нерухоме майно), (реєстровий №18012067 в реєстрі прав власності на нерухоме майно та земельні ділянки під ним; - земельну ділянку, загальною площею 0,0480 га, кадастровий №2110400000:01:005:0088 для будівництва та обслуговування торгово-виробничої бази, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Матросова, буд.40. Все інше майно та земельні ділянки залишити за ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом” суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов’язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Означене унормоване правило кореспондується і із приписами ст.ст. 4, 12, 20 ГПК України.

Вищим господарським судом України в інформаційному лист і від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 роз’яснено, що частина 4 ст.10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов’язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону). Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина ст. 16 ГПК).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції приходить до висновку, що поділ майна подружжя не являється вимогою до боржника у господарських чи трудових відносинах, а вказує на претензії заявника до майна банкрута, яке потенційно може бути складовою частиною ліквідаційної маси.

Як встановлено судом з моменту порушення провадження у справі про банкрутство 19.09.2016 жодним розпорядником майном боржника інвентаризація майна не проводилася.

Натомість 24.04.2018 фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 видано наказ про призначення інвентаризації майна та активів ФОП ОСОБА_3 та призначено її проведення на 04.05.2018 о 12.00год. У матеріалах справи також міститься лист боржника адресований на адресу розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_7 від 07.05.2018, з якого вбачається, що ним надіслано звіт інвентаризаційної комісії від 07.05.2018 складений на підставі інвентаризації майна, що проведена 04.05.2018. Однак, розпорядник майна звіт інвентаризації не підписував, до суду його не подавав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів зазначає, що станом на даний час, майно, яке заявник - ОСОБА_2 вважає спільним майном подружжя та просить здійснити його поділ не внесено до акту інвентаризації, чим додатково спростовуються доводи скаржника.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що в межах справи про банкрутство він вправі оскаржувати дії арбітражного керуючого щодо внесення спільного майна подружжя до акту інвентаризації майна боржника, щодо реалізації зазначеного майна, не вчинення дій щодо його поділу в рамках ліквідаційної процедури згідно вимог ч.6 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тощо.

Натомість позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя не є майновими вимогами до боржника в розумінні ч. 4 ст. 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”, і підлягають розгляду в судах загальної юрисдикції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на що, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява не підлягає розгляду у межах провадження у справі про банкрутство за правилами господарського судочинства.

Згідно положень частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий залишається за скаржником.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Чинадієво, вул. Санаторна, 9, №б/н від 23.05.2018 (вх. ЛАГС 01-05/1581/18 від 25.05.2018) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.05.2018 у справі № 907/553/16 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2018.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.