Постанова № 9624943, 23.04.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.04.2008 р. 14:05№ 7/267

Окружнийалміністартивний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК"

до Державної податкової адміністрації у м.Дніпродзержинську

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаСулім М.В., за довіреністю

від відповідачаПереверзєв І.В., Піскун Н.Г., за довіреністю

Позивач звернувся із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 26.10.2007 № 000629/15-3/0/37290, № 000630/15-3/0/37289/0.

14.01.2008 позивач подав заяву про доповнення позовних вимог та просив визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, скасувати першу № 1/970 від 16.11.2007 та другу № 2/1136 від 27.12.2007 податкові вимоги, видані державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобовязання по земельному податку є неправомірним, оскільки з 2005 по 2007 роки відсутній обєкт оподаткування земельна ділянка по вул. Медична, 1/11 у м. Дніпродзержинську Києві не перебувала у власності чи користуванні позивача.

Листом від 27.11.2007 № 107222/12 позивач повідомив Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську про судове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, проте 27.11.2007 ним було отримано першу податкову вимогу № 1/970 від 16.11.2007, 09.01.2008 позивач отримав другу податкову вимогу № 2/1136 від 27.12.2007. Отже, видані Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську перша та друга податкові вимоги безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки визначені спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобовязання є неузгодженими.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченні на позов зазначає, що позивач не надав до ДПІ у м. Дніпродзержинську податкові розрахунки по земельному податку за 2005-2007 роки, несвоєчасно подана податкова декларація з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності за новоукладеними договорами за 2007 рік, яку необхідно було подати до 15.09.2007, а подано 24.09.2007, відповідно порушено ст. 14 Закону України “Про плату за землю”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -встановив:

ДПІ у м. Дніпродзержинську було проведено перевірку Акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК” з питання несвоєчасного подання податкової звітності по земельному податку за 2005-2007 роки та несвоєчасного подання податкової декларації по орендній платі за землю державної та комунальної власності за 2007 рік, за результатами якої складено акт від 17.10.2007 р. № 541/15-3/14360920 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” ст. 14 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю”, а саме: неподання розрахунків земельного податку до ДПІ у Дніпродзержинську за 2005-2007 р.р., які потрібно було подати до 01.02.2005, 01.02.2006, 01.02.2007 та несвоєчасне подання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за новоукладеними договорами на 2007 рік, яку потрібно було надати до 15.09.2007, фактично подано 24.09.2007.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дніпродзержинську прийняла податкові повідомлення-рішення від 26.10.2007 № 000629/15-3/0/37290, № 000630/15-3/0/37289/0, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. та 170,00 грн. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. заперечення на позовну заяву, наданих ДПІ у м. Дніпродзержинську штрафні санкції нараховані за неподання розрахунків земельного податку та у звязку із несвоєчасним поданням податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за користування земельною ділянкою загальною площею 0,0025 га по вул. Медичній 1/11 м. Дніпродзержинська.

В обґрунтування підставності нарахування АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у м. Дніпродзержинську посилається на лист Дніпродзержинського міського управління земельних ресурсів № 1/04117 від 12.02.2008, (копія в матеріалах справи), згідно з яким вказана земельна ділянка надана в користування АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” для реконструкції вбудованого приміщення на умовах оренди строком на 2 роки рішенням № 19-02 від 30.05.2002, а рішенням міської ради № 606-20/ІУ від 26.09.2005 зазначена земельна ділянка надана АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” для розміщення відділення банку на умовах оренди строком на 3 роки (копії зазначених рішень містяться в матеріалах справи).

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ. Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ “Про плату за землю”.

Статтею 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Обєктом плати за змелю є земельна ділянка.

На підставі ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради; та згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 3 ст. 79 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Порядок обчислення і сплати земельного податку, визначення субєктів плати за землю врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 2 цього Закону плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у звязку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 цього Закону встановлюється, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Суд враховує, що відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 82 від 20.02.2002 позивачу було надано дозвіл на реконструкцію квартири № 17 в житловому будинку по вул. Медичній, 1/11, що знаходиться в оренді, під приміщення Дніпродзержинського відділення Дніпропетровської філії акціонерного комерційного банку “Правекс-банк” з організацією окремого входу.

В матеріалах справи є договір оренди земельної ділянки від 17.10.2002, згідно якого Дніпродзержинська міська рада (Орендодавець) надала позивачу (Орендар) у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0025 га (із них 0,0021 га частка земельної ділянки багатоповерхового будинку), що знаходиться за адресою: вулиця Медична, 1/11, згідно з планом земельної ділянки (кадастровий номер: 12104369:02:016:0044).

Згідно п.1.2 зазначеного договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.05.2002р. №19 02/ХХІV (засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

В п.2.1 договору визначено, що договір укладається на термін до 30.05.2004р.

Також суд бере до уваги рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 631 від 13.09.2004, згідно якого затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення Дніпродзержинського відділення Дніпропетровської філії акціонерного комерційного банку “Правекс-банк” за адресою: вул. Медична, 1/11-17 загальною площею 80,3 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з 30.05.2004 р. не було оформлено ані клопотання, ані договір користування землею, що однак не позбавляє його обовязку сплачувати земельний податок (орендну плату) за земельну ділянку, яка перебуває його користуванні.

Крім того, суд враховує, що згідно наданого позивачем договору оренди земельної ділянки від 14.03.2006 Дніпродзержинська міська рада (Орендодавець) надала позивачу (Орендар) у строкове платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, 1/11, згідно з планом земельної ділянки, який міститься в матеріалах справи. Договір зареєстрований в Дніпродзержинському відділу ДРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.08.2007 № 040710600058.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 26.09.2005 № 606-20/ІV.

Згідно п.2.1 договору оренди земельної ділянки від 14.03.2006 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0025 га для фактичного розміщення фінансово-кредитного закладу.

У відповідності до п.3.1 зазначеного договору договір укладено строком до 26.09.2008 року.

Також суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За вказаних обставин суд вважає цілком обґрунтованим нарахування позивачеві штрафних санкцій за неподання розрахунків земельного податку до ДПІ у Дніпродзержинську за 2005-2007 р.р., які потрібно було подати до 01.02.2005, 01.02.2006, 01.02.2007, та за несвоєчасне подання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за новоукладеними договорами на 2007 рік, яку потрібно було надати до 15.09.2007, фактично подано 24.09.2007.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, ДПІ у м. Дніпродзержинську сформувала та направила АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” першу податкову вимогу № 1/970 від 16.11.2007, 09.01.2008 позивач отримав другу податкову вимогу № 2/1136 від 27.12.2007.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон).

Згідно з п.1.2, 1.3 ст. 1 Закону податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п.п. “а” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п.п. “б” п.п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).

Перша податкова вимога ДПІ у м. Дніпродзержинську № 1/970 від 16.11.2007, в якій міститься інформація про наявність у АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” податкового боргу за узгодженим податковим зобовязанням за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 510,00 грн. та можливі наслідки непогашення зазначеного боргу не відповідає вимогам Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з огляду на наступне.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпункт 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 зазначеного Закону визначає порядок та процедуру здійснення апеляційного оскарження рішення податкового органу.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура адміністративного оскарження закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

- днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Разом з тим відповідачем не було взято до уваги застереження, встановлене в п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону, а саме: при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як свідчать матеріали справи АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” 14.11.2007 року подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську від 26.10.2007 № 000629/15-3/0/37290, № 000630/15-3/0/37289/0.

Листом від 27.11.2007 № 107222/12 АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” повідомив Державну податкову інспекцію у м. Дніпродзержинську про судове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, проте 09.01.2008 позивач отримав другу податкову вимогу № 2/1136 від 27.12.2007.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства перша податкова вимога № 1/970 від 16.11.2007, друга податкова вимога № 2/1136 від 27.12.2007 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті відповідачем з порушенням своїх повноважень, оскільки визначені спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції, на момент формування податкових вимог, були неузгодженими.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК” задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську в частині винесення першої та другої податкових вимог № 1/970 від 16.11.2007, № 2/1136 від 27.12.2007.

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську № 1/970 від 16.11.2007.

Скасувати другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську № 2/1136 від 27.12.2007.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 14 травня 2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.