Ухвала суду № 66024125, 30.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Росік Т.В.

суддів - Лашевича В.М., Рибака І.О.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ЛюбченкаОлексія Івановича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року,

за участю прокурора - Жили О.Б.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року задоволеноклопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольского В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б., накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, а саме:

- нерухоме майно:

Ѕ квартири № АДРЕСА_5 (реєстраційний номер номер 780760580000);

Справа № 11-сс/796/1027/2017

Категорія: ст. 199 КПК України.

Слідчий суддя у суді першої інстанції - Бірса О.В.

Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - Росік Т.В.

Ѕ квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 9972166680000);

Ѕ квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 582774880000);

Ѕ квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 426866753104);

Ѕ квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер -184704353104);

- рухоме майно:

транспортний засіб ТОYОТА АVENSIS 1.8, (2007), коричневий, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_3 та заборонено його відчуження.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за яке законом передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення з урахуванням заявленого потерпілою цивільного позову, наклав арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить підозрюваному ОСОБА_2

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_2

Апеляційну скаргу захисник обґрунтовує тим, що пред'явлена ОСОБА_2 органами досудового слідства підозра за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є необґрунтованою, оскільки розмір належних потерпілій ОСОБА_8 часток українських підприємств групи «Агрейн», якими заволоділи винні особи внаслідок вчинення злочину, в грошовій оцінці слідчим не виражена, а відтак кваліфікація дій ОСОБА_2 саме за ч. 5 ст. 191 КК України є безпідставною.

При розгляді клопотання, суддя не дотримався вимог щодо перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочину ОСОБА_2

Зазначає, щоочолюване ОСОБА_2 ТОВ «Юридична фірма «ЛексАльяес» надавало юридичні послуги низці підприємств та представляла їх інтереси в господарських судах, а ОСОБА_2 не здійснював юридичний супровід діяльності щодо встановлення ОСОБА_9 кінцевим бенефіціарним власником групи підприємств «Агрейн» та не забезпечував підготовку всіх необхідних документів для здійснення вказаних юридично значимих дій.

Органом розслідування, на думку захисника, не встановлено вартості майна, яке належало ОСОБА_8 і яке в подальшому вибуло з її власності, оскільки у висновку судової економічної експертизи № 8939 від 27.11.2015 року ім'я ОСОБА_8 жодного разу не згадується.

Таким, що не підтверджується жодними доказами, є також і розмір заподіяних збитків у сумі 5 000 000 000 грн., який зазначений потерпілою ОСОБА_8 у цивільному позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_2 та його захисникаОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора Жили О.Б., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокуратурою м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001716, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 12.08.2015 року за фактом заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

26.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно: Ѕ квартири № АДРЕСА_5 (реєстраційний номер номер 780760580000); Ѕ квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 9972166680000); Ѕ квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 582774880000);

Ѕ квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 426866753104); Ѕ квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер -184704353104).

Згідно даних Регіонального сервісного центру м. Києва МВС України, ОСОБА_2 належить транспортний засіб ТОYОТА АVENSIS 1.8, (2007), коричневий, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_3.

03.01.2017 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва, за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б.звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно та транспортний засіб, який належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора, власника майна ОСОБА_2, його захисників та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що в матеріалах міститься достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, врахував можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та наслідки арешту майна для інших осіб, а тому прийшов до висновку про існування достатніх підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 3, 10 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить ОСОБА_10

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно наклав арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме та рухоме майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Подольского В.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жилою О.Б., та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Любченка Олексія Івановича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Т.В. Росік В.М. Лашевич І.О. Рибак