Постанова № 9625057, 03.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.09.2008 р. № 11/200

За позовом Акціонерного комерційного банку «Сітібанк (Україна)»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя Винокуров К.С.

Секретар судового засідання Давиденко Д.В.

Представники:

від позивача: Кузьмін Д.М. (довіреність від 01.09.2008р.);

Сердюк А.В. (довіреність від 01.09.2008р.);

Сінєльнік Р.В. (довіреність від 30.06.2008р.);

від відповідача: Тишкевич О.П. (довіреність № 1104/9/10-010 від 21.07.2008р.);

Шаліна С.І. (довіреність № 1650/9/10-110 від 27.09.2007р.);

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.09.2008 р. об 11 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.09.2008 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний банк «Сітібанк (Україна)»(надалі АКБ «Сітібанк (Україна)», позивач) звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ у м. Києві по роботі з впп, відповідач) № 0000904310/3 від 22.05.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку банку порушень ст. 23 Закону «Про плату за землю»та безпідставністю нарахування податку спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ст. 19 Закону «Про плату за землю»розмір, умови i строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) i орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації..

Як зазначає позивач, стаття 23 Закону «Про плату за землю» встановлює обов'язки Держкомзему, але аж ніяк не платників земельного податку або орендної плати, тому відповідно відсутні підстави вважати порушеною вказану норму закону з боку банку, застосовувати відповідальність передбачену за таке порушення.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. В обґрунтування наведених заперечень відповідач зазначає, що АКБ "Сітібанк (Україна)" 05.07.2006 року (вх.№8308) та 07.09.2006 (вх.№13137) подав уточнюючі податкові декларації з орендної плати за земельну ділянку, якими уточнив показники з червня по грудень 2006 року, що відповідає чинному законодавству. Спірним повідомленням-рішенням встановлено порушення за період з січня по травень 2006р., оскільки орендна плата за січень-травень 2006 року за земельну ділянку орендовану банком розраховувалась згідно довідки від 26.04.2002 №Ю-11622/2002 про грошову оцінку земельної ділянки, в розрахунок якої входить коефіцієнт індексації встановлений у 2002 році, без врахування коефіцієнта індексації у розмірі 1,035 на який необхідно індексувати нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 року.

Таким чином, висновок акту перевірки щодо порушення в частині заниження податку з орендної плати за землі державної та комунальної власності у розмірі 6062,50 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ у м. Києві по роботі з впп проведено виїзну планову перевірку АКБ «Сіті банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р. за результатами якої складено акт № 859/4310/21685485 від 11.10.2007р. (у належним чином засвідченій копії наявний у матеріалах справи).

За висновками вказаного акту перевірки про порушення позивачем ст. 2 розділу 1, ст. 23 розділу 7 Закону України «Про плату за землю»позивачу донараховано 9093, 75 грн. за платежем «орендна плата з юридичних осіб», з яких 6062, 50 грн. основний платіж, 3031, 35 грн. штрафні (фінансові санкції).

В акті перевірки зазначено, що в порушення ст. 23 розділу 7 Закону України «Про плату за землю»банком орендна плата за січень-травень 2006р. за земельну ділянку, що орендується згідно договору оренди від 27.04.2002р. укладеного між Київською міською радою та АКБ «Сітібанк (Україна)», розраховувалась згідно довідки від 26.04.2002 №Ю-11622/2002 про грошову оцінку земельної ділянки, в розрахунок якої входить коефіцієнт індексації встановлений у 2002р., без врахування коефіцієнта індексації у розмірі 1, 035 на який необхідно індексувати нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006р..

Встановивши обставини справи суд визнає такими, що відповідають чинному законодавству висновки податкового органу викладені у акті перевірки від 11.10.2007р. щодо порушення позивачем ст. 23 Закону України «Про плату за землю»виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 27.04.2002 року позивачу надано в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Димитрова 16-г у Печерському районі м. Києва, розміром 0,0948 га для обслуговування будівлі банку у межах, які перенесені у натуру і зазначені на плані, що є невідємною частиною договору (засвідчена копія договору з додатком наявні у матеріалах справи).

Згідно із частиною другою статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 27.04.2002р. зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 01.07.2002р. № 82-6-00052 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про плату за землю” №2535-ХІІ від 03.07.1992р. використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ч. 2 ст. 5 Закону).

Статтею 13 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди земельної ділянки.

Згідно пп.2.2 вищенаведеного договору «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі шести відсотків від її грошової оцінки».

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вищенаведені положення передбачають лише порядок згідно якого грошова оцінка земельної ділянки має уточнюватись станом на 1 січня на коефіцієнт індексації та жодним чином не свідчать про відсутність у землекористувача (власника) земельної ділянки обовязків застосовувати та керуватись вказаними положеннями закону при розрахунку орендної плати.

Частиною 1 статті 13 Закону України „Про оцінку земель” встановлено, що нормативна грошова оцінка обовязково проводиться у випадку визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами договору (п. 2.4 Договору) зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація провадиться без внесення змін та доповнень до договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Заниження з орендної плати за землю в сумі 6062,50 грн., в тому числі по періодам: січень 1212,50 грн., лютий 1212,50 грн., березень 1212,50 грн., квітень 1212,50 грн., травень 1212,50 грн. 2006 року про яке зазначено у акті перевірки виникло у звязку з тим, що позивачем орендна плата за січень-травень 2006 року за земельну ділянку розраховувалась згідно довідки від 26.04.2002 №Ю-11622/2002 про грошову оцінку земельної ділянки (копія в матеріалах справи), в розрахунок якої входить коефіцієнт індексації встановлений у 2002 році, без врахування коефіцієнта індексації у розмірі 1,035 на який необхідно індексувати нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 року. Вказане порушення позивачем не спростоване, та підтверджується наявними у справі документами, факт незастосування коефіцієнту індексації 1,035 у періоді січень травень 2006р. позивачем не заперечується.

Листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 13.01.2006 №14-22-7/114 доведено коефіцієнт індексації у розмірі 1,035 на який необхідно індексувати нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2006 року.

Листом Державного комітету статистики України від 13.01.2006 року №11/1-8/1 повідомлено, що середньорічний індекс інфляції за 2005 рік становив 113,5%.

АКБ "Сітібанк (Україна)" 05.07.2006 року (вх.№8308) та 07.09.2006 (вх.№13137) були подані уточнюючі податкові декларації з орендної плати за земельну ділянку, якими уточнені показники з червня по грудень 2006 року, тоді як за період з січня по травень 2006р. орендну плату було визначено без врахування встановленого коефіцієнту індексації.

Висновок акту перевірки щодо порушення в частині заниження податку з орендної плати за землі державної та комунальної власності у розмірі 6062,50 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 18.09.2008.