Рішення № 18974969, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/20618.10.11 За позовомПриватного підприємства «ТРІО»

доАкціонерного банку «Діамант»

провизнання права на закупівлю іноземної валюти

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. представник за довіреністю від 14.10.2011 року;

від відповідача:ОСОБА_2. представник за довіреністю від 10.06.2011 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «ТРІО»до Акціонерного банку «Діамант»про визнання права Приватного підприємства «ТРІО»на закупівлю іноземної валюти через Акціонерний банк «Діамант»на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302 та заяви про закупівлю іноземної валюти № 2 від 16.03.2010 року та зобовязання акціонерного банку «Діамант»купити іноземну валюту за заявою Приватного підприємства «ТРІО»від 16.03.2010 року № 2 на загальну суму 223479, 00 грн. та перерахувати її на поточний рахунок в іноземній валюті Приватного підприємства «ТРІО»№ 26008303320.840, відкритий в Акціонерному банку «Діамант», МФО 320854.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року у справі № 31/302 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю, командитне товариство «Галеон»та стягнуто з Приватного підприємства «ТРІО»3060000, 00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302 затверджено мирову угоду на стадії виконання зазначеного рішення. З метою добровільного виконання зазначеної ухвали позивач звернувся до відповідача із заявою про закупівлю валюти від 16.03.2010 року № 2 для здійснення першого платежу, передбаченого п. 2 затвердженої мирової угоди. Вказаною заявою позивач доручив відповідачу купити іноземну валюту на суму 27900, 00 дол. США та перерахувати придбану іноземну валюту на поточний рахунок позивача в іноземній валюті № 26008303320.840. Проте, 27.04.2010 року відповідач повернув позивачу вказану заяву без виконання та повідомив про відмову у купівлі валюти на міжбанківському валютному ринку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.09.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.09.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що надана позивачем відповідачу ухвала Господарського суду про затвердження мирової угоди на думку відповідача була підставою для здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Однак, за підтвердженням наведеної позиції відповідач звернувся до Національного банку України, з проханням надати розяснення стосовно можливості купівлі відповідачем іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку на підставі заяви позивача та ухвали Господарського суду про затвердження мирової угоди. 27.04.2010 року у відповідь на запит, відповідачем отримано розяснення від Національного банку України, відповідно до якого підстави для купівлі відповідачем іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку відсутні. З огляду на зазначене, відповідач відмовив позивачу у купівлі валюти на міжбанківському валютному ринку на підставі наданих позивачем заяви та документів.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України, з метою надання розяснень, оскільки останній є органом валютного регулювання та контролю.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2011 року заперечував проти клопотання відповідача про залучення третьої особи.

У судовому засіданні 27.09.2011 року оголошено перерву до 04.10.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2011 року подав письмові заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи та уточнення до позовної заяви.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява про уточнення до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 04.10.2011 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 04.10.2011 року відкладено розгляд справи до 18.10.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2011 року підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.10.2011 року заперечував проти позовних вимог, а також підтримав заявлене ним клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Національний банк України.

Згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи те, що рішення по справі не вплине на права та обовязки Національного банку України щодо однієї із сторін, беручи до уваги те, що суд самостійно здійснює аналіз норм законодавства та не потребує надання розяснень третьою особою, суд відмовляє у задоволенні клопотання про залучення третьої особи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю, командитне товариство «Галеон», який є субєктом господарювання за законодавством Республіки Польща, звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «ТРІО»про стягнення 2435200, 00 грн. заборгованості за договором поруки від 02.04.2008 року, у звязку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»зобовязань за контрактом № 1-G.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року у справі № 31/302 стягнуто з Приватного підприємства «ТРІО»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, командитне товариство «Галеон»3060000, 00 грн. заборгованості, 25500, 00 грн. державного мита та 315, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.03.2010 року, ухвалою Господарського суду міста Києва затверджено мирову угоду по справі № 31/302.

Відповідно до п. 2 мирової угоди, сторони погодили, що боржник зобовязується погасити стягувану борг шляхом безготівкового переказу усієї суми боргу на поточний рахунок стягувача у термін не пізніше 31.12.2012 року відповідно до наступного графіку платежів:

- до 01.04.2010 року 410000, 00 грн.;

- з 01.04.2010 року по 01.07.2010 року 441666, 66 грн.;

- з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року 441666, 66 грн.;

- з 01.01.2011 року по 01.07.2011 року 441666, 66 грн.;

- з 01.07.2011 року по 01.01.2012 року 441666, 66 грн.;

- з 01.01.2012 року по 01.07.2012 року 441666, 66 грн.;

- з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року 441666, 66 грн.

Згідно із п. 3 мирової угоди, сплата (перерахування) боргу на рахунок стягувача здійснюється виключно в доларах США, враховуючи середній готівковий курс купівлі-продажу долара США до гривні на МВРУ, визначеного на день такого перерахування.

11.04.2008 року між Приватним підприємством «ТРІО»як клієнтом та Акціонерним банком «Діамант»як банком було укладено договір банківського рахунку № 08-04-11-000048, відповідно до якого банк зобовязується відкрити клієнту поточний рахунок № 26008303320 , приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України.

16.03.2010 року з метою добровільного виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року про затвердження мирової угоди Приватне підприємство «ТРІО»позивач звернувся до обслуговуючого банку Акціонерного банку «Діамант»із заявою про закупівлю 27900, 00 дол. США.

11.05.2010 року відповідач повідомив позивача про відмову у купівлі валюти на МВР на підставі наданих підприємством заяви та документів. Так, 27.04.2010 року у відповідь на запит, відповідачем отримано розяснення від Національного банку України, відповідно до якого підстави для купівлі останнім іноземної валюти на МВР відсутні. На думку Національного банку України, ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документам та у відповідності до ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»повинна містити, зокрема, відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобовязань сторін. За недодержанням відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом. Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302, не визначає умов виконання зобовязання, не містить вказівок щодо шляхів виконання зобовязання, у тому числі щодо його виконання шляхом купівлі іноземної валюти. Крім того, згідно абзацу 3 підпункту г пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.20085 року № 281, встановлено заборону купівлі іноземної валюти поручителем (гарантом) за зобовязаннями боржника-резидента перед нерезидентом, а тому підприємство повинно виконувати свої зобовязання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент прийняття ухвали про затвердження мирової угоди, ухвала господарського суду, у передбачених законом випадках, є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинні бути зазначені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Як встановлено судом, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302 містить всі реквізити виконавчого документа передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, посилання Національного банку України щодо відсутності в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року по справі № 31/302 умов виконання зобовязання та вказівок щодо шляхів виконання зобовязання, не відповідає дійсності, оскільки п. 2 мирової угоди чітко передбачено умови (строки) виконання зобовязання боржником, а п. 3 мирової угоди передбачено порядок їх виконання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.03.2010 року у справі № 31/302 є чинною, у встановленому порядку сторонами не оскаржувалась, а отже, згідно ст. 115 ГПК України є обовязковою на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

До того ж, суд зазначає, що умови та порядок виконання будь-якого зобовязання передбачені відповідними нормативно-правовими актами та чинним законодавством України не передбачено обовязку цитування даних норм права в тексті ухвали про затвердження мирової угоди.

Отже, вищевказана ухвала у справі № 31/302 від 04.03.2010 року про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і підлягає обовязковому виконанню.

Щодо посилання на те, що Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою встановлена заборона купівлі іноземної валюти поручителем (гарантом) за зобовязаннями боржника-резидента перед нерезидентом, та обовязку виконувати зазначені зобовязання за рахунок власних коштів в іноземній валюті, то суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту г пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281 (надалі - Положення), резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобовязань (у тому числі власних операцій субєктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі таких документів: за операціями, повязаними із забезпеченням виконання гарантом (поручителем) зобовязань за боржника-резидента перед нерезидентом за зовнішньоекономічним договором:

-заяви про закупівлю іноземної валюти;

-оригіналу договору гарантії (поруки) та/або іншого документа, що передбачає виконання зобовязань гарантом (поручителем) перед кредитором за боржника, а також їх копій;

-оригіналу письмової претензії кредитора до гаранта (поручителя) або підтвердження кредитора про невиконання боржником своїх зобовязань за зовнішньоекономічним договором (у тому числі за кредитним);

-копії реєстраційного свідоцтва (індивідуальної ліцензії);

-оригіналу зовнішньоекономічного договору та оригіналу вантажної митної декларації, що підтверджує фактичне надходження в Україну товарів, а також копій цих документів.

Купувати іноземну валюту з метою виконання зобовязань, про які йдеться в цьому підпункті, за боржника-резидента має право лише субєкт ринку. Резидент, що не є субєктом ринку, виконує такі зобовязання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

Отже, зазначеною нормою права встановлено право резидента купувати іноземну валюту для виконання операцій, повязаних із забезпечення виконання гарантом (поручителем) зобовязань за зовнішньоекономічним договором. При цьому, надано право здійснювати у даному випадку купівлю іноземної валюти за боржника-резидента лише субєкту ринку.

Так, зобовязання позивача у справі № 31/032 виникли на підставі договору поруки від 02.04.2008 року, укладеного на забезпечення виконання зобовязань по зовнішньоекономічному договору поставки (контракт № 1/G). Стягувачем по даній справі є субєкт господарювання за законодавством Республіки Польща, тобто нерезидент.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення встановлено, що субєкт ринку це уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. Субєкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням (п. 14 розділ ІІ Положення).

Таким чином, відповідач як субєкт ринку мав право згідно підпункту г пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення, здійснити купівлю іноземної валюти за заявою позивача. При цьому, у відповідності до вказаної норми позивач мав право здійснити свої зобовязання за ухвалою Господарського суду міста Києва про затвердження мирової угоди, або за рахунок власних коштів, або за рахунок куплених коштів, купівлю, яких здійснює субєкт ринку.

Водночас, суд звертає увагу, що у відповідності до абзацу 4 підпункту г пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення, встановлено заборону резиденту здійснювати купівлю іноземної валюти з метою виконання зобовязань за договором гарантії (поруки) за нерезидента-боржника.

Так, позивач поручився на підставі договору поруки від 02.04.2008 за зобовязаннями резидента України Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт»(код ЄДРПОУ 21570492), а тому вищезазначена заборона на останнього не розповсюджується.

Згідно із п. 3.1.1. договору банківського рахунку № 08-04-11-000048 від 11.04.2008 року, банк зобовязаний надавати клієнту послуги у відповідності до положень цього договору та з дотриманням вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовязаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Беручи до уваги, що відповідач згідно договору банківського рахунку № 08-04-11-000048 від 11.04.2008 року зобовязаний був надати позивачеві послуги передбачені законодавством України, враховуючи те, що Положенням не заборонено здійснювати купівлю іноземної валюти з метою виконання зобовязань за договором гарантії (поруки) за резидента-боржника, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови договору банківського рахунку в частині виконання заяви позивача від 16.03.2010 року про купівлю іноземної валюти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати право Приватного підприємства «ТРІО»(01030, м. Київ, вул.. Б, Хмельницького, 32; код ЄДРПОУ 25592510) на купівлю іноземної валюти через Акціонерний банк «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; код ЄДРПОУ 23362711) на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 0403.2010 року у справі № 31/302.

3.Зобовязати Акціонерний банк «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; код ЄДРПОУ 23362711) купити іноземну валюту за заявою Приватного підприємства «ТРІО»(01030, м. Київ, вул. Б, Хмельницького, 32; код ЄДРПОУ 25592510) № 2 від 16.03.2010 року на загальну суму 223479, 00 грн. та перерахувати її на поточний рахунок в іноземній валюті Приватного підприємства «ТРІО»(01030, м. Київ, вул. Б, Хмельницького, 32; код ЄДРПОУ 25592510) № 26008303320.840, відкритий в Акціонерному банку «Діамант», МФО 320854.

4.Стягнути з Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А; код ЄДРПОУ 23362711), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства «ТРІО»(01030, м. Київ, вул.. Б, Хмельницького, 32; код ЄДРПОУ 25592510) витрати по сплаті державного мита в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 24.10.2011 року