Ухвала суду № 64105369, 12.01.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11308/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. перевіривши виконання вимог ст. 379 КПК України за заявою слідчого в ОВС першого СВ прокуратури м. Києва Подольського В.О. про виправлення описки в судовому рішенні,

в с т а н о в и в:

Заявник подав дану заяву про виправлення описки в судовому рішенні слідчого судді Ластовки Н.Д. від 29.12.2016 у справі № 755/11308/16-к, в частині по-батькові підозрюваного на майно якого було накладено цією ухвалою арешт, а саме замість «ОСОБА_3» вказано «ОСОБА_4».

Відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено слідчого суддю для розгляду цієї заяви ОСОБА_2, а тому перевіриши виконання вимог ст. 379 КПК України, за нею приходжу до наступного.

Згідно положень ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тобто, в силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, на заявника покладається обов»язок доведення обставин того, що він є учасником кримінального провадження чи іншою заінтересованою особою у цьому провадженні; належним чином завірену копію судового рішення у якому наявна описка; документи, які б вказували на те, що описки дійсно є наявною (у цій ситуації це може бути паспорт підозрюваного чи будь-який інший документ, який би вказував, що при написанні його ПІБ допущено описку).

Але, у даному випадку, заявник вказаних вимог не дотримався.

Так, до клопотання заявником долучено копію судового рішення від 29.12.2016, яке не оформлене, як це передбачено п.п. 13.6, 13.7 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах м. Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (надалі - Інструкція), а саме, копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду. У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. Копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п'ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Однак, у цій ситуації заявник вказаних вимог Інструкції не дотримався, що в світлі позиції ВССУ, зокрема висвітленої у справах 5-1762ск16, 5-1759ск16, 5-1736ск16, 5-1666ск16, свідчить про невідповідність такого звернення нормам КПК України та позбавляє суд, до якого подано таке звернення, перевірити факт достовірності відображених у них відомостей.

Вказана позиція ВССУ у вищезазначених справах враховується слідчим суддею з урахуванням положень ст. 32 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Також, особою, яка підписала цю заяву, не підтверджено наявний комплекс повноважень в світлі положень ст. 379 КПК України щодо кола суб'єктів, які мають можливість подавати її, а саме остання вказує на те, що її може заявляти учасник кримінального провадження чи інша заінтересована особа.

Пунктом 19 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що з боку обвинувачення сторонами кримінального провадження є у тому числі слідчий та прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт майна має право подати слідчий за погодженням з прокурором.

При цьому, ч. 6 ст. 132 КПК України регламентовано, що до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

У цій ситуації, заява підписана слідчим Подольським В.О., але з копії ухвали від 29.12.2016 убачається, що клопотання про арешт майна подав слідчий Подольский В.О.

Витяг з ЄРДР до заяви не долучено, а тому факт того, чи є слідчий Подольський В.О. не просто працівником прокуратури м. Києва, а слідим, який розслідує кримінальне провадження № 42015000000001716, тобто включений до групи слідчих керівником органу досудового розслідування не може бути перевірений.

Не долучено до заяви і документів, які б вказували на те, що у судовому рішенні є наяна в дійсності того чи іншого роду описка.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що подана заявником заява за своєю суттю є сумнівною, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), а тому остання, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9, яка передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, та враховуючи загальні засади кримінального провадження є доречним повернути заяву заявнику.

Крім того, виходячи з положень ч. 3 ст. 379 та ст. 392 КПК України, дане судове рішення оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 26, 369-376, 379, 392 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Заяву слідчого в ОВС першого СВ прокуратури м. Києва Подольського В.О. про виправлення описки в судовому рішенні повернути заявнику разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення до слідчого судді/суду в порядку Кримінального процесуального Кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою для безумовного виконанню на всій території України.

Слідчий суддя: О.В. Бірса