Ухвала суду № 63154668, 21.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

21.11.2016 Справа № 910/8259/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (ідентифікаційний код 20355550)

про банкрутство

За заявою ОСОБА_1

про визнання правочинів недійсними

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від заявника не з'явилися

Від боржника не з'явилися

Від арб. керуючого Скопич Я.В. - представник

Від Кузнєцової Л.І. Пазій О.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/8259/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/8259/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на суму 918 755 394 грн. 66 коп., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Куделю Марію Олександрівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 8 від 30.01.2013).

17.08.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", треті особи ОСОБА_6, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Ковальова Я.В., приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Чичекова О.А., Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання правочину частково недійсним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.08.2016 розгляд справи призначено на 19.09.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 07.11.2016 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.11.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016 у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

У судовому засіданні 21.11.2016 розглядалась заява ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними.

Представник ОСОБА_1 надав пояснення по суті поданої заяви.

Представник розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Куделі М.О. щодо задоволення поданої заяви заперечив.

Представники заявника та боржника у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

11.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (орендодавець) та ОСОБА_10 (орендар) був укладений договір найму (оренди) житлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_10 була надана кімната 46 в гуртожитку АДРЕСА_1.

Згідно п. 6.2.3 даного договору орендар має право вселяти в орендоване приміщення осіб, які будуть проживати разом з ним, а саме: дружину ОСОБА_1 та сина ОСОБА_6

Пунктом 8.1 договору найму (оренди) житлового приміщення встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та являється безстроковим.

18.08.2015 ОСОБА_10 помер, а його сім'я продовжила проживати в орендованому приміщенні.

01.11.2011 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" (орендодавець) та Приватним акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (орендар) був укладений нотаріально посвідчений договір оренди будинку № 5544, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нерухоме майно у вигляді будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: основна будівля літ. А-9 (гуртожиток № 7), цокольний поверх літ. А/п, майданчик літ. А1, літ. А5, літ. А3, літ. А4, тамбур літ. А2, балкони літ. А6-а39, загальною площею 6270,2 кв.м., жилою площею 2950,7 кв.м. у цілому.

Пунктом 4.1 даного договору сторони погодили, що строк договору оренди становить з 01.11.2011 по 01.01.2021.

З огляду на те, що договір найму (оренди) житлового приміщення, укладений з ОСОБА_11 у судовому порядку недійсним не визнаний та являється чинним, а також те, що останнім не надавалася згода на укладення договору оренди між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та Приватним акціонерного товариства "Азовзагальмаш", ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання договору оренди № 2 РА-00886/ПА-00531 від 05.01.2011, договору оренди № 5544 від 01.11.2011 та додаткового договору про внесення змін до договору оренди від 18.07.2014, укладених між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та Приватним акціонерного товариства "Азовзагальмаш" частково недійсними, а саме в частині передачі в оренду нерухомого майна, зокрема кімнати АДРЕСА_1.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила визнати недійсними в повному обсязі наведені вище правочини.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування доказів, а саме здійснення Приватним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" оплати за договором оренди будинку № 5544 від 01.11.2011 на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування".

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом в задоволенні заявленого клопотання відмовлено, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

З відзиву Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на заяву ОСОБА_1 вбачається, що 31.10.2011 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та Приватним акціонерного товариства "Азовзагальмаш" було укладено угоду про розірвання договору, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати з 01.11.2011 договір № 2 РА-00886/ПА-00531 від 05.01.2011.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених вимог в частині визнання недійсним договору оренди № 2 РА-00886/ПА-00531 від 05.01.2011.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13.10.2016 у справі № 264/4217/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" та Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до ОСОБА_1 про визнання договору піднайму укладеним і стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" заборгованість з оплати за користування жилою площею в гуртожитку за період з 01.07.2013 по 01.07.2016 в сумі 15 147 грн. 34 коп. та відшкодування витрат за сплату судового збору в розмірі 3 180 грн. 93 коп.

При винесенні даного рішення судом було встановлено, що відповідно до умов укладеного з Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" договору оренди гуртожитку № 7, Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" зобов'язалося самостійно і за власний рахунок здійснювати оплату комунальних та інших послуг; утримувати орендовану будівлю у порядку, передбаченому санітарними і протипожежними правилами та правилами експлуатації встановленого санітарно-технічного та інженерного устаткування; своєчасно проводити поточний ремонт; виконувати капітальний ремонт із заміною зношених і дефектних конструкцій, приладів та комунікацій; за свій рахунок та своїми силами усувати наслідки аварій (п. 2 договору оренди).

Цей договір у відповідності до вимог ст.ст. 793, 794 ЦК України укладено у письмовій формі, його посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ковальовою Я.В. та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" на законних підставах здійснює експлуатацію будівлі гуртожитку і тому, починаючи з 01 листопада 2011 року, саме йому належить право вимагати оплату за користування жилою площею в гуртожитку від його мешканців.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з приписами статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ОСОБА_1 не надано суду будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність договору оренди будинку № 5544 від 01.11.2011 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський завод важкого машинобудування" та Приватним акціонерного товариства "Азовзагальмаш" вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними.

Керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Цивільним кодексом України, ст.ст. 32-34, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва ,

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними відмовити.

2. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, розпоряднику майна, ОСОБА_1, Публічному акціонерному товариству "Азовзагальмаш", ОСОБА_6, приватним нотаріусам Маріупольського міського нотаріального округу Ковальовій Я.В. та Чичековій О.А., а також Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль".

Суддя П.П. Чеберяк