Ухвала суду № 68241131, 10.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" серпня 2017 р. Справа №910/22702/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року

у справі № 910/22702/15 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю Ей Файненс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/22702/15, задоволено частково заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Голінному А.М. за період виконання повноважень розпорядника майна ТОВ „Ю Ей Файненс" з 02.12.2015 року по 18.02.2016 року у розмірі 4 612,24 грн. та суму основної грошової винагороди за період з 18.02.2016 року по 21.03.2016 року з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна боржника. Затверджено звіт про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Голінного А.М. за період виконання повноважень розпорядника майна ТОВ „Ю Ей Файненс" з 19.02.2016 року по 21.03.2016 року у розмірі 515,60 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу суду від 24.04.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В. вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

09.08.2017 року апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вище вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, статтю 5 Закону України „Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої органи ДПІ позбавлено пільг щодо сплати судового збору, а також викладено в новій редакції статтю 4 цього Закону, яка передбачає ставки судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір").

Підпунктами 8-10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір, а саме: заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; заяви про порушення провадження у справі про банкрутство; заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство або визнання її недійсною.

Ставки судового збору з апеляційних і касаційних скарг, що подаються на судове рішення, винесених у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктами 4 і 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги; за подання касаційної скарги - 120 відсотків, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.2015 року № 01-06/2093/15 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про судовий збір" (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 року № 484-VIII).

Законом України № 1801-VIII від 21.12.2016 року „Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1 600,00 грн.

Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року, якою задоволено частково заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого, за подання якої не передбачено сплату судового збору, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 600,00 грн.

Але, як вбачається із апеляційної скарги, апелянтом не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до скарги.

Натомість скаржником разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору або відстрочення йому такої сплати за подання вказаної апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на зупинення операцій по рахунках податкового органу, на підтвердження чого скаржником додано лист Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва від 30.06.2017 року № 02-18/571.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, скаржником при зверненні з відповідним клопотанням, в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надано належних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище останнього унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги. У заявленому клопотанні також не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище заявника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Разом з тим, доданий до клопотання лист Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва від 30.06.2017 року № 02-18/571 не є належним доказом на підтвердження неможливості сплати ДПІ судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки є за своєю суттю листом про надання інформації.

Так, відповідно до вказаного листа, скаржнику запропоновано надати інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів з ДПІ упродовж п'яти робочих днів, та крім того, повідомлено, що на період встановлення відповідних даних, Управлінням казначейства не будуть проводитись платежі за платіжними дорученнями за всіма кодами програмної класифікації видатків, крім захищених видатків.

В той же час, станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою, до клопотання скаржника не надано доказів виконання вказаного листа УДКС (апелянт повторно звернувся до апеляційного господарського суду 24.07.2017 року, а лист датований 30.06.2017 року), як і інших доказів на підтвердження зупинення платежів по рахункам скаржника, зокрема накладення арешту на рахунки чи інших обмежень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням підприємства, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 року №484-VII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

За таких обставин, оскільки обґрунтування причин звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги або відстрочення такої сплати є недостатніми та непереконливими, у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання ДПІ з мотивів, викладених у ньому, з огляду на що апеляційна скарга підлягає поверненню в силу п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року Київським апеляційним господарським судом до апеляційного провадження не приймається і повертається з доданими до неї документами скаржнику без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подано повторно.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 94 та п. 3 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/22702/15.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/22702/15 з доданими до неї документами повернути скаржнику без розгляду по суті.

3. Матеріали оскарження по справі № 910/22702/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко