Ухвала суду № 139424353, 28.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43777/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

представника заявника - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026000000001226 від 02.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Зміст та обґрунтування клопотання

До Печерського районного суду міста Києва 11.08.2026 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» (далі - ТОВ «АТІС ФАРМА», Товариство), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к у кримінальному провадженні № 12026000000001226 від 02.06.2026.

В обґрунтування клопотання представник заявника зазначає, що зазначеною ухвалою від 03.08.2026 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА», із забороною видаткових операцій, за винятком сплати податків та інших обов`язкових платежів.

На переконання заявника, ухвала від 03.08.2026 постановлена з істотним порушенням гарантованого власнику права на участь у розгляді питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки клопотання прокурора було розглянуто без повідомлення представника ТОВ «АТІС ФАРМА»; водночас у клопотанні прокурора та в ухвалі не наведено обставин, які б виправдовували застосування виняткового порядку розгляду за ч. 2 ст. 172 КПК України.

Заявник наголошує, що ухвала від 03.08.2026 не містить обґрунтування наявності передбачених ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для арешту: не встановлено походження грошових коштів на арештованих рахунках, час їх надходження та зв`язок цих коштів чи конкретних фінансових операцій із подіями, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000001226.

Представник заявника зазначає, що ТОВ «АТІС ФАРМА» не входить до корпоративної структури фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ», не є учасником, акціонером Корпорації «АРТЕРІУМ», АТ «ГАЛИЧФАРМ» чи АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ» та не перебуває під їх корпоративним контролем; зазначені підприємства, у свою чергу, не є учасниками та/або власниками корпоративних прав ТОВ «АТІС ФАРМА». Наявність між ТОВ «АТІС ФАРМА» та цими підприємствами господарських договірних відносин з купівлі-продажу фармацевтичної продукції не свідчить про входження Товариства до корпоративної структури «АРТЕРІУМ» чи про існування між цими юридичними особами відносин корпоративного контролю.

Заявник посилається на те, що Наказом Міністерства юстиції України № 1124/7 від 26.05.2026 «Про відмову в задоволенні скарг» відмовлено у задоволенні скарг ОРУМ (КІПР) ЛІМІТЕД та підтверджено відповідність законодавству реєстраційної дії від 08.04.2026 № 1000701070018105856 щодо ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ»; спір щодо цієї реєстраційної дії має корпоративний характер і підлягає вирішенню в порядку адміністративного та господарського судочинства, а не в межах кримінального провадження.

Представник заявника також звертає увагу на те, що прокурор у клопотанні від 03.08.2026 просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «АТІС ФАРМА» з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), тоді як слідчий суддя в ухвалі від 03.08.2026 визначив метою арешту забезпечення можливої конфіскації майна (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), тобто застосував захід з іншою метою, ніж заявлена стороною обвинувачення.

З урахуванням наведеного представник заявника просить скасувати арешт грошових коштів ТОВ «АТІС ФАРМА», накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к, у повному обсязі - у частині коштів, розміщених на рахунках Товариства у Державній казначейській службі України, АТ «ОТП БАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Позиція сторони обвинувачення

На клопотання представника заявника до суду надійшли письмові заперечення прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , в яких прокурор просить у задоволенні клопотання відмовити.

В обґрунтування заперечень прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12026000000001226 від 02.06.2026 встановлено обставини, які, на думку сторони обвинувачення, свідчать про причетність ТОВ «АТІС ФАРМА» до корпоративної структури фармацевтичної групи «Артеріум» та про можливе використання коштів на його рахунках у механізмі легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

На підтвердження зазначеної позиції прокурор посилається на постанову від 03.08.2026 про визнання грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА», речовими доказами у кримінальному провадженні; висновок аналітичного дослідження Державної податкової служби України № 161/99-00-08-03-01-20/05800293 від 24.06.2026 щодо взаємовідносин АТ «ГАЛИЧФАРМ» з ТОВ «АТІС-ФАРМ»; висновок судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19-26/33303-ЕК від 25.06.2026; а також на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/42334/26-к та № 757/42332/26-к про застосування запобіжних заходів.

Явка учасників судового провадження та пояснення в судовому засіданні

У судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснила, що ТОВ «АТІС ФАРМА» не належить до корпоративної структури фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ». За визначенням корпорація є об`єднанням юридичних осіб, тоді як ТОВ «АТІС ФАРМА» до такого об`єднання не входить, документального підтвердження зазначеного прокурором не надано. Господарські відносини Товариства з Корпорацією «АРТЕРІУМ» та АТ «ГАЛИЧФАРМ» мають виключно характер відносин покупця з постачальниками, у межах яких ТОВ «АТІС ФАРМА» придбаває фармацевтичну продукцію та сплачує за неї грошові кошти відповідно до умов господарських договорів. Також, ТОВ «АТІС ФАРМА» ніколи не зберігало товар та документи за адресою: 08135, Київська обл.., Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-а, та жодних договорів зберігання товару за цією адресою не укладало.

Представник заявника також звернула увагу на те, що дії, які інкримінуються особам у кримінальному провадженні № 12026000000001226 у частині заволодіння корпоративними правами ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», відповідно до фабули клопотання прокурора мали місце у період з березня 2025 року по 08.04.2026, тобто через значний проміжок часу після відчуження попереднім керівництвом ТОВ «АТІС ФАРМА» своїх корпоративних прав, що мало місце у вересні 2021 року, у зв`язку з чим Товариство не має жодного відношення до інкримінованого епізоду заволодіння корпоративними правами.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях. Вказував про фактичну участь ТОВ «АТІС ФАРМА» у складі Корпорації «АРТЕРІУМ».

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши клопотання, письмові заперечення сторони обвинувачення та долучені сторонами матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Щодо меж судового розгляду та тягаря доведення

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням зазначених осіб, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к арешт накладений на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА». Питання про арешт розглянуто без повідомлення представника ТОВ «АТІС ФАРМА» за ч. 2 ст. 172 КПК України. З огляду на це, ТОВ «АТІС ФАРМА» як власник арештованого майна є належним заявником у розумінні ч. 1 ст. 174 КПК України.

При розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя перевіряє: чи відпала в подальшому потреба у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження та чи не був арешт накладений необґрунтовано. Разом з тим, зазначена перевірка нерозривно пов`язана з обов`язком сторони обвинувачення, за клопотанням якої накладено арешт, підтвердити наявність передбачених законом підстав для збереження цього заходу станом на день розгляду клопотання про його скасування, оскільки саме сторона обвинувачення володіє матеріалами досудового розслідування, на підставі яких може бути перевірено обґрунтованість арешту.

Щодо накладеного арешту та підстав його застосування

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні; може бути виконане завдання, для виконання якого захід забезпечення застосовується.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, можливі наслідки та розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для інших осіб.

Отже, для збереження арешту грошових коштів, накладеного за клопотанням сторони обвинувачення, у матеріалах кримінального провадження має бути наявна сукупність відомостей, які дають підстави вважати, що конкретне майно (у цьому випадку - грошові кошти на конкретних банківських рахунках) відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме: є доказом злочину, або одержане внаслідок його вчинення, або підлягає конфіскації у зв`язку з кримінально протиправною діяльністю.

Щодо невідповідності мети арешту, заявленої у клопотанні прокурора, та мети, визначеної в ухвалі від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к

Слідчий суддя враховує, що згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна суд у своїй ухвалі визначає підстави та мету арешту, а також індивідуальні ознаки майна, що арештовується. Обрання мети арешту та її обґрунтування становить обов`язковий елемент судового рішення про застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Дослідивши клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 від 03.08.2026 про накладення арешту на майно, слідчий суддя встановив, що прокурор, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, посилався на положення ч. 1 ст. 170, ч. 2 ст. 131, ч. 2 ст. 170 КПК України, при цьому виокремлював саме п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, зазначаючи, що "у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України". Завдання арешту прокурор формулював як "запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження" майна.

Таким чином, зі змісту клопотання прокурора від 03.08.2026 вбачається, що арешт майна ТОВ «АТІС ФАРМА» ініціювався з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Разом з тим, зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к вбачається, що, задовольняючи клопотання прокурора у відповідній частині, слідчий суддя визначив, що арешт накладається "з метою унеможливлення відчуження майна, задля забезпечення санкції статті у вигляді конфіскації майна", та прямо зазначив, що "є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання", тобто застосував мету, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Отже, слідчий суддя при постановленні ухвали від 03.08.2026 фактично вийшов за межі підстав, заявлених стороною обвинувачення в клопотанні, застосувавши арешт з іншою метою, ніж та, яка була заявлена прокурором. Така невідповідність сама по собі свідчить про необґрунтованість накладеного арешту в частині обраної судом мети, оскільки мета, визначена в ухвалі, не була предметом ані заявленого стороною обвинувачення клопотання, ані судової перевірки на предмет наявності передбачених законом підстав.

Щодо неможливості застосування арешту з метою забезпечення конфіскації майна ТОВ «АТІС ФАРМА»

Незалежно від наведеного, слідчий суддя враховує, що згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Зазначену норму також процитовано в тексті ухвали слідчого судді від 03.08.2026.

Отже, застосування арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) є допустимим лише за умови, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження в порядку розділу XIV-1 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження № 12026000000001226 від 02.06.2026 та наданих сторонами документів вбачається, що ТОВ «АТІС ФАРМА» не має статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого - жодній посадовій особі Товариства, як і самому Товариству, підозра у вчиненні кримінального правопорушення не оголошувалася.

За таких обставин, застосування арешту грошових коштів ТОВ «АТІС ФАРМА» з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як це визначено в ухвалі слідчого судді від 03.08.2026, є таким, що суперечить прямим приписам ч. 5 ст. 170 КПК України, і в такий спосіб ухвалу постановлено з порушенням матеріальних умов застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Щодо доводів заявника про відсутність зв`язку арештованих коштів з обставинами кримінального провадження

Не заперечуючи наведених вище висновків, слідчий суддя перевіряє також наявність підстав для арешту з метою, заявленою у клопотанні прокурора, - збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

На підтвердження обґрунтованості накладеного арешту стороною обвинувачення надано, зокрема, висновок судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_5 № СЕ-19-26/33303-ЕК від 25.06.2026, у якому підтверджується завдання збитків громадянину ОСОБА_6 у сумі 3 500 000 доларів США, 990 000 євро та 67 867 000 грн внаслідок втрати ним фактичного контролю над ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та неповернення інвестицій, перерахованих безпосередньо на адресу ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» ним та афілійованою ОРУМ (КІПР) ЛІМІТЕД.

Слідчий суддя враховує, що зазначений висновок експерта підтверджує факт завдання збитків у межах епізоду, пов`язаного із заволодінням корпоративними правами ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», однак не містить жодних відомостей, які б підтверджували зв`язок між установленими збитками та грошовими коштами, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА». Висновок експерта не встановлює факту надходження на рахунки ТОВ «АТІС ФАРМА» коштів, одержаних внаслідок втрати контролю над ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» чи неповернення інвестицій, перерахованих на його адресу.

Стороною обвинувачення також надано висновок аналітичного дослідження Державної податкової служби України № 161/99-00-08-03-01-20/05800293 від 24.06.2026 щодо взаємовідносин АТ «ГАЛИЧФАРМ» з ТОВ «АТІС-ФАРМ». Зі змісту клопотання прокурора від 03.08.2026 вбачається, що зазначеним висновком аналітичного дослідження охоплено відносини щодо надання ТОВ «АТІС ФАРМА» на користь АТ «ГАЛИЧФАРМ» маркетингових, рекламних та інших супутніх послуг за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 на загальну суму щонайменше 301 594 012,78 грн, а також фінансово-господарську діяльність ТОВ «АТІС ФАРМА» по ланцюгу постачання за період з 01.01.2025 по 31.05.2026.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що всі висновки зазначеного аналітичного дослідження сформульовані в умовному ключі - "за умови доведення слідством безтоварності таких операцій", "ймовірно є такими, що не містять... господарської (ділової) мети", "мають удаваний характер правочинів", "ймовірно призвели до заниження податкових зобов`язань", "у результаті чого можливе завищення від`ємного значення з ПДВ", "що в свою чергу має бути доведене слідством". Самі спеціалісти Державної податкової служби України у зазначеному висновку прямо зазначили, що доведення події та складу відповідного кримінального правопорушення, а також його остаточна кваліфікація не відносяться до компетенції спеціалістів Державної податкової служби України та виходять за межі даного аналітичного дослідження.

З огляду на зазначені застереження, викладені безпосередньо у тексті висновку аналітичного дослідження, останнє не може розглядатися як таке, що самостійно та беззаперечно підтверджує безтоварний характер господарських операцій між АТ «ГАЛИЧФАРМ» і ТОВ «АТІС ФАРМА», удаваний характер правочинів, спрямованість цих операцій на легалізацію коштів чи фактичне заниження податкових зобов`язань. Умовний характер висновків аналітичного дослідження вимагає їх подальшої верифікації у порядку, передбаченому КПК України, і без такої верифікації не може бути покладений в основу висновку про наявність достатніх підстав вважати, що грошові кошти на рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА» відповідають критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.

Постанова прокурора від 03.08.2026 про визнання грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА» речовими доказами у кримінальному провадженні № 12026000000001226 сама по собі не заміщує сукупності підстав, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України. Визнання майна речовим доказом є процесуальною формою, яка передбачає наявність у матеріалах кримінального провадження фактичних відомостей, які підтверджують, що це майно має ознаки, зазначені у ст. 98 КПК України. Стороною обвинувачення таких відомостей стосовно грошових коштів на арештованих рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА» станом на день розгляду цього клопотання суду не надано.

Щодо доводів про належність ТОВ «АТІС ФАРМА» до корпоративної структури фармацевтичної групи «Артеріум»

Позиція сторони обвинувачення щодо застосування арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА» ґрунтується, зокрема, на твердженні про належність цього Товариства до корпоративної структури фармацевтичної групи «Артеріум».

Разом із тим, стороною обвинувачення не надано доказів входження ТОВ «АТІС ФАРМА» до складу Корпорації «АРТЕРІУМ» (код ЄДРПОУ 33406813) або будь-якого іншого об`єднання юридичних осіб фармацевтичної групи «Артеріум». Не надано відомостей про те, що ТОВ «АТІС ФАРМА» є учасником, акціонером або пов`язаною особою Корпорації «АРТЕРІУМ», АТ «ГАЛИЧФАРМ» чи АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ», або про те, що зазначені підприємства є учасниками чи власниками корпоративних прав ТОВ «АТІС ФАРМА». Твердження, викладені у клопотанні прокурора, про те, що "власник (учасник) ТОВ «АТІС ФАРМА» одночасно виступає співзасновником групи компаній «АРТЕРІУМ» не підтверджуються жодними доданими до клопотання документами - витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, установчими документами Товариства або підприємств фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ»

Слідчий суддя враховує, що сама по собі наявність між юридичними особами господарських договірних відносин, у тому числі відносин з надання маркетингових, рекламних та інших супутніх послуг, а також з придбання ТОВ «АТІС ФАРМА» фармацевтичної продукції у АТ «ГАЛИЧФАРМ» та інших підприємств фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ», не свідчить про входження таких юридичних осіб до однієї корпоративної структури, про існування між ними відносин корпоративного контролю або про спільне ведення господарської діяльності. Такі відносини є звичайними цивільно-правовими відносинами покупця з постачальником або замовника з виконавцем, які регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Стороною обвинувачення не спростовано пояснень представника заявника про те, що господарські відносини ТОВ «АТІС ФАРМА» з підприємствами фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ» мають характер звичайних відносин у межах господарської діяльності Товариства.

Слідчий суддя також враховує, що процедура санації Акціонерного товариства «ГАЛИЧФАРМ» була впроваджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2026 у справі про банкрутство № 914/1317/25, відкритій ухвалою того ж суду від 14.05.2025. Реалізація плану санації АТ «ГАЛИЧФАРМ», у межах якого ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» має отримати погашення кредиторських вимог та стати акціонером АТ «ГАЛИЧФАРМ», здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, під контролем господарського суду. За таких обставин наявність між ТОВ «АТІС ФАРМА» та АТ «ГАЛИЧФАРМ» господарських відносин, які були предметом розгляду в межах господарських правовідносин, сама по собі не свідчить про причетність ТОВ «АТІС ФАРМА» до дій, які інкриміновані у кримінальному провадженні № 12026000000001226.

Щодо доводів про належність ТОВ «АТІС ФАРМА» до корпоративної структури фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ»

Позиція сторони обвинувачення щодо застосування арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА» ґрунтується, зокрема, на твердженні про належність цього Товариства до корпоративної структури фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ».

Слідчий суддя враховує, що правовий статус об`єднань юридичних осіб на території України визначається Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 № 4196-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону об`єднання юридичних осіб - це організація, створена у складі двох або більше юридичних осіб з метою координації їхньої виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. За змістом ч. 3 ст. 6 зазначеного Закону корпорація - це договірне об`єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів юридичних осіб, що об`єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Господарські об`єднання, у тому числі корпорації, діють на основі установчого договору та/або статуту, що затверджується їхніми засновниками (ч. 3 ст. 5 Закону № 4196-IX).

З наведених норм закону випливає, що входження юридичної особи до складу корпорації підтверджується документально - установчим договором корпорації та/або її статутом, а також рішенням цієї юридичної особи про делегування органам управління корпорації окремих повноважень щодо централізованого регулювання її діяльності. Наявність між юридичними особами звичайних господарських зв`язків, спільність кола бенефіціарних власників або узгодженість економічних інтересів, за відсутності установчих документів об`єднання та відповідних рішень юридичних осіб, самі по собі не породжують відносин участі у корпорації в розумінні Закону № 4196-IX.

Разом із тим, стороною обвинувачення не надано ані установчого договору Корпорації «АРТЕРІУМ» (код ЄДРПОУ 33406813), ані її статуту, з яких вбачалося б, що ТОВ «АТІС ФАРМА» входить до її складу як учасник об`єднання. Не надано доказів входження ТОВ «АТІС ФАРМА» до складу будь-якого іншого об`єднання юридичних осіб фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ», а також відомостей про делегування Товариством органам управління Корпорації «АРТЕРІУМ» будь-яких повноважень щодо централізованого регулювання його діяльності. Не надано і відомостей про те, що ТОВ «АТІС ФАРМА» є учасником, акціонером або пов`язаною особою Корпорації «АРТЕРІУМ», АТ «ГАЛИЧФАРМ» чи АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ», або про те, що зазначені підприємства є учасниками чи власниками корпоративних прав ТОВ «АТІС ФАРМА». Твердження, викладені у клопотанні прокурора, про те, що "власник (учасник) «АТІС ФАРМА» одночасно виступає співзасновником групи компаній «АРТЕРІУМ», не підтверджуються жодними доданими до клопотання документами - витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, установчими документами Товариства або підприємств фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ».

Слідчий суддя враховує, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 4196-IX юридичні особи - учасники об`єднання юридичних осіб зберігають статус юридичної особи незалежно від виду і форми об`єднання, на них поширюється дія законів України щодо регулювання діяльності юридичних осіб. Отже, навіть у разі належності юридичної особи до складу корпорації її майно, у тому числі грошові кошти на банківських рахунках, залишається її власним майном, а не майном корпорації чи інших учасників об`єднання, і не може автоматично ототожнюватися з майном інших юридичних осіб об`єднання для цілей застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Такий підхід унеможливлює формальний перехід від тверджень про належність юридичної особи до певної групи компаній до висновку про можливість арешту її майна у зв`язку з діяннями, що інкримінуються іншим особам.

Слідчий суддя також враховує, що сама по собі наявність між юридичними особами господарських договірних відносин, у тому числі відносин з надання маркетингових, рекламних та інших супутніх послуг, а також з придбання ТОВ «АТІС ФАРМА» фармацевтичної продукції у АТ «ГАЛИЧФАРМ» та інших підприємств фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ» не свідчить про входження таких юридичних осіб до однієї корпоративної структури у розумінні Закону № 4196-IX, про існування між ними відносин корпоративного контролю або про спільне ведення господарської діяльності. Такі відносини є звичайними цивільно-правовими відносинами покупця з постачальником або замовника з виконавцем, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Стороною обвинувачення не спростовано пояснень представника заявника про те, що господарські відносини ТОВ «АТІС ФАРМА» з підприємствами фармацевтичної групи «АРТЕРІУМ» мають характер звичайних відносин у межах господарської діяльності Товариства.

Слідчий суддя також враховує, що процедура санації Акціонерного товариства «ГАЛИЧФАРМ» була впроваджена ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2026 у справі про банкрутство № 914/1317/25, відкритій ухвалою того ж суду від 14.05.2025. Реалізація плану санації АТ «ГАЛИЧФАРМ», у межах якого ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» має отримати погашення кредиторських вимог та стати акціонером АТ «ГАЛИЧФАРМ», здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, під контролем господарського суду. За таких обставин наявність між ТОВ «АТІС ФАРМА» та АТ «ГАЛИЧФАРМ» господарських відносин, які були предметом розгляду в межах господарських правовідносин, сама по собі не свідчить про причетність ТОВ «АТІС ФАРМА» до дій, які інкриміновані у кримінальному провадженні № 12026000000001226.

Щодо часової невідповідності між інкримінованими діями та періодом здійснення господарської діяльності ТОВ «АТІС ФАРМА»

Як убачається з викладеної у клопотанні прокурора фабули, інкриміновані у кримінальному провадженні № 12026000000001226 дії у частині заволодіння корпоративними правами ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» вчинялися у період з 03.12.2025 (залучення до вчинення злочину ОСОБА_7 , підписання акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» на користь ОСОБА_7 ) по 08.04.2026 (проведення реєстраційної дії № 1000701070018105856 щодо ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ»), і, за твердженням сторони обвинувачення, включали зокрема проведення 07.04.2026 загальних зборів учасників ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» без повідомлення учасника ОРУМ (КІПР) ЛІМІТЕД.

З пояснень представника заявника, які стороною обвинувачення не спростовано, вбачається, що відчуження попереднім керівництвом ТОВ «АТІС ФАРМА» своїх корпоративних прав у Товаристві мало місце у вересні 2021 року, тобто задовго до інкримінованих у період з грудня 2025 року по квітень 2026 року дій.

За таких обставин, у матеріалах судового провадження відсутні відомості, які б підтверджували причетність ТОВ «АТІС ФАРМА» як юридичної особи до інкримінованих у кримінальному провадженні № 12026000000001226 дій із заволодіння корпоративними правами ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», а так само до подій, які, за версією сторони обвинувачення, зумовили завдання збитків громадянину ОСОБА_6 .

Щодо співмірності та пропорційності застосованого заходу

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Відповідно до ч. 5 цієї статті слідчий суддя, суд застосовує такий спосіб арешту майна, який не приведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

За практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Ісмаїлов проти Росії») втручання у право особи на мирне володіння своїм майном має відповідати вимогам законності, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним - забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства і вимогами захисту основних прав людини.

З огляду на встановлену відсутність у матеріалах судового провадження відомостей, які б підтверджували наявність передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України підстав для арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА», а також з огляду на встановлену вище невідповідність мети арешту, визначеної в ухвалі від 03.08.2026, вимогам ч. 5 ст. 170 КПК України, подальше збереження арешту, який суттєво обмежує господарську діяльність Товариства, не може вважатися розумним, співмірним і таким, що забезпечує справедливий баланс між інтересами кримінального судочинства та правом особи на мирне володіння своїм майном.

Висновки слідчого судді

Оцінивши в сукупності наведене, слідчий суддя доходить висновку, що станом на день розгляду цього клопотання у матеріалах судового провадження відсутні відомості, які б підтверджували наявність передбачених ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 132 КПК України підстав для збереження арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «АТІС ФАРМА», накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к; водночас, застосування арешту з метою, визначеною в ухвалі від 03.08.2026 (забезпечення можливої конфіскації майна за п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України), стосовно ТОВ «АТІС ФАРМА», яке не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, суперечить приписам ч. 5 ст. 170 КПК України.

З огляду на це, доводи представника заявника про необґрунтованість накладеного арешту знайшли своє підтвердження, а тому клопотання підлягає задоволенню, а арешт грошових коштів ТОВ «АТІС ФАРМА» - скасуванню у повному обсязі.

Керуючись ст. 98, 100, 170, 173, 174, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АТІС ФАРМА» (код ЄДРПОУ 43430046), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2026 у справі № 757/42336/26-к у кримінальному провадженні № 12026000000001226 від 02.06.2026, а саме на грошові кошти, що знаходяться на таких рахунках:

- у Державній казначейській службі України (код ЄДРПОУ 37567646): НОМЕР_1 ;

- в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК» (код ЄДРПОУ 21685166): НОМЕР_2 , НОМЕР_8, НОМЕР_3 ;

- в Акціонерному товаристві «СЕНС БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714): НОМЕР_4 ;

- в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570): НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ;

- в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352): НОМЕР_7 ;

- в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829): НОМЕР_9.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 02.09.2026 о 08 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1