Постанова № 72961779, 22.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 922/5888/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників учасників справи:

від скаржника - ОСОБА_1, за довіреністю від 18.01.2018р. б/н, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.06.2011 р. №970,

від позивача – ОСОБА_2, за довіреністю від 11.12.2017р. № 14-199, договір про надання правової допомоги від 01.12.2017р. № 14/4941/17, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.10.2017р. № 1843,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (вх. № 284 Х/2)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15, (суддя Кухар Н.М.), постановленої о 12:35 год. в м. Харкові, повний текст ухвали складено 23.01.2018р.,

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Харків,

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,

про стягнення 12647583,87 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Харківської області подано заяву (вх.№1041 від 15.01.2018р.), в якій просило замінити Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" на його правонаступника Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр".

В обґрунтування поданої заяви посилається на умову п. 2.1 договору про переведення боргу №44/10/17, укладеного між стягувачем і боржником, а також Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр", відповідно до якої сторони встановили, що сума боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012р. №010712-БО-31, яка переводиться на нового боржника станом на момент укладення даного договору дорівнює 10718784,46 грн. згідно рішення суду у справі № 922/5888/15. З урахуванням положень ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", на думку заявника, у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012р. №010712-БО-31 відбулась заміна сторони у зобов’язанні її правонаступником.

Ухвалою господарського Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 04.01.2017 №922/5888/15 - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" (код 03361721) на його правонаступника - Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" (код 32335218; 61022, м.Харків, пл.Свободи, 5, Держпром, 9 під'їзд, 6 поверх).

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "НАК Нафтогаз України" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження; судові витрати покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом розглянуто справу за відсутності належного повідомлення Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" про час і місце проведення судового засідання. Разом з тим, апелянт не є правонаступником Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", який на даний час знаходиться у процедурі банкрутства у справі №922/1362/17, проте, не ліквідований та не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи не містять доказів наявності на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15. Позивачу (стягувачу) та відповідачу (боржнику) у справі встановлено строк до 26.02.2018р., протягом якого вони мали подати відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення щодо звернення до відповідного територіального органу Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/5888/15, з зазначенням державного органу, в провадженні якого перебуває відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018р. у зв’язку з перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Плахова О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. призначено справу № 922/5888/15 до розгляду на 22.03.2018р.; запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2018р.

13.03.2018р. до Харківського апеляційного господарського суду від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2192 від 13.03.2018р.), в якому позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв’язку з чим просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що апелянт мав можливість довідатись до час і місце розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкладення розгляду заяви; договір про переведення боргу є чинним, відсутнє рішення суду про визнання його недійсним, отже, відбулась заміна боржника його правонаступником у зобов'язанні; як зазначає позивач, він має право на звернення до суду із заявою про заміну сторони у зобов'язанні незалежно від того, чи перебуває на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби наказ господарського суду.

21.03.2018р. до суду апеляційної інстанції від Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" надійшов лист (вх.№ 2413 від 21.03.2018р.) про долучення до матеріалів справи копії ухвали господарського суду Харківської області від 05.03.2018р. у справі № 922/1362/17, якою, зокрема, визнано недійсним договір про переведення боргу від 13.10.2017р. № 44/10/17, укладений між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" та Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр".

У судове засідання представник відповідача - Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду апеляційної інстанції не надіслав. Відповідно до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Представник Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "НАК Нафтогаз України" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження; судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Переглянувши матеріали справи, а також дослідивши викладені у апеляційній скарзі доводи Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає про наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, 02 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №010712-БО-32, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (т.1, а.с. 10 – 12).

У листопаді 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 12647583,87 грн., з яких інфляційні втрати в розмірі 12009727,02 грн. та 3 % річних у розмірі 637856,85 грн., нараховані внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №010712-БО-32 від 02.07.2012р. (т.1, а.с. 4-6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 грудня 2016 року у справі №922/5888/15 позов задоволено частково; стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати у розмірі 2471658,61 грн., 3% річних у розмірі 155719,86грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 37953,66 грн.; відстрочено виконання рішення суду в цій частині до 01.07.2017р. (т.5, а.с. 89-95).

04 січня 2017 року господарським судом Харківської області видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення, відповідно до якого стягувачем є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а боржником - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" (т.5, а.с. 99).

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (вх. № 1041 від 15.01.2018р.), в якій просить замінити Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" (код ЄДРПОУ – 03361721) на його правонаступника Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" (код ЄДРПОУ – -32335218) (т. 5, а.с. 102-104).

Вказана заява з посиланням на приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» обґрунтована тим, що 13 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор), Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (боржник) та Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" (новим боржником) укладено договір про переведення боргу № 44/10/17, відповідно до якого до Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" перейшов борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 02.07.2012р. № 010712-БО-32.

Задовольняючи заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, керуючись приписами статті 334 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», виходив з того, що договір про переведення боргу № 44/10/17 від 13.10.2017р. є чинним, створює відповідні правові наслідки та відбулася заміна сторони у зобов'язанні її правонаступником, дійшов висновку про обґрунтованість вказаної заяви.

Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов’язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 січня 1997 року частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені.

В силу приписів статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, зокрема, про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали про заміну сторони виконавчого за відсутності його належного повідомлення про час та місце судового засідання фактично було порушено право КП "Обласний інформаційно-технічний центр" на судовий захист.

Відповідно до частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Положеннями статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов’язковою. Ухвала господарського суду про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

У будь-якому випадку, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2018р. прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до розгляду; призначено судове засідання на 22.01.2018р. У пункті 4 вказаної ухвали зазначено про повідомлення сторін та правонаступника про судове засідання (т.5, а.с. 116-117).

На звороті у лівому нижньому куті оригіналу зазначеної ухвали, проставлено штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить, зокрема, відомості про дату відправки – 17.01.2018р., вих. № 000885 та загальну кількість відправлених примірників - 3.

Зі змісту протоколу судового засідання від 22.01.2018р. та ухвали господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. вбачається, що представники сторін (стягувача, боржника) та КП "Обласний інформаційно-технічний центр" (правонаступника не з’явились).

При цьому, матеріали справи не містять доказів з’ясування місцевим господарським судом під час розгляду справи за відсутності представників сторін чи повідомлені належним чином сторони та інші учасники справи про час і місце вказаного засідання суду, зокрема, таких як: повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого листа з ухвалою суду про призначення заяви до розгляду, або у разі неповернення ухвали підприємством зв'язку засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Докази повідомлення позивача та скаржника про призначення заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до розгляду на 22.01.2018р. надійшли до суду після постановлення оскаржуваної ухвали.

Оскільки відповідно до приписів статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення, то ухвалу суду від 17.01.2018р. було вручено Харківському обласному комунальному підприємству "Дирекція розвитку інфраструктури території" 19.01.2018р., Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22.01.2018р., а Комунальному підприємству "Обласний інформаційно-технічний центр" 23.01.2018р. (т. 5, а.с.123-125).

Тобто, на дату розгляду заяви стягувача про заміну сторони у виконавчому провадженні апелянт не був обізнаний про час, дату та місце розгляду заяви.

За таких обставин, призначаючи заяву до розгляду в судовому засіданні на 22.01.2018р. суд першої інстанції дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо десятиденного строку розгляду вказаної заяви, проте зважаючи на стислі строки розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження мав вчинити передбачені Господарським процесуальним кодексом України дії щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду заяви.

Зокрема, частиною 6 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що знаходяться у відкритому доступі, зазначено засоби телефонного зв’язку, зокрема, КП "Обласний інформаційно-технічний центр".

Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення місцевим господарським судом дій щодо повідомлення КП "Обласний інформаційно-технічний центр" іншим способом, зокрема, шляхом надсилання ухвали суду телефонограмою.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що судом розглянуто справу за відсутності представника Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", якого не було повідомлено належним чином про час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки в порушення приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України щодо повідомлення учасників справи та заінтересованих осіб про розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження місцевим господарським судом не вчинено усіх можливих передбачених Господарським процесуальним кодексом України дій щодо належного та завчасного повідомлення апелянта про час, дату та місце розгляду вказаної заяви та вирішено питання про заміну сторони у виконавчому провадженні з відповідача на нового боржника - КП "Обласний інформаційно-технічний центр", то господарський суд вирішив питання про права та обов’язки КП "Обласний інформаційно-технічний центр" без доказів належного та завчасного повідомлення апелянта про час, дату та місце розгляду заяви.

З огляду на викладене, розглянувши справу за відсутності представників сторін, зокрема, КП "Обласний інформаційно-технічний центр" неповідомленого належним чином, суд першої інстанції не вжив заходів щодо забезпечення учасникам судового процесу рівних процесуальних прав, позбавив їх можливості взяти участь у засіданні, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу відповідно до статті 42 ГПК України, чим порушив принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені ст.ст. 7, 13 ГПК України.

Зазначене є обов’язковою підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15 та ухвалення нового судового рішення за результатами розгляду заяви ПАТ НАК "Нафтогаз" про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги КП "Обласний інформаційно-технічний центр", якого було позбавлено можливості подавати докази та наводити свої доводи і міркування щодо заяви про заміну сторони виконавчого провадження у суді першої інстанції, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, правонаступництво є можливим на будь-якій стадії процесу. Це означає, що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

Порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

При цьому процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто, спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснене процесуальне правонаступництво.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018р. у справі №41/207.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що стаття 520 Цивільного кодексу України закріплює положення про можливість заміни боржника у зобов’язанні, відповідно до якого боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно наданих позивачем доказів до заяви про заміну сторони виконавчого провадження, 13.10.2017р. між стягувачем (кредитором у зобов'язанні) - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і боржником - Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території", а також Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №44/10/17, згідно з пунктом 1.1. якого, боржник за згодою кредитора переводить на нового кредитора свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором на купівлю-продаж природного газу від 02.07.2012р. №010712-БО-32, який було укладено між первісним боржником і кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника та замінює його у зобов'язанні.

Згідно п. 2.1. договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 10 718 784,46 грн., в тому числі – 155 719,86грн. 3% річних, 2 471 658,61 грн. інфляційних втрат, 37 953,66 грн. судових витрат згідно з рішенням суду у справі №922/5888/15.

Разом з тим, у провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1362/17 про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"; у межах даної справи 28.12.2017р. КП "Обласний інформаційно-технічний центр" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсними договорів, укладених КП "Обласний інформаційно-технічний центр" (новий боржник, апелянт), Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (стягувач, позивач), Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (боржник, відповідач), у тому числі, договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2018р. у справі №922/1362/17 визнано недійсними договори, укладені апелянтом, позивачем та відповідачем, у тому числі, договір про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р.

Оскільки частиною 4 статті 8 Закону про банкрутство передбачено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 05.03.2018р. у справі №922/1362/17 про визнання недійсними договорів, укладених апелянтом, позивачем та відповідачем, у тому числі, договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р. набрала законної сили з моменту її прийняття; сторонами у справі не надано доказів оскарження цієї ухвали суду у справі №922/1362/17 про банкрутство.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. (рішення чинне з 06.11.2002р.) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини "Христов проти України" від 19.02.2009р. Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що судове рішення про визнання недійсним договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р. набрало законної сили, заміна сторони в матеріальних правовідносинах не відбулась, а отже відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

Звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, позивач був обізнаний про розгляд господарським судом Харківської області у межах справи №922/1362/17 про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" позову КП "Обласний інформаційно-технічний центр" про визнання недійсними договорів, укладених апелянтом, позивачем та відповідачем, у тому числі, договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017ор., про свідчить зміст ухвали господарського суду Харківської області від 05.03.2018р. у справі №922/1362/17.

Отже, на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз" про заміну сторони у виконавчому провадженні у даній справі, у провадженні суду у межах справи №922/1362/17 вже перебувала позовна заява апелянта про визнання недійсними договорів, у тому числі, договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р., про що позивач був обізнаний; з урахуванням скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 22.01.2018р. у даній справі та встановленими вище обставинами, зокрема, визнання недійсним договору, укладеного апелянтом, позивачем та відповідачем, у тому числі, договору про переведення боргу №44/10/17 від 13.10.2017р., заява ПАТ "НАК "Нафтогаз" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 254, 255, 269, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 3 ст. 277, ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2018р. у справі №922/5888/15 скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.03.2018р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Плахов О.В.