Ухвала суду № 73638701, 25.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/13531/16-ц

провадження 2-з/201/129/2018

УХВАЛА

25 квітня 2018 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3 і Акціонерне товариство закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Авістар” і Публічне акціонерне товариство “Комерційний індустріальний ОСОБА_4”, третя особа Акціонерне товариство закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” про визнання договорів іпотеки і відступлення права вимоги, припинення дії заборони на нерухоме майно та зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Авістар” і Публічне акціонерне товариство “Комерційний індустріальний ОСОБА_4”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ “ОСОБА_4 Аваль” 27 вересня 2016 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, розглядалися клопотання, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено. Справа по суті не слухалася, виносилися ухвали, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року було замінено сторону позивача з банку на ОСОБА_2 проведені інші процесуальні дії, прийнято зустрічний позов та інш.

Ухвалою судді від 26 грудня 2017 року повернуто заяву про забезпечення позову.

ОСОБА_1 23 січня 2018 року до суду подано заяву про забезпечення позову, зазначену заяву судді передано 24 січня 2018 року.

В заяві про забезпечення позову заявник просить суд забезпечити зустрічний позов шляхом встановлення відповідачу ОСОБА_2 заборони до розгляду справи по суті вчиняти наступні дії: звертати стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 014/3181/274 від 21 вересня 2006 року, укладеному між Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 1805, а саме – квартиру № 80 у будинку № 23, секція 2 по проспекту Гагаріна у місті Дніпро (Дніпропетровську), а також здійснювати відступлення прав вимоги за зазначеним вище іпотечним договором, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та як зазначено у заяві заявник є законним власником зазначеного майна, також зазначає, що спірним іпотечним договором, який укладено між сторонами, що не мають відношення до заявника та суттєво порушують законні права та інтереси і створюють загрозу їх подальшого порушення, крім того на даний час не виключена подальша передача прав вимоги за спірним договором будь-яким іншим особам чи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року заяву про забезпечення позову – повернуто.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2018 року об’єднано в одне провадження та розглядати спільно в одному провадженні позовні вимоги цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль” до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3 і Акціонерне товариство закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 Аваль”, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Авістар” і Публічне акціонерне товариство “Комерційний індустріальний ОСОБА_4”, третя особа Акціонерне товариство закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” про визнання договорів іпотеки і відступлення права вимоги, припинення дії заборони на нерухоме майно та зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства закритого типу “Науково-виробниче об’єднання “Созидатель” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Авістар” і Публічне акціонерне товариство “Комерційний індустріальний ОСОБА_4”, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року скасовано ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність саме такого виду забезпечення, що зазначено у заяві, не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того слід зазначити, що зазначенні заходи забезпечення позову (заборона звертати стягнення на предмет іпотеки та здійснювати відступлення прав вимоги за зазначеним вище іпотечним договором), що просить вжити заявник не можна визнати співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки вони є втручанням у господарську діяльність товариства та така заборона суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів заявника, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб’єктивним припущенням сторони заявника, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об’єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 149, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150, ст. 153, 260, ч. 2 ст. 261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 25 квітня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя