Ухвала суду № 70469540, 21.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

21 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», в інтересах якого діє Смілик Тетяна Миколаївна,

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

22 липня 2010 року позивач - Публічне акціонерне товариство РодовідБанк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», Банк) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що Приватне підприємство «Блокер» (далі - ПП «Блокер») не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, просив, уточнивши позовні вимоги, солідарно стягнути з боржника та поручителя ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 17 787 666,24 грн.; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави, який належить на праві власності ПП «Блокер» шляхом продажу предмета застави, а саме вугілля марки ГСШ у кількості 15000,00 тон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Справа розглядалася судами неодноразово.

УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року провадження в частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ПП «Блокер» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави закрито.

РішеннямСолом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року в задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як на підставу скасування рішення суду посилався на те, що судом першої інстанції не враховано, що в договорі поруки сторонами було погоджено, що він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Суд не звернув уваги на те, що строк виконання основного зобов'язання - 20 січня 2010 рік, а Банк звернувся до суду з позовом 07.06.2010, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного положеннями ст. 599 ЦК України.

За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача - Смілик Т.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк», Банк), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ПП «Блокер» було укладено кредитний договір № 22-1/36-КЛВ-07, за умовами якого ВАТ «Родовід Банк» зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму в розмірі 1 700 000,00 грн. до 25 лютого 2008 року.

В подальшому між Банком та ПП «Блокер» було укладено декілька додаткових угод до кредитного договору. За умовами останньої угоди № 8 від 28.09.2009 сторони договору погодили розмір відновлювальної кредитної лінії в сумі 10 000 000,00 грн., а строк остаточного погашення кредиту визначений датою «20 січня 2010 року».

21 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 22.136-П-07, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед Банком за виконання ПП «Блокер» зобов'язань за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порука за кредитним договором припинилася.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється.

Таким чином, в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція містить в постанові Верховного Суду України № 6-78цс12 від 18 липня 2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що останнім днем погашення заборгованості ПП «Блокер» перед ПАТ «Родовід Банк», за умовами кредитного договору, є 20 січня 2010 року.

Таким чином, Банк має право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржником ПП «Блокер» щодо повернення кредиту, починаючи з 20 січня 2010 року, протягом наступних 6 місяців, тобто до 20 липня 2010 року.

Таку вимогу до поручителя Банк пред'явив, однак, як убачається з матеріалів справи, лише 22 липня 2010 року шляхом подання позовної заяви безпосередньо до канцелярії суду, тобто вже після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що порука за кредитним договором № 22-1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007, укладеним між ВАТ «Родовід Банк» та ПП «БлокеР», припинилася, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судом правомірно не взято до уваги, що умови пункту 4.4. Договору поруки про те, що строк позовної давності за договором поруки встановлюється в межах трьох років, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки. Більш того, строк дії договору поруки є преклюзивним та не підлягає поновленню.

Доводи апеляційної скарги, що позов подано до суду в межах дії строку кредитного договору апелянтом не доведено, та в судовому засіданні апеляційного суду представником Банку визнано, що позов подано через канцелярію суду 22.07.2010.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», в інтересах якого діє Смілик Тетяна Миколаївна, - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 2609/15624/12

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11424/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.