Ухвала суду № 37903559, 19.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14480/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002362250 від 13.05.2013 року та № 0002352250 від 13.05.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 25 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.04.2013 року по 12.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД «Престиж Альянс» за весь період діяльності.

За результатами перевірки складено акт № 266/22-509/32664270 від 19.04.2013 року, на підставі якого, були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0002362250 за платежем податок на додану вартість на суму 4 462 104,50 грн. та № 0002352250 за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 928 680,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 256 308,50 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» податкові повідомлення-рішення № 0002362250 від 13.05.2013 року та № 0002352250 року від 13.05.2013 року були оскаржені в адміністративному порядку та за результатами оскарження Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення № 2696/10/26-15-10-04-04 від 31.07.2013 року, яким скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту реальності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД «Престиж Альянс» не було надано суду ні копій договорів укладених з зазначеними контрагентами, ні відповідної первинної документації, як і не було надано доказів здійснення перерахування коштів вказаним контрагентам.

Також позивачем не надано суду пояснень щодо подальшого використання отриманих від контрагентів ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД «Престиж Альянс» товарів та послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку та доказів на підтвердження того, що зазначені товари та послуги були використані у власній господарській діяльності.

Посилання позивача на факт вилучення у нього документів СВ ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС відповідно до протоколу обшуку від 16.11.2013 року, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки позивачем не було вжито жодних заходів спрямованих на відновлення первинних документів, а також те, що як вбачається з зазначеного протоколу, копія якого наявна в матеріалах справи, у позивача було вилучено лише первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен» та ТОВ «ВД «Престиж Альянс», у той час як позивачем документів щодо подальшого використання товарів та послуг отриманих, за його твердженням, від зазначених контрагентів суду також надано не було.

Як вбачається в акта № 266/22-509/35664270 від 19.04.2013 року відповідачем підчас проведення перевірки досліджувалися отримані від СВ ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС первинні фінансово - господарські документи, які були вилучені у позивача щодо взаємовідносин з ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен» та ТОВ «ВД «Престиж Альянс» та за результатами їх дослідження було встановлено факт неможливості підтвердження реальності та товарності правовідносин позивача з зазначеними контрагентами.

Щодо посилань позивача на те, що оскільки перевірка була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то відповідач не мав права приймати податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили рішення прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи в рамках якої було призначено перевірку суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа, в рамках якої було винесено постанову про призначення перевірки від 27 лютого 2013 року була порушена не відносно ТОВ «Спецмонтажприлад», а відносно його контрагентів та їх посадових осіб. Тому виникнення у відповідача права на прийняття податкових повідомлень рішень не обумовлено фактом отримання набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі, в рамках якої було призначено перевірку позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних первинних документів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами ТОВ «Смолінменеджмент-Ессе», ТОВ «Валдівуд», ТОВ «Вальтравен» та ТОВ «ВД «Престиж Альянс», як і не надано документів на підтвердження факту використання товарів та послуг, які за твердження позивача були отримані від зазначених контрагентів, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку та факту здійснення відповідної оплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав вважати наявним у позивача права на формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.