Ухвала суду № 97697462, 08.06.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 184/308/21

Номер провадження 4-с/184/2/21

08 червня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Малашиної Ю.Б.,

секретаря судового засідання – Попівніч Н.І.,

відповідача – ОСОБА_1 ( в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Покров скаргу ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до Орджонікідзевського міського суду із вище вказаною скаргою та просить суд визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про відкриття виконавчого провадження ВП 364165446 від 15.01.2021 року по виконавчому листу №2-434/09 від 02.11.2009 року, визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконаного округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича ВП № 64165446 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2872, 98 дол. США та 386, 83 грн. приватному виконавцю, визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконаного округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича ВП № 64165446 про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 31 602, 85 USD та 4 454, 20 грн. та визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконаного округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича ВП 4165446 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 199, 00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області винесено рішення про стягнення коштів на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» щодо заборгованості за договором кредиту № 239-Ф/08 від 18.06.2008 року на придбання автомобіля Міtsubishi L200 (пікап) та за наслідками судового рішення було видано відповідний виконавчий лист №2-434/09 від 02.11.2009 рік. Відповідно до рішення суду за виконавчим листом №2-434/09 від 02.11.2009р приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 58643821 на ім`я ОСОБА_3 . Дану справу передано до іншого приватного виконавця та відкрито нове виконавче провадження за № 625668246. Орієнтовно в жовтні 2011 році в м. Київ працівниками міліції та судовим виконавцем було вилучено у ОСОБА_2 автомобіль та вказано, що справу закрито. Так, як за кредитним договором, заставою був власне автомобіль Міtsubishi L200 (пікап). Після чого ОСОБА_2 ніхто не турбував до сьогоднішнього дня. 05.02.2021 року, ОСОБА_2 одержав поштою рекомендоване повідомленням відправлене 18.01.2021 року приватним виконавцем виконаного округу Київської області Чучковим М.О. про відкриття виконавчого провадження за № 64165446. Постанова ВП № 64165446 від 15.01.2021року винесена на підставі заяви стягувача, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та поданого виконавчого листа №2-434/09 від 02.11.2009 року. З даною постановою ОСОБА_2 не згоден та вважає, дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. протиправними. У зв`язку з чим був змушений звернутись до суду із даною скаргою.

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков М.О. в свою чергу надіслав заперечення на скаргу ОСОБА_2 згідно яких, вважає скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. На виконання приватному виконавцю Чучкову М.О., 15.01.2021 надійшла на виконання заява стягувача - ПАТ АБ «Укргазбанк» та виконавчий лист № 2-434/09 від 02.11.2009 виданий Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, строк пред`явлення якого до виконання встановлений до 02.11.2012. Рішення Орджонікідзевського міського суду від 22.10.2009 року набрало 02.11.2009 року, виконавчі провадження з його виконання відкривались неодноразово. Після цього було винесено ряд постанов про відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві: - 12.06.2018 постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.06.2018 ВП №19099560 винесена державним виконавцем Покровського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Совою Л.А. у зв`язку майна на яке можливо звернути стягнення; - 04.03.2020: постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.03.2020 ВП № 58643821 винесена приватним виконавцем Бурхад-Крутоус Лілією Анатоліївною у зв`язку з неможливістю встановити фактичне місце проживання боржника та відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення, строк повторного пред`явлення і виконання 04.03.2023; - 13.12.2020: постанова про повернення виконавчого документа стягувану від 13.12.2020 ВП № 62568246 винесена приватним виконавцем виконавчого округ Дніпропетровської області Ресуцькою О.О. у зв`язку з неможливістю встановити фактичне місце проживання боржника та відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення, строк повторного пред`явлення до виконання 14.12.2023 року;-12.01.2021: заява представника АБ «УКРГАЗБАНК» про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-434/09 від 02.11.2009, виданого Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області 02.11.2009 ; - 15.01.2021 постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2021 ВП №64165446. Доводи ОСОБА_2 про пропущення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання не відповідають дійсності і суперечать фактичним обставинам справи, а посилання на нормативно-правові акти, щодо порядку передачі виконавчих документів від одного виконавця до іншого взагалі не мають жодного відношення до даної справи та вищевказаного виконавчого листа, оскільки виконавче провадження було відкрито за заявою стягувача, а всі виконавчі дії проводяться у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, ОСОБА_2 до суду, не подано належних доказів на підтвердження порушення приватним виконавцем будь-яких норм чинного законодавства.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, проте від ОСОБА_4 надійшло письмове клопотання згідно якого, вона просить розглянути справу без їх участі, скаргу підтримує та просить її задовольнити. Клопотання від 01.06.2021 щодо проведення судового засідання 08.06.2021 року у режимі відео конференції – просить залишити без розгляду. Будь – які доповнення, клопотання та додаткові пояснення у справі, окрім заявлених відсутні.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_1 з`явився у судове засідання у режимі відео конференції, вважає, що скарга необґрунтована та просив відмовити у її задоволенні.

Суд, заслухавши позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків щодо фактичних обставин.

Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22.10.2009 р. у справі №2-434/09 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором кредиту №239-Ф/08 від 18.06.2008 р. в сумі 28729,87 доларів США і 1918,37 грн., а також судові витрати по справі в сумі 1950 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №239-Ф/08 від 18.06.2008 р. звернуто стягнення на предмет застави – автомобіль марки «Mitsubishi», модель - L 200, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_1 від 12.06.2008 р, видане ВРЕР УДАІ в м. Києві, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , колір – сірий, тип ТЗ – легковий пікап (а.с.125-126).

02.11.2009 р. Орджонікідзевським міським судом в Дніпропетровській області видано виконавчий лист, строком пред`явлення до 02.11.2014 р., в якому зазначено розпорядження суду стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором кредиту №239-Ф/08 від 18.06.2008 р. в сумі 28729,87 доларів США і 1918,37 грн., а також судові витрати по справі в сумі 1950 грн. (а.с. 95).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 15.01.2021 р. відкрито виконавче провадження №64165446 з виконання виконавчого листа №2-434/09, виданого Ордонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за договором кредиту № 239-Ф/08 від 18.06.2008 р. в сумі 28729,87 дол. США, 1918,37 грн., а також судові витрати 1950,00 грн. Крім того, постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2872,98 доларів США та 386,83 грн (а.с. 6).

Крім того, постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 15.01.2021 р. здійснено зміну прізвища боржника з ОСОБА_6 на Консул, оскільки було встановлено, що згідно актового запису про шлюб №435 від 14.05.2014 р. ОСОБА_3 змінив прізвище на ОСОБА_2

21.01.2021 р. постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. звернуто стягнення на доходи боржника, враховуючи те, що згідно відповіді ПФУ боржнику нараховується дохід Військовою частиною А 0409 за адресою: АДРЕСА_1 ; постановлено здійснювати відрахування із доходу боржника в межах загальної суми боргу у розмірі 31602,85 дол. США та 4454,20 грн. у розмірі до 20% виплати (а.с. 44).

Того ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. були винесені постанови про арешт на грошові кошти боржника, про визначення для боржника загальної суми мінімальних витрат на суму 199,00 грн., про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 2872,98 доларів США та 386,83 грн. (а.с. 7 - 10).

Підставою для відкриття виконавче провадження №64165446 стала відповідна заява ПАТ АБ «Укргазбанк», до якої був доданий виконавчий лист Орджонікідзевського міського суду в Дніпропетровській області у справі 2-434/09, виданий 02.11.2009 р. (а.с. 29-31).

Відповідно до довідок, виданих військовою частиною А0409 від 09.02.2021 р., старший солдат ОСОБА_7 перебуває на військовій службі у зазначеній військовій частині та протягом серпня 2020 – січня 2021 р. йому було нараховано зарплату в розмірі 74537, 54 грн., з якої утримано, у тому числі за виконавчим листом №2-2003, виданим 19.02.2010 р., 37033,42 грн. (а.с. 63-64).

Згідно інформації начальника Покровського міського відділу ДВС ПСМУ МЮ (м. Дніпро) від 19.03.2021 р. вбачається, що 27.04.2010 р. на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-434/09, виданого 02.11.2009 р. Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської обл. За результатами проведення виконавчих дій, 12.06.2018 р. виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження у зв`язку із відсутністю у боржника, за результатами перевірки, грошових коштів та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом. Вказаний виконавчий лист з відповідною постановою повернуто на адресу стягувача. Станом на 19.03.2021 р. виконавчий лист на виконання відділу повторно не надходив і на виконанні не перебуває (а.с. 94, 107).

При цьому під час примусового виконання виконавчого листа №2-434/09, державним виконавцем 19.02.2013 р. було встановлено, що за боржником зареєстровано транспортний засіб «Mitsubishi», модель - L 200, державний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого оголошено в розшук вказаний транспортний засіб та зупинено виконавче провадження. Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Київській обл. від 27.12. 2017 р. повідомлено державного виконавця про те, що згідно з даними наявних автоматизованих інформаційно - пошукових систем станом на 20.12.2017 р. за гр. ОСОБА_8 транспортні засоби серед зареєстрованих на території Київської обл.. не значаться. (а.с. 103- 106).

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 08.06.2021 р. у справі №184/308/21 провадження в частині вимог ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О., а саме – щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. у виконавчому провадженні №64165446 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2872,98 доларів США та 386,83 грн. приватному виконавцю та щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. у виконавчому провадженні №64165446 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 199, 00 грн. – закрито відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз`яснено заявнику його право звернутись до адміністративного суду.

Таким чином, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України докази у справі, суд приходить до думки про те, що у задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. про відкриття виконавчого провадження №64165446 від 15.01.2021 р. по виконавчому листу №2-434/09 від 02.11.2009 р. та щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. у вказаному виконавчому провадженні про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 31602,85 дол. США та 4454,20 грн. – необхідно відмовити.

При цьому суд керується наступним.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження розглядається як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 431 ЦПК України).

Згідно ч.ч.2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". При цьому, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених ст. 3 вказаного Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, судом не встановлено відносно приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. законодавчих обмежень здійснювати примусове виконання рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22.10.2009 р. у справі №2-434/09.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Зазначені строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому, у ч.ч.4,5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Як було встановлено судом, 27.04.2010 р. на підставі заяви стягувача державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-434/09, виданого 02.11.2009 р. Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської обл. За результатами проведення виконавчих дій, 12.06.2018 р. виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження у зв`язку із відсутністю у боржника, за результатами перевірки, грошових коштів та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом. Вказаний виконавчий лист з відповідною постановою повернуто на адресу стягувача. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався 27.04.2010 р.; після повернення 12.06.2018 р. виконавчого листа стягувану у зв`язку з неможливістю виконати судове рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. При цьому у ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, що після переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, в подальшому ці строки обчислюються з урахуванням часу, коли виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні у державного чи приватного виконавця, як на тому наполягала представник позивача, вказуючи на те, що строк звернення виконавчого листа до виконання закінчився.

Суд критично оцінює посилання заявника на те, що зазначений виконавчий лист міг бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з посиланням на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», враховуючи те, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Оцінюючи твердження позивача про те, що приватним виконавцем порушений порядок передачі виконавчих документів, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 5. ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Проте, суд звертає увагу на те, що приватний виконавець Чучков М.О., дії якого оскаржуються, не здійснював передачу і не приймав до виконання від виконавця вищезазначений виконавчий лист, постанова про відкриття провадження від 15.01.2021 р. була винесена на підставі відповідної заяви стягувача, а не внаслідок передачі виконавчого документа від іншого виконавця.

Крім того, оцінюючи посилання представника заявника на те, що зміст виконавчого листа, виданого Орджонікідзевським міським судом в Дніпропетровській області 02.11.2009 р., не відповідає резолютивній частині рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22.10.2009 р. у справі №2-434/09, суд звертає увагу на те, що заявник не звертався до суду в порядку ст. 432 ЦПК України із заявою про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, а також заявником та його представником не надано до суду жодних доказів того, що в жовтні 2011 р. в м. Києві працівниками міліції та судовим виконавцем було вилучено предмет застави – автомобіль марки «Mitsubishi».

Водночас, відповідно до п.7 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із ч.5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Таким чином, зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Суд звертає увагу на те, що із змісту постанови приватного виконавця від 15.01.2021 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

Проте, із матеріалів справи не вбачається, щоб АТ «Ощадбанк», в якому було відкрито картковий рахунок заявника (а.с.15), на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Також заявником не надано доказів звернення до приватного виконавця із наданням документів, підтверджуючих використання карткового рахунку заявника як зарплатного, із вимогою зняти арешт з такого рахунку, з отриманням відповідної відмови виконавця, з подальшим оскарженням зазначеної відмови до суду, на що було вказано Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/361/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 756/1927/16-ц зроблено висновок про те, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала. За таких обставин, зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця у ВП №64165446 про арешт коштів боржника від 15.01.2021 р., винесена під час відкриття виконавчого провадження відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», відповідала приписам Закону.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), про що наголошено у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 р. у справі № 756/1927/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, понесені ОСОБА_2 судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

При вирішені питання розподілу витрат, пов`язаних із розглядом скарги, суд приймає до уваги заяву представника приватного виконавця ОСОБА_5 – адвоката Патерилова В.В. про надання доказів що підтверджують зазначені витрати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 18, 48, 52, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 2, 18, 141, 354, 431, 447 - 452 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволення в частині вимог скарги ОСОБА_2 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про відкриття виконавчого провадження ВП №64165446 від 15.01.2021 року по виконавчому листі №2-434/09 від 02.11.2009 року та щодо визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича ВП №64165446 про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 31602,85 дол. США та 4454,20 грн. – відмовити.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасники справи, яким повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 10.06.2021 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина