Ухвала суду № 44277320, 15.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23910/14-ц Провадження № 22-ц/772/1317/2015Головуючий в суді першої інстанції Луценко Л. В.Категорія 27Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів: Марчук В.С., Чуприни В.О.

при секретарі : Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Компанія страхування життя «Універсальна» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Компанія страхування життя «Універсальна», про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ПАТ «БМ Банк» (надалі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, мотивуючи позовні вимоги тим, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк») та відповідачем було укладено кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого останньому надано грошові кошти в сумі 112 200 швейцарських франків з відсотковою ставкою 10,99 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 14.08.2018 року. Оскільки, відповідач належним чином зобов'язання не виконує, станом на 30.10.2014 року утворилася заборгованість в сумі 96689,49 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1317396,14 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 42902,54 швейцарських франків, що еквівалентно 584547,92 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 46319,89 швейцарських франків, що еквівалентно 631109,38 грн., пеня в розмірі 7467,06 швейцарських франків, що еквівалентно 101738,83 грн. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість.

23 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ «БМ Банк» про визнання припиненим зобов'язання за кредитним та іпотечним договорами, повернення безпідставно отриманих коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 15.08.2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку житловий будинок зі спорудами, розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1022 га, що розташована по АДРЕСА_2.

Цього ж дня між позивачем та ВАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» укладено договір добровільного страхування життя, за умовами якого вигодонабувачем у випадку набуття статусу інвалідності першої або другої групи застрахованої особи стає ТОВ «БМ Банк». Початковою страховою сумою є 499531,79 грн. Відповідно до довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.04.2011 року, яке рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.06.2011 року змінено та стягнуто з ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість на загальну суму 413855,06 грн. Посилаючись на вказані обставини та вважаючи, що зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, позивач за зустрічним позовом просив визнати кредитний договір та договір іпотеки припиненими, а також стягнути з ПАТ «БМ Банк» на його користь безпідставно отримані кошти.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року зустрічна позовна заява об'єднана в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2015 року до участі у справі в якості третої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна».

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/94/150808 від 15.08.2008 року в розмірі 96689,49 швейцарських франків, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 30.10.2014 року 1317396,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «БМ Банк» відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, на які нарахована пеня, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а оскільки основне забов'язання не припинене, а тому вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «БМ Банк» (правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1/94/150808, за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 112 200 швейцарських франків на поточні потреби з кінцевим строком повернення 14 серпня 2018 року, відповідно до графіка погашення, передбаченого в додатку № 1 до кредитного договору. Процентна ставка за користування грошовими коштами встановлена в розмірі 10,99 % річних.

Відповідно до п. 5.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно даного договору.

Згідно п. 3.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з першого по останній календарний день поточного місяця.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «БМ Банк» та ОСОБА_2 15.08.2008 року укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок з спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Вінницької області та земельну ділянку площею 0,1022 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження якої: АДРЕСА_2.

Також, 15 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» укладено договір добровільного страхування життя, за умовами якого вигодонабувачем у випадку набуття статусу інвалідності першої або другої групи застрахованої особи стає ТОВ «БМ Банк». Початковою страховою сумою є 499531,79 грн.

Відповідно до довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 19.05.2009 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 21.04.2011 року, яке рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.06.2011 року змінено, стягнуто з ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/94/150808 від 15.08.2008 року на загальну суму 413855,06 грн.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 30028634 від 12.03.2012 року, платіжним дорученням № 332 від 18.01.2012 року на виконання вищевказаного рішення суду ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві перераховано ПАТ «БМ Банк» суму боргу в розмірі 413855,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 96689,49 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1317396,14 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором, а саме: 42902,54 швейцарських франків, що еквівалентно 584547,92 грн. - заборгованість за кредитом; 46319,89 швейцарських франків, що еквівалентно 631109,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7467,06 швейцарських франків, що еквівалентно 101738,83 грн. - пеня.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем були істотно порушені зобов'язання за кредитним договором, а тому вірно стягнув з нього на користь позивача заборгованість за цим договором.

Разом з тим, твердження ОСОБА_2 про те, що заборгованість, визначена Банком на момент виникнення страхового випадку була погашена страховою компанією повністю, а зобов'язання припиненні належним виконанням, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне.

За правилами ст. 19 Закону України «Про страхування» страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Укладаючи договір страхування, ОСОБА_2 погодився на встановлення страхової суми у розмірі 499 531, 79 грн. та страхової виплати у гривні. Тобто, страхувальник погодився на отримання страхової виплати у певному розмірі у гривнях, незалежно від розміру відшкодування заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що при отриманні коштів на виконання рішень судів про стягнення суми грошового відшкодування 23.01.2012 року за 413 855,06 грн. було куплено 48 485,78 швейцарських франків по курсу 8,535597 грн. за 1 шв. франк, і погашено кредитну заборгованість таким чином: на погашення кредиту направлено 48 217, 64 швейцарських франків; на погашення процентів за користування кредитом за період з 01.06.2009 року - 30.06.2009 року направлено 268, 14 швейцарських франків, що підтверджується випискою по рахунку та копією меморіального ордеру № 339859 від 23.01.2012 року. Після погашення кредиту за рахунок надходження страхової виплати, залишок заборгованості за кредитом станом на 24.01.2012 року склав 60 242, 36 швейцарськиї франків. ОСОБА_2 в період з 06 березня 2012 року по 16 липня 2014 року сплачено тіло кредиту в сумі 17 339, 82 швейцарських франків. За період з 09.07.2009 року по 28.11.2011 року сплачено 6233,25 швейцарських франків.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції також правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору та договору іпотеки погодився виконувати їх умови і залишається зобов'язаним перед кредитором до повного виконання всіх зобов'язань, іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, а оскільки воно не припинено, вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної осби переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

У відповідності до п.1.1 ст. 1 Статуту Банку Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» виникло внаслідок перейменування Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк» на підставі вимог Закону України «Про акціонерні товариства». В свою чергу Відкрите акціонерне товариство було створено в процесі реорганізації (перетворення) Товариства з обмеженою відповідальністю.

Пунктом 1.2 ст. 1 Статуту ПАТ «БМ Банк» визначено, що Банк є правонаступником усіх прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», яке було правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Банк», а тому ПАТ «БМ Банк» є належним позивачем у справі.

Також не є обгрунтованим і посилання апелянта щодо пропущення строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І. Чорний

Судді: (підпис) В.С.Марчук

(підпис) В.О.Чуприна

З оригіналом вірно: