Ухвала суду № 138873055, 03.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10620/16-ц

Провадження № 4-с/752/90/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк», суд

В С Т А Н О В И В :

В травні 2026 року заявник звернувся до суду із скаргою і просить:

1) визнати протиправною та скасувати постанову начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Басілашвілі О.Г. від 22 квітня 2026 року про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_2 про скасування постанови старшого державного виконавця від 07 квітня 2026 року про повернення виконавчого документа стягувачу;

2) визнати протиправними дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві щодо повторного обмеження його рахунку фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ПУМБ», в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

3) визнати протиправними дії Голосіївського віддіу державної виконавчої служби у місті Києві щодо повторного списання 01 травня 2026 року з його рахунку фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 127, 53 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

4) визнати протиправною бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві у невжитті належних і своєчасних заходів щодо відкликання платіжної вимоги, зняття обмеження з рахунку та недопущення повторного списання коштів після повернення 127, 53 грн як помилково або надмірно стягнутих;

5) зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві відкликати платіжну інструкцію/платіжну вимогу, направлену в АТ`ПУМБ», щодо його рахунку фізичної особи-підприємця в межах виконавчого провадження;

6) зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві зняти обмеження та/або інші заходи примусового виконання, накладені на його рахунок фізичної особи-підприємця, якщо вони застосовані в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;

7) зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві повернути йому повторно списані 01 травня 2026 року кошти в розмірі 127, 53 грн;

8) зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві утриматися від подальшого звернення стягнення на кошти на рахунку фізичної особи-підприємця в межах виконавчого провадження .

Посилається на те, що на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа, виданого 22 березня 2017 року, про стягнення з нього заборгованості на користь АТ « Сенс Банк».

07 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Кедиком Б.Я. була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону Укоїапни « Про виконавче провадження».

Однак 08 квітня 2026 року з його рахунку фізичної особи-підприємця № НОМЕР_1 в межах виконавчого провадження було примусово списано 141, 70 грн.

Такі дії ним були оскаржені до Міністерства юстиції України та начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві.

Після подання скарг 17 квітня 2026 року на його рахунок було повернуто 127, 53 грн як помилково або надмірно стягнутих.

Постановою начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 22 квітня 2026 року було скасовано постанову державного виконавця від 07 квітня 2026 року про повернення виконавчого документа та зобов`язано забезпечити подальше виконання рішення суду.

01 травня 2026 року з його рахунку фізичної особи-підприємця повторно було списано 127, 53 грн, які раніше були повернуті.

Зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем, особою з інвалідністю 2 групи з дитинства і інших джерел доходу, окрім діяльності ФОП, не має.

Обмеження його рахунку як ФОП є втручанням у єдине джерело його існування, блокуванням економічної активності особи з інвалідністю в умовах воєнного стану.

З урахуванням цього, просить задовольнити скаргу.

Скарга була зареєстрована судом 06 травня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України визначено складу суду.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року в справі відкрито провадження та скарга призначена до судового розгляду.

Заявник та представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставили.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця наділений повноваженнями усунути допущенні державним виконавцем недоліки.

Згідноіз статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 18 січня 2017 року стягнуто з заявника на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 4 252, 82 грн судового збору в межах справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

22 березня 2017 року в справі був виданий виконавчий лист, який стягувачем був пред`явлений до виконання до Голосіївського відділу державної виконавчої служби в м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою державного виконавця від 14 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54128552.

Постановою в.о. начальника відділу від 04 січня 2024 року замінено стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» наАТ «Сенс Банк».

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Частинами 1, 2 статті 56 Закону визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Постановою державного виконавця від 09 грудня 2019 року був накладений арешт на кошти боржника в банківських установах.

Рішення суду тривалий час не виконується.

Постановою старшого державного викоавця ОСОБА_2 від 07 квітня 2026 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону Укрїани « Про виконавче провадження», а саме в зв`язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В цей же день з метою списання коштів з арештованих рахунків заявника державним виконавцем були сформовані платіжні інструкції та направлені до банківських установ для виконання.

08 квітня 2026 року на депозитний рахунок відділу надійшли списані 141, 70 грн, з яких 14, 17 грн перераховано як виконавчий збір, а 127, 53 грн повернуто на рахунок заявника.

Постановою начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби в м.Києві від 22 квітня 2026 року постанова державного виконавця від 07 квітня 2026 року була скасована як винесена передчасно та зобов`язано старшого державного виконавця Кедика Б.Я. забезпечити подальше виконання рішення суду в строк до 22 травня 2026року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За змістом Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, з точки зору закону, під час розгляду скарг на дії/бездіяльність державного виконавця, судам необхідно, серед іншого, перевіряти законність вчинення/невчинення останнім відповідних дій, тобто досліджувати діяльність державного виконавця на предмет її відповідності положенням законодавства.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначено в статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до постанови начальника відділу від 22 квітня 2026 року на ім`я заявника відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк», на яких розміщені грошові кошти, а державним виконавцем не перевірено підстав невиконання платіжних інструкцій державного виконавця та не перевірено майнового стану боржника за адресою, зазначеною в виконавчому документі.

Ці обставини були підставою для скасування постанови державного виконавця.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи викладене вище та встановлені судом обставини, суд вважає, що порушень прав заявника при виконанні ухваленого судом рішення, яке не виконується протягом 9 років, діями органу виконавчої служби, направленими на його виконання, не допущено.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Жодним нормативним актом, діючим в Україні, не передбачено будь-яких пільг будь-яким категоріям осіб, які б звільняли їх від виконання рішення суду.

З урахуванням цього твердження заявника про порушення його прав не можуть прийматися судом до уваги.

Керуючись статтями 19, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», статтями 2, 4, 10, 18, 123, 126, 127, 447 - 453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк» відмовити.

Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич