Ухвала суду № 70469541, 20.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі :

за участю: представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року

У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року позов задоволено. /а.с. 45-46/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що збільшення процентної ставки та розрахунок заборгованості не підтверджений належними доказами. Вказувала на те, що її не було повідомлено про зміну розміру процентної ставки, правомірність її підвищення в односторонньому порядку є сумнівною. Також зазначала і про те, що не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про скасування заочного рішення, а тому була позбавлена можливості заявити про застосування позовної давності. Остання проплата за кредитним договором відбулась 26.08.2008 р., 31.03.2010 року нею була отримана вимога про погашення заборгованості у повному обсязі, тобто банк змінив термін кредитного зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем пропущено строк позовної давності. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 08.08.2007 р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 380/1075/07-Ж, згідно з умовами якого Банк надав відповідачу у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 95 322, 00 доларів США з відсотковою ставкою 12,45 % річних.

Кредит надавався для здійснення розрахунків по фінансуванню будівництва однокімнатної та двокімнатних квартир в будинку по АДРЕСА_1

Строк дії кредитного договору до 07 лютого 2032 року.

Станом на 17.08.2016 року заборгованість відповідача за договором становить 3 891 341,56 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом - 2 290 068,09 грн.; сума заборгованості за відсотками - 1 601 273,47 грн. На даний час відповідач заборгованість за договором кредиту не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 526 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; ст. 536 ЦК України, про те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; ч. 1 ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч. 1 ст. 1049 ЦК України про те, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; ч. 1 ст. 610 ЦК України про те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідач (позичальник) неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору тим, що не повернув кредит у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого, станом на 17.08.2016 р. виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 3 891 341,56 грн., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого рішення про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірного збільшення процентної ставки в односторонньому порядку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до позовних вимог розмір процентної ставки зазначено 12,45% /а.с. 2/, цього не заперечувала і сама відповідач у своїх письмових поясненнях /а.с. 54/.

Доводи апеляційної скарги, щодо не підтвердження розрахунку заборгованості належними доказами, колегією також не приймаються до уваги, оскільки власного розрахунку апелянт на надала, не вказує також і в чому полягає неправильність розрахунку заборгованості, наданого банком. На зазначає також апелянт і розбіжності щодо сплачених відповідачем коштів та помилковість не врахування їх банком

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не була належним чином повідомлена про розгляд заяви про скасування заочного рішення, а тому була позбавлена можливості заявити про застосування позовної давності,колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки заявити про застосування позовної давності ОСОБА_6 не була позбавлена можливості при подачі заяви про перегляд заочного рішення, натомість лише заявляє про свій намір. / а.с.55/ В частині зазначених доводів апеляційної скарги, колегією суддів вказується на те, що кредитний договорі діє до 07.02.2032 р. як передбачено п. 1.1 договору /а.с.8/, а тому посилання на пропуск позовної давності є безпідставним.

Крім того, вимога на яку посилається апелянт /а.с.67/ не містить вимог про дострокове повернення кредиту, і відповідно зміни терміну його виконання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: