Рішення № 97721282, 16.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/719/21

Провадж.2/202/1172/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді – Бєльченко Л.А.

при секретарі – Піявському Е.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій, зобов`язання вчинити певні,

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що 04.05.2020 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» (далі Банк) було відкрито банківський рахунок та отримано кредитну картку із кредитним лімітом 2 500 грн. Проте, під час підписання анкети – заяви, всупереч вимогам ст.ст. 9,11 Закону України «Про споживче кредитування» його не було ознайомлено з умовами та правилами, не надано необхідної інформації для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Крім того, Банком одночасно нараховувались неустойка і штраф за порушення зобов`язання за договором. Разом з тим, штраф і пеня відповідно до положень ст. 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне їх застосування за одне й те сам порушення (строку виконання грошового зобов`язання) суперечить ст. 61 Конституції України. Також позивачем зазначено, що Банком самостійно встановлювався та змінювався розмір кредитного ліміту, що передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», згідно з якими Банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування. Проте дані Правила він, позивач, не підписував, докази того, що саме ці умови і правила були йому запропоновані, відсутні. Тому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним і АТ «Акцент - Банк» 04.05.2020 року в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій із застосуванням наслідків недійсності правочину, зобов`язати Банк здійснити перерахування заборгованості за цим договором в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій.

Позивач в судове засідання не з`явився направив заяву про розгляд справи без його участі (а.с.16).

Представник відповідача, АТ «Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений (а.с.47).

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» був укладений кредитний договір ANW2R3217630096918, відповідно до умов якого АТ «Акцент-Банк» було відкрито позивачеві картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом на суму 2 500 грн., 22.02.2021 року кредитний ліміт було зменшено до 680,91 грн. (а.с.45,50).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач постійно користувався кредитними коштами та 01.05.2021 року вніс на картковий рахунок 300 грн. (а.с.52-54).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Укладений між ОСОБА_1 і Банком кредитний договір за своєю природою є договором приєднання і відповідає вимогам ч.1 статті 634, ч.2 ст.642 ЦК України.

Як видно з оригіналу, оглянутої судом, Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, позивач поставив підпис на ній, чим підтвердив свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

За таких обставин суд вважає кредитний договір між позивачем та відповідачем укладеним.

Положеннями частини першої статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В своєму позові ОСОБА_1 як на підставу визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій із застосуванням наслідків недійсності правочину посилається на те, що його не було ознайомлено з умовами та правилами, не надано необхідної інформації для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Також Банком одночасно нараховувались неустойка і штраф за порушення зобов`язання за договором, що є одним видом цивільно - правової відповідальності.

Проте нарахування позивачу пені, штрафних санкцій є лише попередньою фіксацією факту цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути доказом, який у разі виникнення спору оцінюється судом відповідно до вимог законодавства.

У постанові від 26.01.2021 року, у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду відзначила: «Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку ;особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.»

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановлених обставин суд вважає, що позивачем обраний не ефективний спосіб захисту, не доведено порушення його прав з боку Банку; судом не встановлено правових підстав для визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування пені, штрафних санкцій, з підстав заявлених ОСОБА_1 .

Вимоги позивача про зобов`язання зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій є похідними від вимог про визнання частково недійсним кредитного договору, тому також не можуть бути задоволенні.

Відмовляючи у задоволені позову, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій недійсним, зобов`язання вчинити певні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.