Рішення № 140701572, 19.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/611/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА"

до відповідача - 1 Фізичної особи - підприємця Миронова Руслана Юрійовича

до відповідача - 2 Завізістова Серафіма Віталійовича

до відповідача - 3 Фізичної особи - підприємця Горбатюк Євгенії Сергіївни

до відповідача - 4 Фізичної особи - підприємця Худяк Яни Володимирівни

про повернення безпідставно набутих коштів (майна) в розмірі 2 338 389,92 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця Миронова Руслана Юрійовича, до відповідача - 2 Фізичної особи - підприємця Завізістова Серафіма Віталійовича, до відповідача - 3 Фізичної особи - підприємця Горбатюк Євгенії Сергіївни, до відповідача - 4 Фізичної особи - підприємця Дребот Яни Володимирівни про повернення безпідставно набутого коштів (майна) в розмірі 2338389,92 грн.

Разом із поданою позовною заявою від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" надійшли дві заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.05.2026 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоштна УА" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче засідання призначено на 16.06.2026.

12.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - 4 надійшла заява про вступ представника у справу, в якій представник відповідача просить суд підготовче засідання відкласти.

12.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

15.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про уточнення імені сторони у справі.

Ухвалою суду від 16.06.2026 змінено прізвище відповідача - 4 Дребот Яни Володимирівни на ОСОБА_1 , розгляд клопотання позивача про витребування та підготовче засідання відкладено на 14.07.2026.

08.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло уточнене клопотання про витребування.

Ухвалою суду від 14.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/611/26 на 30 днів до 17.08.2026. Підготовче засідання відкладено на 25.08.2026. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено повністю. Витребувано у АТ КБ "ПриватБанк", АТ "А - Банк", АТ "Райффайзен Банк", АТ "ПУМБ", АТ "Сенс Банк" ряд документів.

06.08.2026 до суду від АТ "Райффайзен Банк" надійшов лист на виконання ухвали.

10.08.2026 до суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов лист на виконання ухвали.

10.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від АТ "А - Банк" надійшла заява на виконання ухвали.

17.08.2026 до суду від АТ "ПУМБ" надійшов лист на виконання ухвали.

20.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про уточнення анкетних даних відповідача - 2.

21.08.2026 на офіційну електронну адресу суду від АТ "А - Банк" надійов лист на виконання ухвали.

24.08.2026 до суду від АТ "Сенс Банк" надійшов лист на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 25.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про уточнення анкетних даних відповідача - 2. Уточнено анкетні дані відповідача - 2, зазначивши його як фізичну особу, яка не має статусу фізичної особи - підприємця. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2026.

Ухвалою суду від 15.09.2026 розгляд справи по суті відкладено на 24.09.2026.

24.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли пояснення щодо виявлення та виправлення математичної помилки у розрахунку заборгованості ФОП Миронова Р.Ю.

Ухвалою суду від 24.09.2026 розгляд справи по суті призначено на 06.10.2026.

06.10.2026 Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення, яким позов задоволено частково.

08.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали заяви про розподіл судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частина 3 статті 221 ГПК України).

За приписами частини 3 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 та 2 статті 221 ГПК України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, позивачем у позовній заяві та заяві від 07.10.2026 зазначено, що орієнтована вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 132000,00 грн.

Розглянувши заяву по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 2 статті 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частини 1 та 2 статті 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частина 4 статті 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат в сумі 132000,00 грн адвокатом подано: копію договору № 9 про надання правничої допомоги від 22.12.2022; порядок обчислення та строки виплати гонорару за наду професійну правничу допомогу від 27.10.2025; акт приймання - передачі наданих послуг від 07.10.2026 за договором про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022; рахунок на оплату № 1 від 07.10.2026; ордер про надання правничої допомоги серія АІ № 2171174 від 06.04.2026; свідоцтво про право на заняття адвоактською діяльністю серія КС № 7353/10.

Так, 22.12.2022 між адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" укладено договір № 9 про надання професійної правничої допомоги (договір).

Згідно п. 4.1 договору розмір гонорару обраховується відповідно до ставок за надання правничої допомоги, викладених та узгоджених сторонами у додатку до договору.

У п. 4.3 договору передбачено, що порядок та строки виплати гонорару за надану правничу допомогу визначаються сторонами у додатках до договору для кожної справи.

Додатком № 1 від 27.10.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги (додаток №1), сторони обумовили порядок обчислення та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. додатку №1 за правничу допомогу в суді першої інстанції, включаючи підготовку до судового розгляду справи, збір доказів, підготовку та подання до суду заяв по суті справи, а також заяв/клопотань з процесуальних питань, отримання копій судових рішень, участь в судових засіданнях, клієнт сплачує фіксовану суму - 132000,00 грн. Суму гонорару, обумовлену сторонами в п. 2.1 цього додатку, клієнт сплачує упродовж 30 днів від дня ухвалення рішення судом першої інстанції, незалежно від його оскарження в суді апеляційної інстанції.

У п. 2 акту приймання - передачі наданих послуг від 07.10.2026 за договором про надання професійної правничої допомоги № 9 від 22.12.2022 зазначено, що підписанням цього акту клієнт підтверджує, що судом ухвалено позитивне для клієнта судове рішення, послуги з надання професійної правничої допомоги на суму 132000,00 грн ним отримані, усі послуги надані якісно, в повному обсязі та в обумовлений строк, та заявив про відсутність будь-яких претензій чи застережень щодо наданих послуг та їх вартості.

Зокрема, стаття 903 ЦК України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України, передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Як встановлено статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).

Суд враховує, що сторони погодили розмір гонорару у твердій грошовій сумі (фіксована оплата), що становить певну фіксовану суму за кожну послугу, надану адвокатом, в загальному розмірі 132000,00 грн.

Як зазначено вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський Суд з Прав Людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, понесені стороною витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 918/611/26 та водночас зауважує, що розподіл цих витрат підлягає здійсненню з урахуванням як норм статті 126 ГПК України, так і загальних правил розподілу судових витрат, визначених у статті 129 ГПК України та з урахуванням необхідності надання оцінки щодо необхідності та співмірності таких витрат.

Відтак, суд під час розподілу судових витрат на підставі частини 5 статті 129 ГПК України зобов`язаний самостійно оцінити заявлені до стягнення витрати на предмет їх обґрунтованості та реальності, незалежно від наявності клопотання іншої сторони.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Надаючи оцінку необхідності та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статтею 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Беручи до уваги складність даної справи, предмет позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу, зміст та кількість підготовлених процесуальних документів, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару в розмірі 132000,00 грн, не відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката позивача, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду № 904/4507/18 від 12.05.2020 вказано, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 77-79 ГПК України).

Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених представником позивача на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, крізь призму вимог, установлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, врахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

Оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати у визначеному заявником обсязі не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді, отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді до 49880,00 грн, які відповідачі мають відшкодувати позивачу.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.11.2024 у cправі № 903/87/23, згідно з якими при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, сплачені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідачів у таких сумах: на Фізичну особу - підприємця Миронова Руслана Юрійовича - у сумі 40040,00 грн, на Завізістова Серафіма Віталійовича - у сумі 5040,00 грн, на Фізичну особу - підприємця Горбатюк Євгенію Сергіївну - у сумі 2520,00 грн, на Фізичну особу - підприємця Худяк Яну Володимирівну - у сумі 2280,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Миронова Руслана Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, оф. 414, код ЄДРПОУ 41832615) 40040,00 (сорок тисяч сорок грн 00 коп) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Завізістова Серафіма Віталійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, оф. 414, код ЄДРПОУ 41832615) 5040,00 (п`ять тисяч сорок грн 00 коп) грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Горбатюк Євгенії Сергіївни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, оф. 414, код ЄДРПОУ 41832615) 2520,00 (дві тисячі п`ятсот двадцять грн 00 коп) грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Худяк Яни Володимирівни ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршина УА" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, оф. 414, код ЄДРПОУ 41832615) 2280,00 (дві тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп) грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

7. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.М.Горплюк