Постанова № 9629033, 27.09.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.09.2007 р. № 7/28

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді АрсірійР.О., суддів: при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк

доСпеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про про скасування повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Представники:

від позивачаБілоконь Ю.М. представник за дорученням

від відповідачаВоронова О.Ю. представник за дорученням

27.09.2007р., у судовому засіданні відповідно до п.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (надалі - позивач або ВАТ ВТБ Банк) звернулось із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач або СДПІ у м. Києві по роботі з впп) №0000044320/0 від 23.01.2007р., №0000044320/1 від 01.03.2007р., № 0000044320/2 від 11.05.2007р., якими визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 209 643,32 гривень, в тому числі 69 881, 11 гривень становлять штрафні (фінансові) санкції. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 11.01.2007р. № 7/43-20/14359319, на підставі якого були прийняті спірні повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України. Викладені у акті перевірки епізоди порушень заперечуються позивачем, про що зазначено в позовній заяві.

В судовому засіданні 11.09.2007р. позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати також недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000474320/0 від 27.08.2007р., яке прийнято відповідачем у звязку із нарахуванням штрафу у розмірі 27950 грн. 14 коп. за несплату у встановлений строк суми податкового зобовязання, що визначене в податкових повідомленнях-рішеннях СДПІ у м. Києві по роботі з впп №0000044320/0 від 23.01.2007р., №0000044320/1 від 01.03.2007р., № 0000044320/2 від 11.05.2007р.

Відповідачем позов не визнано. У письмових запереченнях відповідач підтримує висновки перевірки про здійснення позивачем порушення, що викладені у акті перевірки від 11.01.2007р. № 7/43-20/14359319.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено виїзну планова документальну перевірку дотримання Акціонерним комерційним банком “Мрія” (після перейменування - Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р., про що було складено Акт перевірки № 7/43-20/14359319 від 11.01.2007р. (надалі - акт перевірки, акт від 11.01.2007р.). Актом перевірки встановлено порушення позивачем положень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997р. року “Про податок на додану вартість” . У зв'язку з цим відповідачем направлено ВАТ ВТБ Банк податкове повідомлення-рішення від 23.01.2007р. № 0000044320/0 про нарахування Банку суми податкового зобов'язання в розмірі 209643,32 гривень, з них: 139 762, 21 гривень основний платіж та 69 881, 11 гривень штрафні (фінансові) санкції. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.01.2007р. № 0000044320/0 позивачу були також направлені податкове повідомлення-рішення від 01.03.2007р. № 0000044320/1, від 11.05.2007р. № 0000044320/2.

У звязку із несплатою податкового зобовязання ВАТ ВТБ Банк у встановлені строки, відповідачем зараховано штраф в розмірі 20% від суми податкового зобовязання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 23.01.2007р., від 01.03.2007р., від 11.05.2007р, та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000474320/0 від 27.08.2007р. про сплату 27950 грн. 14 коп. штрафу.

1. За висновками, що викладенні в акті перевірки, в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону “Про податок на додану вартість”, позивач не включив до обєкта та бази оподаткування податком на додану вартість операції з продажу товарів (робіт, послуг), які поставлялись (продавались) філіями Банку та які, відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону. є обєктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, в разі коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством; особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством; особа, яка на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування на залізничному транспорті, що визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з поставкою таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.

Згідно п.1.2 Закону ст.1 Закону “Про податок на додану вартість”, під терміном особа слід розуміти - будь-яку з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України. під терміном особа слід розуміти, зокрема, субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, в редакції, що діяла в перевіряємий період, субєктом підприємницької діяльності є філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.2.2.1 Наказу ДПА від 19.02.1998р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків», дія Інструкції поширюється також на філії, що не мають статусу юридичної особи, але мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс та розташовані окремо від платника податків у межах однієї територіальної громади.

Як зазначено в акті перевірки Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Рівненська, Харківська, Одеська, Тернопільська, Черкаська, Хмельницька, Полтавська філії позивача в період здійснення операцій, які підпадали під оподаткування ПДВ, не були субєктами сплати ПДВ. Відповідачем не встановлено наявність ознак в діяльності платників податків філій позивача, що визначені в ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, та які дають змогу кваліфікувати даних платників податків як платників податку ПДВ.

Елементами податкових зобовязальних відносин є субєкт та обєкт. За відсутністю субєкта (платника податку ПДВ) зобовязання по сплаті ПДВ не виникають. Відсутність зобовязань по сплаті ПДВ у структурних підрозділів позивача (філій) не призводить до виникнення таких зобовязань у позивача як юридичної особи.

Таким чином, висновок відповідача про порушення ВАТ ВТБ Банк п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону “Про податок на додану вартість” є неправомірним.

2. В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.4.2 ст.4 з урахуванням вимог п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість” позивач занизив обсяг продажу на вартість безоплатно наданих товарів, а саме розповсюдженої серед клієнтів банку рекламної продукції на загальну суму 576411,91грн.

Як встановлено актом перевірки, позивач в періоді, що перевірявся, в рекламних цілях здійснив безоплатне надання товарів клієнтам банку, а саме листівки, проспекти, фірмові календарі з логотипом банку.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону «Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п.1.4 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість”, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Висновок який був зроблений відповідачем про заниження позивачем обсягу продажу на вартість розповсюдженої рекламної продукції спростовується, у тому числі, правовою позицією ДПА, яка викладена в листі від 03.06.2002р. Відповідно до даної позиції, якщо матеріальні носії реклами є виключно засобами розповсюдження інформації, то таке розповсюдження рекламного продукту по своїй суті не підпадає під поняття продажу товарів (робіт, послуг), визначення якого встановлено п. 1.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки відповідач в акті перевірки не заперечує проти того, що поширена позивачем продукція є засобом розповсюдження інформації, що здійснювалось в рекламних цілях, твердження СДПІ у м. Києві по роботі з впп про заниження позивачем обсягу продажу товарів на суму 576411, 91 грн. є безпідставними.

Пунктом 17.1. ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства, а також, відповідно, наявність податкових зобовязань у позивача, то, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування штрафу за несплату у встановлений строк суми податкового зобовязання.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У звязку із задоволенням позову відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України судові витрати у розмірі 13 грн. 60 коп. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000044320/0 від 23.01.2007р., яким визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 209643,32 гривень.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000044320/1 від 01.03.2007р., яким визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 209643,32 гривень.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000044320/2 від 11.05.2007р., яким визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 209643,32 гривень.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000474320/0 від 27.08.2007р., яким визначено штраф у розмірі 27950 грн. 14 коп.

Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01601 МСП, м.Київ, вул. Гоголівська, 22-24, банківський рахунок 361979001009 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) судові витрати в сумі 6 грн. (шість) грн. 80 коп. по сплаті судового збору з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 04.10.2007 р.

Головуючий - суддя Арсірій Р.О.