Постанова № 72961780, 20.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 5023/321/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В. , суддя Шевель О. В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (вх.№348Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Міньковський С.В., суддя Савченко А.А., суддя Яризько В.О., повний текст ухвали підписано 30.01.2018)

за заявою Приватного підприємства "РС-Центр", м.Кременчук Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", с.Радгоспне Харківської області,

про банкрутство; -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2018 закрито провадження з розгляду скарги Харківської ОДПІ. Скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено. Усунуто ліквідатора Юринця Арсена Володимировича від виконання обов'язків ТОВ "Автосервіс-Т". Призначено ліквідатором боржника ТОВ "Автосервіс-Т" арбітражного керуючого - Попадюка Ігоря Васильовича. Зобов'язано Юринця А.В. передати усі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Попадюку І.В. по акту прийому-передачі. Зобов'язано ліквідатора виконати у повному обсязі вимоги постанови суду від 24.01.2011, надавати суду щомісячно звіт про виконану роботу та по завершенню ліквідаційної процедури надати суду на затвердження звіт ліквідатора про виконану роботу та усі документи, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури по банкруту.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував її тим, що ліквідатор Юринец А.В. неналежним чином виконував повноваження ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" у 2016-2017 роках, а саме: ліквідатором не з'ясовано усі обставини в їх сукупності про відсутність у банкрута майна, не вжито усіх належних заходів щодо пошуку майна банкрута та не з'ясовано, коли саме, на якій підставі і на чию користь були перереєстровані транспортні засоби, що йому належали. Ліквідатором систематично не виконувалися вимоги господарського суду, що свідчить про свідоме ігнорування ліквідатором вимог закону, зокрема, вимог частини 6 ст.3-1 Закону про банкрутство, відповідно до якої ліквідатор при реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, ліквідаційна процедура у даній справі триває вже понад 7 років, тоді як ст.22 Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013, установлено максимальний строк процедури ліквідації у 18 місяців, що свідчить про суттєве порушення ліквідатором строків проведення та виконання ліквідаційної процедури. Ліквідатором у 2017 не проведено інвентаризацію банкрута згідно з вимогами чинного законодавства, не проаналізовано фінансове становище банкрута, що привело до встановлення ліквідатором неправильних рішень стосовно відсутності майнових активів у банкрута.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" і заяви про усунення ліквідатора та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що фактично доводи, викладені в оскаржуваній ухвалі, повністю дублюють недоліки у діяльності ліквідатора боржника, про які зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у даній справі. Судом першої інстанції при розгляді скарги на дії ліквідатора не взято до уваги той факт, що на момент розгляду справи ліквідатором вже було подано ліквідаційний звіт та баланс, на думку апелянта, ліквідаційна процедура була завершена, однак господарським судом ліквідаційний звіт та баланс не розглядалися, суд обмежився доводами скарги на дії ліквідатора, які спростовувались поданими ліквідатором документами, при цьому ліквідатором у повному обсязі виконані вимоги та усунуті недоліки, зазначені у постанові Вищого господарського суду Україні у постанові від 31.03.2015. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатором не з'ясовано, коли саме, на якій підставі і на чию користь були перереєстровані транспортні засоби, які належали боржникові. Надавши оцінку довідці управління ДАІ МВСУ України від 15.01.2011, господарський суд не врахував довідку УДАЇ ГУ МВС України у м. Києві від 28.11.2014, відповідно до якої чотири автомобілі, що належали боржнику, були зняті з реєстрації у зв'язку з відчуженням та зареєстровані за новим власником ще у 2007 році, до порушення справи про банкрутство. Апелянт зазначає, що ліквідатором проаналізовано фінансове становище банкрута, про що свідчить аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за 2007-2009 роки, який зроблений на підставі звітності підприємства, отриманої ліквідатором у встановленому порядку. Відповідно до матеріалів звітності, дебіторська заборгованість у банкрута у 2010 році відсутня. Судом першої інстанції не взято до уваги, що ліквідатором були вчинені дії, направлені на встановлення бухгалтерської документації підприємства, зокрема, здійснено звернення до правоохоронних органів, що підтверджується матеріалами справи. Однак такі дії з пошуку первісної документації результатів не дали. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково зазначив, що ліквідатором не надано оцінки договорам страхування, однак, як стверджує апелянт, ліквідатор здійснив аналіз вказаних договорів у повному обсязі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував надані ліквідатором документальні підтвердження звернення ним до ПАТ «УкрСиббанк» із заявами про закриття рахунку боржника, при цьому, взявши за основу викладені у скарзі доводи банку про факт не закриття рахунку, не надавши оцінки діям самого банку, які були направлені на умисне ухилення та створення перешкод у закритті рахунку. Вказуючи на порушення ліквідатором ст.25 Закону про банкрутство, господарський суд не зазначає, які саме дії ліквідатор мав виконати, але не виконав для пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, при цьому, ні заявник, ні суд не зазначили про наявність майна, яке ліквідатор мав включити до ліквідаційної маси, але не вчинив цього у порушення вимог закону. Також, апелянт не погоджується з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В., оскільки усунення ліквідатора Юринця А.В. та призначення ліквідатор боржника Попадюка І.В. здійснено з порушенням вимог Закону про банкрутство, яким визначено обов'язковою умовою для здійснення дій господарським судом з припинення повноважень і призначення нового ліквідатора наявність клопотання та пропозиції комітету кредиторів, право на скликання віднесено до ліквідатора. Апелянт зазначає, що ухвалю від 23.03.2017 господарський суд Харківської області не зобов'язував ліквідатора скликати комітет кредиторів для вирішення питання про визначення пропозиції щодо кандидатури ліквідатора. Зобов'язуючи комітет вирішити зазначене питання, суд не визначив порядок його скликання в контексті норм Закону про банкрутство, що регламентують діяльність комітету кредиторів. Апелянт вважає, що надання пропозиції щодо кандидатури ліквідатора нерозривно пов'язано з вирішенням питання про припинення повноважень ліквідатора, однак на момент прийняття ухвали суду від 23.03.2017 питання припинення повноважень діючого ліквідатора Юринця А.В. не ставилось ні судом, на кредиторами, ні ліквідатором. Апелянт зазначає, що арбітражним керуючим Попадюком І.В. надано копію договору страхування відповідальності арбітражного керуючого від 07.08.2017 №3402126, однак визначена у договорі сума відшкодування не відповідає вимогам закону. Також, арбітражним керуючим Попадюком І.В. не надано підтвердження сплати страхової премії у порядку та строки, визначеному договором, що є обов'язковою умовою його дійсності. Зазначена обставина не перевірена судом першої інстанції. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено і норми процесуального права, зокрема, вимоги ст.86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до матеріалів справи додано копію квитанції про сплату страхової премії та копію додаткової угоди від 04.12.2017 про збільшення розміру страхового відшкодування, які, як стверджує апелянт, були відсутні на момент розгляду справи та не досліджувались у судовому засіданні 25.01.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 поновлено ТОВ "Кредо Солюшнс" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кредо Солюшнс" (вх.№348Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11. Встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Призначено розгляд апеляційної скарги на 20.03.2018 о 14:30 год. Витребувано у учасників справи про банкрутство оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

07.03.2018 від АТ «УкрСиббанк» до суду надійшов відзив (вх.№2136) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ліквідатор боржника Юринець А.В. протягом усього часу не виконував належним чином свої обов'язки, не виявив усіх майнових активів для ліквідаційної маси, необхідних для повного задоволення вимог кредиторів. Банк зазначає, що ліквідатор формально ставився до виконання своїх повноважень, передбачених статтею 25 Закону про банкрутство. Майже протягом двох років ліквідатором не виконувалися ані вимоги суду, ані вимоги Закону про банкрутство. У ліквідаційній процедурі ліквідатор не повинен обмежуватись направленням запитів, а вживати й інші заходи щодо пошуку майна, яке знаходиться у третіх осіб. Матеріали справи містять запити, на які відповіді не отримано, однак відсутні відомості щодо проведення роботи зі з'ясування причин ненадання відповідей, або надіслання повторних запитів. Завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна боржника. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси. Ліквідатор не звертався до контролюючих органів (зокрема, податкових та інших) з метою відновлення первинної документації боржника. Банк зазначає, що ліквідатором не проведено інвентаризацію майна боржника, не проаналізоване фінансове становище. Звіт про аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за 2007-2009 роки був підготовлений у 2015 році. Крім того, зазначає, що банк правомірно відмовляв ліквідатору у закритті рахунку, оскільки ліквідатором не було вжито належних заходів щодо закриття поточного рахунку боржника у банківській установі та не спрямовано наявні грошові кошти на рахунку боржника на погашення вимог кредиторів у відповідності до вимог Закону про банкрутство. Щодо кандидатури арбітражного керуючого Попадюка І.В. банк зазначає, оскільки комітетом кредиторів не вирішувалося питання про призначення нового ліквідатора, а ліквідатор Юринець А.В. не виконував своїх обов'язків належним чином та не з'являвся у судові засідання, судом першої інстанції було забезпечено право кредиторів щодо надання пропозиції кандидатури арбітражного керуючого. Стосовно доводів апелянта про невідповідність розміру страхового відшкодування то матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення арбітражним керуючим Попадюком І.В. договору страхування відповідальності арбітражного керуючого, укладення 04.12.2017 додаткової угоди про сплату страхової премії, а тому доводи апелянта є безпідставними.

20.03.2018 арбітражним керуючим Попадюком І.В. до суду надано відзив (вх.№2371) на апеляційну скаргу, в якому просить суд ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, вважає, що арбітражним керуючим Юринцем А.В. у порушення вимог ст.25 Закону про банкрутство не виконано належним чином покладені на нього обов'язки ліквідатора боржника, а саме: не проведено повної інвентаризації майна боржника, не закрито рахунки боржника, не вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника. У відповідності до норм Закону про банкрутство до повноважень господарського суду у ліквідаційній процедурі належить, зокрема, призначити нового ліквідатора без погодження комітету кредиторів, якщо ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси. Щодо страхування професійних ризиків арбітражний керуючий Попадюк І.В. вважає доводи апелянта безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Учасники процесу повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 20.03.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, уточнивши її вимоги тим, що не оскаржує ухвалу суду в частині закриття провадження з розгляду скарги Харківської ОДПІ.

Прокурор, представник ПАТ «УкрСиббанк» та арбітражний керуючий Попадюк І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2011 за заявою Приватного підприємства "РС-Центр" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.2-3, том 1).

Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 ТОВ "Автосервіс-Т" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова Олексія Петровича, якого зобов'язано у строк до 24.06.2011 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс та інші докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (а.с.29-31, том 1).

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковане в офіційному друкованому органі «Голос України» №21 від 04.02.2011.

Ураховуючи приписи пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у редакції, чинній з 19.01.2013, положення Закону про банкрутство, що регулюють ліквідаційну процедуру ТОВ "Автосервіс-Т", застосовуються у редакції цього Закону, чинній до 19.01.2013, оскільки на момент набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство судом вже було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2012 усунуто арбітражного керуючого Зеленцова О.П. від виконання повноважень ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Юринця А.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2013 задоволено заяву ТОВ "Кредо Солюшнс" про заміну кредитора на правонаступника, замінено кредитора, ПАТ "Сведбанк", на його правонаступника - ТОВ "Кредо Солюшнс".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014, зокрема, задоволено клопотання ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", провадження у справі припинено, визнано вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2014 у справі №5023/321/11 скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12 .2014 у справі №5023/321/11 залишено без змін.

Ухвалами господарського суду від 11.04.2016, від 20.05.2016 суд вимагав ліквідатора надати новий звіт з урахуванням висновків судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Як свідчать матеріали справи, судові акти у справі №5023/321/11 неодноразово оскаржувалися в апеляційному та касаційному порядку, що також призвело до тривалого розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2016 призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016 о 12:00 год. Зобов'язано ліквідатора надати суду звіт, з урахуванням висновків, викладених у постановах апеляційного та касаційного господарських судів, а також запропоновано учасникам провадження у справі про банкрутство надати письмові пояснення у справі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 та постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2015.

Розгляд справи протягом 2016 - 2017 років відкладався у зв'язку з неявкою ліквідатора та ненаданням ним ліквідаційного звіту.

25.04.2017 Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області до господарського суду подано скаргу на дії ліквідатора.

28.09.2017 ліквідатором до суду надано звіт про хід ліквідаційної процедури з доказами про виконання ліквідаційних заходів (а.с.87-250, том 24, а.с.1-157, том 25).

21.11.2017 ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду Харківської області із клопотанням (вх.38510), а 23.11.2017 зі скаргою (вх.38716) на дії ліквідатора, в яких просив усунути ліквідатора Юринця А.В. від виконання обов'язків у даній справі та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В. Обґрунтовував свої вимоги тим, що ліквідатором протягом двох років, починаючи з 2015 року, не вжито жодних ефективних та належних заходів з метою виконання своїх обов'язків щодо розшуку майна банкрута, зокрема, не з'ясовано коли, на якій підставі, на чию користь були перереєстровані транспортні засоби, що належали боржникові. Після винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2015 ліквідатор боржника Юринець А.В. належним чином не виконує покладені на нього обов'язки, допускаючи такі самі порушення вимог Закону про банкрутство, про які зазначено у постанові суду касаційної інстанції. Протягом усього часу здійснення арбітражним керуючим Юринцем А.В. повноважень ліквідатора, його дії полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника та аналізі даних державних реєстрів. Вперше звіт ліквідатора було зобов'язано надати ухвалою господарського суду Харківської області від 23.11.2015. Наданий ліквідатором звіт датований 27.09.2017, а тому повинен містити результати діяльності ліквідатора протягом двох років, проте у 2016-2017 роках ліквідатором навіть не здійснювалася діяльність щодо направлення запитів. Крім того, частина запитів, доданих до звіту, та відповіді на них є некоректними та не є належними доказами, що підтверджують факт відсутності майна боржника. Зазначає, у арбітражного керуючого Юринця А.В. наявні дисциплінарні стягнення, накладені наказами Міністерства юстиції України від 18.03.2015 та від 19.09.2017, що також свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків.

25.01.2018 господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, заявник посилається на те, що фактично доводи, викладені в оскаржуваній ухвалі, повністю дублюють недоліки у діяльності ліквідатора боржника, про які зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що висновки господарського суду щодо неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень протягом 2012-2014 років дійсно є аналогічними тим, що були викладені у постановах апеляційної та касаційної інстанцій, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що з моменту винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 03.11.2014 про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури ліквідації, яка є обов'язковою для ліквідатора, і до прийняття оскаржуваної ухвали суду 25.01.2018 ліквідатором у повному обсязі не здійснені заходи, передбачені ст.25 Закону про банкрутство. І саме ці обставини обумовили скасування ухвали про затвердження ліквідаційного звіту і ліквідаційного балансу у листопаді 2014 року апеляційним судом, які підтримані були судом касаційної інстанції; і такі ж саме обставини покладені у скаргу і клопотання банку у 2017 році щодо здійснення ліквідатором своїх повноважень у період 2016-2017 років.

Згідно зі ст.3-1, 25 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013, яка застосовується у даній справі) арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний організовувати та збирати збори кредиторів, аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку, вживати заходів для захисту майна боржника; здійснювати інвентаризацію та оцінку майна банкрута, надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, виконує повноваження керівника боржника, вживає заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб та пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості, виконує інші повноваження у відповідності до вимог цієї статті.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Ліквідатор несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Як убачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура у даній справі триває вже понад 7 років, тоді як ст.22 Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013, встановлює максимальний строк процедури ліквідації у 18 місяців, що свідчить про суттєве порушення ліквідатором строків проведення ліквідаційної процедури банкрута.

Колегія суддів зазначає, що процесуальні дії у справі про банкрутство мають учинятися чітко у строки, встановлені Законом про банкрутство. Необґрунтоване затягування строку проведення ліквідаційної процедури призводить до настання ряду негативних правових наслідків.

Таким чином, з метою забезпечення прав та інтересів боржника та кредиторів у справі ліквідатор має належним чином та своєчасно виконувати покладені на нього Законом про банкрутство повноваження.

З огляду на те, що провадження у даній справі порушено з урахуванням особливостей, передбачених ст.52 Закону про банкрутство, оскільки боржник відсутній за місцезнаходженням, ліквідатор має здійснити дії щодо виявлення майна відсутнього боржника, розшуку керівника боржника, отримання за актом приймання - передачі бухгалтерської та іншої документації, печатки та штампу, матеріальних та інших цінностей боржника, а також здійснити інші дії, встановлені цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що ліквідатор у відповідності до вимог закону повинен уживати заходів з розшуку керівника боржника. Із матеріалів справи убачається, що з листом-вимогою до директора та засновника ТОВ «Автосервіс-Т» щодо передачі документації ліквідатор звернувся у квітні 2015 року. В отриманій відповіді від 17.04.2015 колишній керівник ОСОБА_4 повідомляє ліквідатора про те, що у нього на зберіганні знаходяться оригінали статутних документів, печатка та документи з кадрових питань, які він готовий передати. У відповіді засновника ОСОБА_5 від 27.04.2015 є пояснення про те, що під час діяльності товариства всі документи знаходились у його керівника, який здійснював керівництво. При цьому і керівник, і засновник пояснили про припинення господарської діяльності товариства з 2011 року (а.с.65, 69, том 25).

Разом з тим, матеріали справи містять висновок від 28.04.2015, затверджений начальником Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м.Люботин) ГУМУС України в Харківській області, в якому зазначено, що опитаний ОСОБА_4, у період з квітня 2010 по кінець 2010 року займав посаду директора ТОВ «Автосервіс-Т», однак у зв'язку з фактичним припиненням підприємства та відсутності працівників, ОСОБА_4 за юридичною адресою ТОВ «Автосервіс-Т» не знаходився, а уставну та бухгалтерську документацію зберігав за місцем мешкання. Згідно з актом приймання-передачі від 23.04.2015 ОСОБА_4 передав, а Юринець А.В. отримав матеріальні цінності та документи ТОВ «Автосервіс-Т». Згідно з поясненнями, наданими ОСОБА_4 та засновником ТОВ «Автосервіс-Т» гр.ОСОБА_5 підприємство, починаючи з 2011 року, господарську діяльність не здійснювало (а.с.64, том 25).

У звіті про хід ліквідаційної процедури від 27.09.2017 ліквідатор зазначає, що отримані ним документи довгострокового зберігання передані до архівної установи ТОВ НВСЦ «Харківський народний архів», оригінал статуту підприємства та свідоцтва про державну реєстрацію долучаються до матеріалів справи (а.с.91, том 4).

Однак матеріали справи не містять акту приймання-передачі від 23.04.2015, в якому зафіксовано, які саме документи передавалися керівником боржника ліквідатору; відсутні заходи щодо з'ясування питання чому не передані усі бухгалтерські, фінансові, а також усі документи, які були у боржника щодо господарської діяльності, яку він активно вів у попередні роки до порушення справи про банкрутство, а також щодо з'ясування питання про усі наявні у боржника матеріальні цінності, і ті цінності, які за поясненням колишнього керівника були передані ліквідатору під час розгляду звернення ліквідатора до правоохоронних органів.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, на ліквідатора покладаються обов'язки щодо проведення активних дій для отримання необхідної документації у посадових осіб боржника, а у випадку їх втрати або неможливості отримання - для відновлення. Отже, доказів ужиття ліквідатором боржника належних заходів, спрямованих на розшук та встановлення місцезнаходження первинної документації боржника, матеріали справи не містять.

Відсутні також докази у підтвердження того, що ліквідатором уживалися заходи щодо притягнення до відповідальності осіб (керівника боржника) за невиконання приписів частини 2 ст.25 Закону про банкрутство у зв'язку з ненаданням усіх документів, які підтверджують фінансове становище боржника і які необхідні для проведення належної інвентаризації усіх активів банкрута.

Крім того, ліквідатором у відповідності до ст.25 Закону про банкрутство не було проведено інвентаризацію банкрута згідно з Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-ма теріальних цінностей, грошових коштів і до кументів та розрахунків, затверджену наказом Мінфіну України від 11.08.1994 №69, що також призвело до встановлення ліквідатором неправомірних рішень стосовно відсутності майнових активів у банкрута. Грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ПАТ «УкрСиббанк», не відображені у відповідних інвентаризаційних відомостях.

Матеріали справи містять звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автосервіс-Т» за 2007-2009, який підготовлений у 2015 році (а.с.75-103, том 25).

Згідно з пунктом 2.2.4. звіту (аналіз дебіторської заборгованості (аналіз структури, тенденції та аналітичних показників)) ліквідатором встановлено, що частка дебіторської заборгованості (активу боржника) банкрута станом на 31.12.2009 становила 99,5%, що дорівнює 417549 тис. грн.

Водночас у звіті про хід ліквідаційної процедури від 27.09.2017 ліквідатор зазначає про відсутність у повному обсязі дебіторської заборгованості у 2010 році.

Проте документів, які підтверджують дану інформацію, ліквідатором не надано.

Натомість статистична звітність боржника (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за 2008, 2009, 2010 роки) свідчать про здійснення господарської діяльності товариства, підтверджує подання звітності ТОВ "Автосервіс-Т" про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість (а.с.199, том.24).

З урахуванням того, що згідно з балансом у 2007-2009 роках товариство здійснювало господарську діяльність, мало оборотні та необоротні активи, власний капітал, ліквідатор не з'ясував кому і на якій підставі були передані активи боржника. У випадку незаконної передачі активів та у зв'язку з формуванням ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів ліквідатор не позбавлений права звернутися до відповідних осіб у встановленому законодавством порядку про їх повернення або відшкодування коштів

Згідно з наданим до звіту реєстром непогашених вимог кредиторів станом на 25.01.2018 загальна сума кредиторських вимог складає 1850819836,44 грн, з яких: вимоги ПП «РС-Центр» становлять 240995,48 грн, вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (несплата податків до державного бюджету) становить 594738559,11 грн, заборгованість перед банками за отримані кредити складає: перед ПАТ «УкрСиббанк» - 617050057,10 грн, перед ПАТ «Альфа-Банк» - 317029034,75 грн (а.с.189, том 26).

Крім того, ліквідатором у 2015 отриманий витяг з Державному реєстру обтяжень рухомого майна банкрута №468011748, який засвідчує наявні записи 1-6 обтяжень (а.с.88-89,156-162, том 24). Ліквідатор у звіті про хід ліквідаційної процедури зазначає про закінчення дії договорів застави майнових прав, про наявність припинення дії договору застави і, як наслідок, відсутність актуальних даних щодо наявність обтяжень рухомого майна у банкрута. Проте ліквідатор банкрута не звернувся до державного реєстратора з метою припинення цих актуальних записів про обтяження у відповідності до приписів Постанови Кабінету міністрів України від 05.07.2004 №830 із змінами та доповненнями "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна". Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї постанови Кабінету міністрів України державна реєстрація відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису.

Доказів звернення до державного реєстратора ліквідатором не надано. Отже, ліквідатором порушено норми частини 1 ст.23 Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013, якою визначено, що з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт та інші обтяження щодо розпорядження майном боржника.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді скарги на дії ліквідатора не взято до уваги той факт, що на момент розгляду справи ліквідатором вже було подано ліквідаційний звіт та баланс, ліквідаційна процедура завершена, але суд не розглянув ліквідаційний звіт та баланс, а обмежився доводами скарги на дії ліквідатора.

Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 28.09.2017 ліквідатором подано до суду звіт про хід ліквідаційної процедури, в якому ліквідатор зазначив, що ліквідаційна процедура триває, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу (а.с.93, том 24).

Крім звіту про хід ліквідаційної процедури матеріали справи також містять доповнення до ліквідаційного звіту №2 від 17.01.2018 (а.с.118-123, том 26).

Ліквідаційного балансу ліквідатор не подавав, з клопотанням про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу до суду першої інстанції у відповідності до вимог Закону про банкрутство не звертався.

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції правомірно не розглядав звіт про хід ліквідаційної процедури, оскільки даний звіт не є остаточним ліквідаційним звітом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що звіт про хід ліквідаційної процедури відтворює діяльність ліквідатора за період 2012-2015 включно, тоді як ліквідатор надав звіт про здійснені ним заходи до суду 28.09.2017. Будь-яких відомостей про здійснені ним за період 2016-2017 років дії у звіті не наведені, що не може свідчити про належне виконання ліквідатором своїх обов'язків.

Разом з тим, ліквідатором були направлені листи-запити до держаних органів та виконавчих органів щодо розшуку майна банкрута.

Відповідно до частини 1 ст.25 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.

Як убачається з матеріалів справи, ліквідатором в основу звіту покладено інформацію установ (державних органів), які уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно, датовану 2017 роком. Водночас, відповідно до договору застави від 05.12.2007, укладеного між боржником та ВАТ "Сведбанк" (а.с.41, том 4) та довідки Управління ДАІ МВС України в Харківській області від 15.03.2011 (а.с.113, том 2), ТОВ "Автосервіс-Т" належали на праві власності транспортні засоби. Тобто даною довідкою засвідчено факт наявності у боржника чотирьох автомобілів на момент, коли провадження у справі про банкрутство вже було порушено. Однак ліквідатором не вжито заходів щодо встановлення цих автотранспортних заходів у 2016-2017 роках, що належали боржнику на праві власності або спростування цих фактів.

Апелянт зазначає, що господарський суд не врахував довідку УДАЇ ГУ МВС України у м.Києві від 28.11.2014, відповідно до якої чотири автомобілі, що належали боржнику, були зняті з реєстрації у зв'язку з відчуженням та зареєстровані за новим власником ще у 2007 році, до порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, коли саме, на якій підставі і на чию користь були перереєстровані транспортні засоби, що належали банкруту. Ліквідатором не були з'ясовані усі обставини в їх сукупності про відсутність у банкрута майна, не вжито усіх належних заходів щодо його пошуку, встановлення обставин щодо законності передачі майна та можливості його повернення. Тоді, як лише констатація факту про зняття з обліку у 2007 році цих транспортних засобів не вважається достатньою дією з боку ліквідатора.

Ліквідатором не були закриті рахунки боржника у ПАТ «УкрСиббанк».

Як убачається з довідки від 03.11.2014 у ПАТ "УкрСиббанк" відкрито поточні рахунки, на яких знаходяться залишки грошових коштів: на рахунку 26004044086900 - 9,83 грн, на рахунку 26003044086901 - 0,60 грн та на рахунку №26002044086902 - 1011,41 грн (а.с.104, том 15).

У письмових відповідях, направлених ліквідатору, банк посилається на відсутність законної можливості виконати запити ліквідатора - у зв'язку з недотриманням Юринцем А.В. порядку ідентифікації особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, встановленого Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 №492 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція) (а.с. 80, 83 том 15).

Відповідно до вимог пункту 20.4 Інструкції у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо). Для цього до банку подаються такі документи: копія рішення учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - копія рішення суду, на підставі якого здійснюється ліквідація юридичної особи, засвідчена нотаріально або органом, який прийняв таке рішення; картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відбитка печатки юридичної особи, що ліквідується. Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).

Згідно з цією ж нормою Інструкції, закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував надані ліквідатором документальні підтвердження звернення ним до ПАТ «УкрСиббанк» із заявами про закриття рахунку боржника, при цьому взявши за основу викладені у скарзі доводи банку про факт не закриття рахунку, не надавши оцінки діям самого банку, які були направлені на умисне ухилення та створення перешкод у закритті рахунку.

Однак такі доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, оскільки ліквідатором у 2016-2017 не надано доказів дотримання вищевказаних вимог Інструкції, не спростовано наведених банком у листах-відповідях фактичних обставин, не закрито р/р боржника в установі банку, не прийнято інших дій, а саме: звернення зі скаргою на дії банку до суду), направлених на закриття р/р у боржника та відкриття ліквідаційного рахунку, з якого ліквідатор зобов'язаний здійснювати проведення розрахунків з кредиторами.

Отже, такою бездіяльністю ліквідатором порушено приписи частини 7-8 ст.30 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013), яка передбачає, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Згідно з положеннями Закону про банкрутство під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

Однак, як свідчать матеріали справи, ліквідатор Юринец А.В. неналежним чином виконував повноваження ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" у 2016-2017 роках, а саме: до суду першої інстанції не з'являвся, вимог ухвал суду не виконував, не надавав щомісячно звітів про виконану роботу, не завершив ліквідаційну процедуру, не надав ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу, чим необґрунтовано затягнув строки проведення ліквідації банкрута, передбачені Законом.

Вищезазначене свідчить про свідоме ігнорування ліквідатором вимог закону та приписів ухвал господарського суду і свідчить про порушення ліквідатором частини 6 ст.3-1 Закону про банкрутство, відповідно до якої ліквідатор при реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Колегія суддів зазначає, що ліквідатор має таким чином виконувати свої функції, що б ні у кого не виникало обґрунтованого сумніву щодо їх належного виконання. Такого правового висновку щодо «принципу повноти дій ліквідатора у ліквідаційної процедурі» дійшов Верховний Суд при розгляді справи №911/531/14 у постанові від 08.02.2017.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що неналежне виконання покладених на ліквідатора обов'язків та не вчинення протягом ліквідаційної процедури ліквідатором боржника достатніх та належних дій по її проведенню у відповідності до вимог Закону про банкрутство, є підставою для усунення Юринця Арсена Володимировича від виконання ним обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" та призначення нового ліквідатора.

У відповідності до частини 9 ст.3-1 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013) визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо того, що ліквідатором банкрута не було надано оцінки договорам страхування (а.с.101, том 5) і не перевірено фактичних обставин щодо настання страхового випадку та не вжиті заходи у 2017 році, спрямованих на отримання від страхової компанії страхового відшкодування, за рахунок якого можуть бути погашені кредиторські вимоги.

Матеріали справи, зокрема, звіт про хід ліквідаційної процедури (а.с.92-93, том 24) свідчать про те, що ліквідатором був здійснений аналіз вказаних договорів у повному обсязі.

Проти проведеного аналізу не заперечував у скарзі на дії ліквідатора і АТ "УкрСиббанк".

Але колегія суддів зазначає, що такий помилковий висновок господарського суду у питанні щодо відсутності оцінки договорів страхування не впливає на загальний висновок суду щодо неналежного виконання ліквідатором Юринцем А.В. своїх обов'язків ліквідатора і щодо висновку про необхідність його усунення.

Апелянт не погоджується з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В., оскільки усунення ліквідатора Юринця А.В. та призначення іншого ліквідатора боржника здійснено з порушенням вимог Закону про банкрутство, яким визначено обов'язковою умовою для здійснення дій господарським судом з припинення повноважень і призначення нового ліквідатора наявність клопотання та пропозиції комітету кредиторів, право на скликання якого віднесено до ліквідатора. Апелянт зазначає, що ухвалю від 23.03.2017 господарський суд Харківської області не зобов'язував ліквідатора скликати комітет кредиторів для вирішення питання про визначення пропозиції щодо кандидатури ліквідатора. Зобов'язуючи комітет вирішити зазначене питання, суд не визначив порядок його скликання в контексті норм Закону про банкрутство, що регламентують діяльність комітету кредиторів. Апелянт вважає, що надання пропозиції щодо кандидатури ліквідатора нерозривно пов'язано з вирішенням питання про припинення повноважень ліквідатора, однак на момент прийняття ухвали суду від 23.03.2017 питання припинення повноважень діючого ліквідатора Юринця А.В. не ставилось ні судом, ні кредиторами, ні ліквідатором.

Зазначені доводи заявника апеляційної скарги колегією суддів не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т" порушено у порядку статті 52 Закону про банкрутство, якою не передбачено обов'язкового створення комітету кредиторів.

Матеріали справи не містять доказів скликання комітету кредиторів, отже, кредитори не реалізували своє право на утворення комітету кредиторів у даному провадженні у справі про банкрутство. Не скористався таким правом щодо скликання та проведення зборів кредиторів у встановленому ст.16 Закону про банкрутство порядку, на яких утворюється комітет кредиторів, і ліквідатор.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 23.03.2017 забезпечив кредиторам (учасникам провадження у справі про банкрутство) право створення комітету кредиторів та можливості надання від його імені запропонувати суду кандидатуру арбітражного керуючого для призначення його ліквідатором.

Слід зазначити, що ухвала суду прийнята у березні 2017, а оскаржувана ухвала - у січні 2018, тобто протягом року кредитори не скористалися своїм правом. Комітету кредиторів не створено, кандидатуру ліквідатора у даній справі не надано.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2017 у зв'язку з ненаданням кредиторами кандидатури арбітражного керуючого господарським судом здійснено запит до автоматизованої системи з відбору арбітражного керуючого для подальшої участі у справі.

Арбітражний керуючий Чорненький С.В., кандидатура якого була визначена автоматизованою системою з відбору кандидатів, не надав суду заяву на участь у справі про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т".

У відповідності до частини 2 ст.3-1 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013) арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого.

Проте у відповідності до частини 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом державний орган з питань банкрутства безоплатно замінює чинну на день набрання чинності цим Законом ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого на свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, яке відповідно до цього Закону надає право на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Після закінчення цього строку втрачають чинність ліцензії на право здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Отже, суд першої інстанції правомірно застосував норми розділу VIII Закону про банкрутство у редакції, чинній з 19.01.2013, який регулює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що діють на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Згідно з частиною 3 ст.4 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Апелянт зазначає, що арбітражним керуючим Попадюком І.В. надано копію договору страхування відповідальності арбітражного керуючого від 07.08.2017 №3402126, однак визначена у договорі сума відшкодування не відповідає вимогам закону; не надано підтвердження сплати страхової премії у порядку та строки, визначеному договором, що є обов'язковою умовою його дійсності. Зазначена обставина не перевірена судом першої інстанції. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено і норми процесуального права, зокрема, вимоги ст.86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до матеріалів справи додано копію квитанції про сплату страхової премії та копію додаткової угоди від 04.12.2017 про збільшення розміру страхового відшкодування, які, як стверджує апелянт, були відсутні на момент розгляду справи та не досліджувались у судовому засіданні 25.01.2018.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, оскільки жодних доказів у спростування їх не надано. У матеріалах справи є заява Попадюка Ігоря Васильовича про участь у справі про банкрутство, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №297 від 14.02.2013. Арбітражний керуючий Попадюк І.В. має 4 рівень кваліфікації, має свідоцтво №5718 про право на зайняття адвокатською діяльністю. Для здійснення незалежною арбітражною діяльністю має офіс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (договір оренди нежитлових приміщень №04-2012-2017 від 20.12.2017). З метою виконання повноважень арбітражного керуючого має доступ до мережі Інтернет.

Арбітражний керуючий Попадюк І.В. повідомив суд, що не має порушень законодавства при виконанні обов'язків арбітражного керуючого і порушень строків подання інформації за час виконання своїх обов'язків, він не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредитора, раніше не здійснював управління боржником, не є особою, якій заборонено здійснювати цей вид професійної діяльності або займати керівні посади. Професійні ризики арбітражного керуючого під час здійснення повноважень застраховані у ПРАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (договір страхування відповідальності арбітражного керуючого від 07.08.2017 за №3402126).

Отже, арбітражний керуючий Попадюк І.В. має договір страхування відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 07.08.2017 за №3402126 з додатковою угодою №1 від 04.12.2014 згідно з пунктом 1 якої розмір страхового відшкодування становить 1200000 грн, та надав докази сплати страхового платежу - квитанцію №N1C7Z45578 від 08.08.2017 про оплату страхового платежу (а.с.158-а.с.181, том 26).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення скарги АТ "УкрСиббанк", усунення Юринця А.В. від обов'язків ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т", призначення ліквідатором арбітражного керуючого Попадюка І.В., зобов'язавши останнього завершити ліквідаційну процедуру.

Арбітражний керуючий Юринець А.В. не скористався своїм правом на оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11 щодо призначення ліквідатором боржника Попадюка І.В.; не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні та надати пояснення по суті оскаржуваної ухвали.

Отже, учасниками провадження у справі про банкрутство не наведено обставин, які б спростовували висновки суду щодо можливості виконання повноважень ліквідатора у даній справі арбітражним керуючим Попадюком І.В.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2018 у справі №5023/321/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.03.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя О.В.Плахов

Суддя О.В.Шевель