Ухвала суду № 135055529, 23.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7695/26

Провадження № 2/761/8824/2026

У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

23 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва

Романишена І.П., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою суду від 09 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Позивачу необхідно було повідомити суд про обсяг спільно нажитого майна, час набуття майна, кошти, за які таке майно було набуте; мету придбання майна.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач подала заяву про усунення недоліків та заяву про зміну предмета позову, в якій вказала, що відповідач не надає їй доступ до спірного майна, а тому позбавлена можливості провести експертизу вартості спірного майна. Крім того, у заяві позивач доповнила зміст позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що зміна предмета та підстав позову можлива після відкриття провадження у справі, водночас позивач, до відкриття провадження у справі, має право подати до суду позовну заяву у новій редакції з дотриманням вимог статті 175 ЦПК України, в якій не позбавлена процесуальної можливості уточнити зміст позовних вимог, водночас у такій заяві позивач зобов`язана вказати ціну позову як того вимагає пункт 3 частини шостої зазначеної статті процесуального закону.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Виходячи зі змісту статті 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна та до відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу позивача, що надання відомостей щодо вартості майна не є надмірним формалізмом, оскільки з урахуванням предмету позову та зазначеного у заяві про зміну предмета позову обсягу майна, яке позивач просить поділити, залежить визначення судом підсудності даної справи відповідно до статті 30 ЦПК України, згідно якої позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд зауважує, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, вказаною статтею Закону визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Суд вбачає безпідставними доводи позивача про те, що наразі неможливо здійснити оцінку спірного майна, у зв`язку з відсутністю доступу до спірного майна, оскільки оцінка майна без огляду не заборонена зазначеним законом та Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 року.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані, зокрема, здійснювати огляд об`єкта оцінки, а у разі технічної або юридичної неможливості особистого огляду зазначати у звіті про оцінку майна відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Отже, позивач не позбавлена можливість надати суду звіт про оцінку вартості майна без його особистого огляду експертом.

Без надання відомостей про дійсну вартість майна, суд позбавлений можливості визначити підсудність даної справи, а також розмір судового збору, який підлягає сплаті в частині вирішення судом вимог майнового характеру.

Крім того, у заяві про зміну предмета позову позивач просить встановити факт її спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу, що є вимогою немайнового характеру, та судовий збір в цій частині складає 1 331,20 грн відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини третьої статті 6 вказаного закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки вимоги майнового характеру спрямовані на захист права власності позивача на майно, тому судовий збір за кожну з них підлягає визначенню згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (подібний за змістом висновок щодо розподілу судових витрат міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

За змістом частин другої та третьої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність за власною ініціативою продовжити процесуальний строк для усунення недоліків, з метою забезпечення права позивача доступу до правосуддя.

Позивачу необхідно подати до суду нову редакцію позовної заяви, яка б відповідала вимогам статті 175 ЦПК України, та надати її копії для відповідача, а також подати докази вартості спірного майна, та у випадку необхідності доплатити судовий збір з урахуванням зазначеного судом вище.

Керуючись статтями 127, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, тривалістю у 10 календарних днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА