Ухвала суду № 37905269, 26.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11014/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О. В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2014 року м. Київ

Київського апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Старової Н. Е.

суддів: Файдюка В. В., Чаку Є. В.

при секретарі: Приходько К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі позивач, ФОП ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000451720 від 18 лютого 2013 року про стягнення податку на доходи фізичних осіб, № 0000471720 від 18 лютого 2013 року про стягнення податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а позивач заперечував проти її задоволення, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, з 23.01.2013 року по 29.01.2013 року фахівцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 152 від 21.01.2013 року та направлень № 138, № 139 від 23.01.2013 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складений Акт № 454/17-2202209189 від 04.02.2013 року.

Перевіряючі зробили висновок про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу протягом перевіряємого періоду на суму 774 122, 34 грн., в т. ч. за IV кв. 2009 року на суму 10 834, 20 грн., за 2010 рік на суму 490 778, 34 грн., за 2011 рік на суму 272 509, 80 грн., що призвело до порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України та порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб протягом перевіряємого періоду на суму 117 685, 02 грн та податок на додану вартість на суму 159 053, 31 грн.

18 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000451720, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-VI, за порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 , п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшила позивачу суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 123 194, 56 грн., в тому числі 117 685, 02 грн. - основний платіж, 5 509, 54 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000461720, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 189 832, 62 грн., в тому числі 159 053, 31 грн. - основний платіж, 30 778, 71 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України № 1690/Б/99-99-10-01-03-14 від 01.06.2013 року, винесеного за результатами розгляду повторної скарги позивача, спірні податкові повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у м. Києві № 577/Б/12-3-03 від 23.04.2013 року залишені без змін, а скарга підприємця - без задоволення.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Положеннями ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Також приписами норм ст. 6 зазначеного Указу (а також норм ч. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку, а також податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків, тобто несплата податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, обсяги виручки за 2009 - 2010 роки та частково за 2011 рік були сформовані ФОП ОСОБА_2 за результатами здійснення нею підприємницької діяльності від здавання в оренду власного нерухомого майна - нежилого приміщення № 238б і літ «А», загальною площею 115,60 м2 строком на 6 років (нотаріально посвідчений договір оренди від 14.04.2008 року за реєстровим № 355).

Орендна плата за 1 місяць становила 40 864, 60 грн., яка, за виключенням червня 2008 року, сплачувалась у безготівковій формі. При цьому, згідно п. 3.4 цього Договору, Орендар також відшкодовує Орендодавцю витрати на комунальні послуги.

За даними звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за І - IV-ий квартали 2009 року, І - IV-ий квартали 2010 року та І - IV-ий квартали 2011 року обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна та роздрібної торгівлі) склали за 2009 рік в сумі 495 810, 00 грн., за 2010 рік в сумі 499 300, 00 грн. і за 2011 рік - 272 698, 00 грн.

Відповідно до письмової довідки АТ «ПроКредит Банк» б/н і б/д, даних з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів позивача (форми № 1-ДФ) та виписок з розрахункового рахунку позивача в цьому Банку, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на рахунок ФОП ОСОБА_2 була перерахована окремо сума орендної плати в розмірі 490 375, 20 грн. (без ПДВ) та окремо сума компенсації комунальних послуг у розмірі 23 216, 17 грн. (всього 513 591, 37 грн.), за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року - сума орендної плати у розмірі 490 375, 20 грн. (без ПДВ) та сума компенсації комунальних послуг - 23 932, 79 грн. (всього 514 307, 99 грн.), та за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року - сума орендної плати у розмірі 122 593, 80 грн. (без ПДВ) і сума компенсації комунальних послуг - 7 528, 86 грн. (всього 130 122, 66 грн.).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендодавець (позивач) не надавала комунальних послуг, а лише отримувала компенсацію вартості послуг, спожитих орендарем (ЗАТ «ПроКредит Банк»), і в подальшому здійснювала розрахунки за надані послуги з безпосередніми виконавцями (постачальниками комунальних послуг) по факту та обсягу їх надання. З огляду на зазначене, суми таких «транзитних» комунальних платежів (на загальну суму 54 677, 82 грн.), що надходили від орендаря на рахунок орендодавця - платника єдиного податку паралельно з орендною платою (окремими платежами), не були її власністю, чого не було враховано відповідачем під час перевірки, а отже, не можуть вважатись виручкою від реалізації, тому з урахуванням норм ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ФОП ОСОБА_2 не перевищила граничний обсяг виручки в розмірі 500 тис. грн. у 2009 та 2010 роках та донарахування суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб є протиправними.

З огляду на зазначене, спростовується й правомірність донарахування податковою інспекцією суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44 068, 27 грн. за 2011 рік, оскільки це суперечить вимогам ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» внаслідок чинності свідоцтва позивача про сплату єдиного податку від 01.01.2011 року протягом всього 2011 року, яке в судовому порядку недійсним не визнавалося, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами документальної перевірки позивача, якою фактично не було встановлено перевищення ФОП ОСОБА_2 виручки 500 тис. гривень за 2011 календарний рік.

Крім того, оскільки позивач, як ФОП перебувала на сплаті єдиного податку та дотримувалась умов перебування на спрощеній системі оподаткування також протиправними є донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість, оскільки він сплачений ФОП ОСОБА_2 у складі єдиного податку.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 30.09.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.