Рішення № 18974966, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/7218.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Украгроімпекс»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Украгроімпекс»ОСОБА_4 (далі третя особа-1)

2. Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

Украгроімпекс»ОСОБА_5 (далі третя особа-2)

3. Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Украгроімпекс»ОСОБА_6 (далі третя особа-3)

простягнення 500000,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 18.04.2011 р.;

ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 04.05.2011 р.;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи-1: не зявився;

від третьої особи-2: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 08.08.2011 р.;

від третьої особи-3: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод»(далі позивач, ТОВ «Березанський переробний завод») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Украгроімпекс»(далі відповідач, ТОВ «Компанія «Украгроімпекс») про стягнення солідарно з відповідача та учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за договором № 21/05-8 про надання поворотної фінансової допомоги від 22.05.2008 р. в розмірі 500000,00 грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 5 000,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов даного договору щодо повернення фінансової допомоги у визначений п. 4.1. договору термін, що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на 08.06.2011 р. не була погашена.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/72 та призначено розгляд справи на 07.07.2011 р.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом неодноразово відкладався.

При цьому, суд, розглянувши клопотання позивача, які подано 26.07.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва про витребування додаткових доказів, залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та продовження строку вирішення спору у справі № 5/72, дійшов висновку про їх задоволення та відкладення розгляду справи на 09.08.2011 р.

Також, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. залучено до участі у справі № 5/72 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва справу № 5/72 передано для розгляду судді Мельнику С.М.

01.08.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про залучення в якості співвідповідачів учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва справу № 5/72 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

02.09.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу та заборони посадовим особам відповідача вчиняти будь-які дії, щодо ліквідації товариства та здійснення реєстраційних дій щодо ліквідації.

В судовому засіданні 27.09.2011 р. представник позивача заявив клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасника ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_7, яке судом, задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача учасника ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_7, яка є учасником зазначеного товариства, в звязку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011 р.

17.10.2011 р. до відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи-1, відповідно до яких остання просила в позові відмовити, справу розглянути за відсутності представника третьої особи-1.

В судовому засіданні 18.10.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та надав додаткові пояснення у справі.

Представники відповідача, третьої особи-3 в судове засідання не з'явились, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже, суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представників відповідача та третьої особи-3.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем.

Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення в якості співвідповідачів учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_4 та ОСОБА_5, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2 з приводу заявленого клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України та Закону про господарські товариства учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

При цьому, з документів наданих Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на запит суду, зокрема, нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.10.2008 р. вбачається, що останні просили вивести товариство їх зі складу учасників.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Компанія «Украгроімпекс», оформленого протоколом № 17 від 10.10.2008 р. зі складу учасників товариства виведено ОСОБА_4 з часткою 30% голосів та ОСОБА_5 з часткою 70% голосів та передано належні їм частки ОСОБА_6.

В звязку з прийнятими змінами складу учасників товариства, ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»подано до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційну карту (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) та зміни до статуту ТОВ «Компанія «Украгроімпекс».

Внесені зміни щодо складу учасників було зареєстровано, при цьому, учасником ТОВ «Компанія «Украгроімпекс»- ОСОБА_6 здійснено внесок до Статутного фонду в розмірі 523700,00 грн., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.06.2011 р.

Разом з тим, судом додатково враховано положення п. 20 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зі змісту якого вбачається, що відповідачем, у разі порушення вимог діючого законодавства, є господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

При цьому, розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу та заборони посадовим особам відповідача вчиняти будь-які дії, щодо ліквідації товариства та здійснення реєстраційних дій щодо ліквідації, суд вважав за необхідне також відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не наведено в заяві жодних обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому, позивачем не конкретизовано на яке майно чи грошові кошти слід накласти арешт, не обґрунтовано підстав вважати, що товариство може бути ліквідовано.

Крім цього, розглянувши клопотання третьої особи-2 про припинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2 з приводу заявленого клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки даний спір на підставі ст. 12 ГПК України є підвідомчим господарському суду, а доводи третьої особи-2 є помилковими.

Судом проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2008 р. між позивачем (Сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 21/05-8 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 передає у користування Сторони-2 грошові кошти у розмірі, визначеному в п. 2.1 Договору (далі - фінансова допомога), а Сторона-2 зобовязується повернути зазначені грошові кошти у визначений цим Договором строк.

За умовами 1.2. Договору цей Договір не передбачає нарахування процентів або сплати будь-якої компенсації за користування грошовими коштами.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується в момент визначений п. 5.3 цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору Сторона-1 передає грошові кошти Стороні-2 протягом пяти робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Фінансова допомога здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Сторонни-2. Фінансова допомога вважається наданою в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони-2 (п. п. 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до наданої позивачем банківської виписки з рахунку ТОВ «Березанський переробний завод»(позивачем) 23.05.2008 р. на виконання Договору перераховано відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 500000, 00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору фінансова допомога надається у користування у строк до 15.12.2008 р.

Після закінчення строку, визначеного п. 4.1 Договору, Сторона-2 зобовязується повернути Стороні-1 грошові кошти протягом 2 (двох) календарних днів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем фінансова допомога мала бути повернута позивачу до 18.12.2008 р. Разом з тим, відповідачем доказів на підтвердження погашення боргу чи його частини суду не надано.

За своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов про стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500000,00 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

При цьому, в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Украгроімпекс»(04114, м. Київ, вул. Полупанова, 12, ідентифікаційний код 33156261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Березанський переробний завод»(07541, Київська область, м. Березань, вул. Маяковського, 12, ідентифікаційний код 34068920) 500000 (пятсот тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 21.10.2011 р.