Постанова № 9624944, 27.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27.02.2008 р. № 7/269

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія.Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛідерТранс"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаБужор А.М., Клим В.І., за довіреністю

від відповідачаКостюк В.А., за довіреністю

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва:

від 14.12.2006 № 001712308/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82 626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 269,00 грн.;

від 14.12.2006 № 0010702308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 165 504,00 грн., в т.ч. 110 336,00 грн. основний платіж та 55 168,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період укладення між позивачем (покупцем) та його контрагентами (продавцями) договорів надання автотранспортних послуг, купівлі-продажу та їх виконання, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки контрагенти були належним чином зареєстрованими підприємствами, наділеними цивільною правосубєктністю, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари, в т.ч. податок на додану вартість.

Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.

Актом документальної перевірки № 1004/23-32453878 від 11.12.2006 встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень 2004р., травень 2005р. в розмірі 82 626,00 грн. та занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за червень, серпень, вересень 2004 р., травень 2005р. в розмірі 110336,00грн.

На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені продавцям у складі вартості отриманих товарів, з огляду, зокрема на те, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області у м. Кіровограді від 05.09.2005 визнано недійсними установчий договір, статут ПП “Абікс” з моменту перереєстрації підприємства на ОСОБА_4, тобто з 27.08.2004; рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограду від 21.07.2004 скасовано державну реєстрацію і анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 15238915 від 11.09.2002 ПП “Меконг” з дати рішення суду, тобто з 21.07.2004.

Відповідач також вказує на те, що актом документальної перевірки №1004/23 32453878 від 11.12.2006 встановлено, що позивачем в порушення вищенаведених положень Закону України “Про податок на додану вартість” до перевірки надано копію податкової накладної № 159 від 24.06.2004 виписаної ПП “Меконг”, в якій не вказано обєм (кількість) наданих послуг, їх ціну. Не представлені до перевірки документи, що підтверджують фактичне надання позивачу автотранспортних перевезень ПП “Меконг”, тобто документи бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували податковий кредит з ПДВ відображений у податкових деклараціях з ПДВ за вказані звітні періоди.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ЛідерТранс”, за результатами якої складено акт “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ“Компанія ЛідерТранс”, код ЄДРПОУ 32453878 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобовязань за періоди: квітень, червень, серпень, вересень, жовтень 2004р., травень 2005р. та дотримання вимог податкового законодавства” від 11.12.2006 №1004/23 32453878 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 14.12.2006 № 001712308/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82 626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36 269,00 грн.;

від 14.12.2006 № 0010702308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 165 504,00 грн., в т.ч. 110 336,00 грн. основний платіж та 55 168,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2006 № 001712308/0 та № 0010702308/0 суд відзначає наступне.

Як випливає з акта перевірки, підставою визначення позивачу податкових зобовязань та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ стало включення позивачем до податкового кредиту за червень, серпень, вересень, жовтень 2004 року, травень 2005 року суми податку у розмірі 82 626,00 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що на підставі податкових накладних, оформлених ПП “Абікс”, ПП “Меконг” за результатами купівлі-продажу товару та надання послуг, ТОВ “Компанія ЛідерТранс” включено до податкового кредиту податок на додану вартість сплачений в ціні товару (робіт, послуг). Перевіркою встановлено, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області у м. Кіровограді від 05.09.2005 визнано недійсними установчий договір, статут ПП “Абікс” з моменту перереєстрації підприємства на ОСОБА_4, тобто з 27.08.2004; рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограду від 21.07.2004 скасовано державну реєстрацію і анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 15238915 від 11.09.2002 ПП “Меконг” з дати рішення суду, тобто з 21.07.2004.

До перевірки надано копію податкової накладної № 159 від 24.06.2004 виписаної ПП“Меконг”, в якій не вказано обєм (кількість) наданих послуг, їх ціну. Не представлені до перевірки документи, що підтверджують фактичне надання позивачу автотранспортних перевезень ПП “Меконг”, тобто документи бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували податковий кредит з ПДВ відображений у податкових деклараціях з ПДВ за вказані звітні періоди.

У звязку з наведеними обставинами в акті зроблений висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом встановлено, що 25.03.2004 року між ПП “Меконг” (виконавець) та ТОВ“Компанія ЛідерТранс” (замовник) укладено договір про надання автотранспортних послуг, відповідно до умов якого виконавець надає послуги в перевезенні вантажів автомашинами КАМАЗ, а замовник забезпечує ефективне використання автомашин та розраховується за виконану роботу за цінами визначеними договором.

Виконання договору підтверджується складеним та підписаним сторонами актом прийому-передачі робіт автотранспорту за червень 2004 року.

Зазначену операцію щодо використання автотранспортних послуг відображено позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

27.04.2004 року та 11.08.2004 між ПП “Абікс” (продавець) та ТОВ “Компанія ЛідерТранс” (покупець) укладено договори купівлі-продажу бетону та щебеню відповідно.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, на підставі податкових накладних: № 159 від 24.06.2004 на суму 312 841,77 грн., ПДВ 62 568,35 грн., виписаної ПП “Меконг”, та № 209 від 25.08.2004 на суму 46 464,4 грн., ПДВ 9 292,88 грн., № 218 від 29.09.2004 на суму 163 998,00 грн., ПДВ 32 799,80 грн., № 223 від 19.10.2004 на суму 293 009,76 грн., ПДВ 58 601,45 грн., № 21 від 28.05.2005 на суму 2900,04 грн., в т.ч. ПДВ 483,34 грн. виписаних ПП “Абікс”, позивач включив до податкового кредиту зі сплати ПДВ за червень 2004 року в сумі 62 568,00 грн., серпень 2004 року в сумі 9 293,00 грн., вересень 2004 року в сумі 32 799,80 грн., жовтень 2004 року в сумі 58 601,45 грн., травень 2005 року 483,34 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач стверджує, що під час проведення перевірки позивачем не було надано перевіряючим оригіналу податкової накладної виписної ПП “Меконг” № 159 від 24.06.2004р. на суму 312 841,77 грн., ПДВ 62 568,35 грн.

Однак копію вказаної податкової накладної долучено позивачем до матеріалів справи, а оригінал, у відповідності до ч. 4 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, після дослідження судом повернуто позивачу.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних від продавця ПП “Меконг”, ПП“Абікс”.

В підпункті 4.1.2 “Перевірка правильності визначення податкового кредиту за червень 2004 року” акта перевірки зазначено, що ПП “Меконг” на адресу позивача було виписано податкову накладну № 159 від 24.06.2004, з якої нібито слідує, що позивачем отримано послуги по автоперевезенню. В порушення п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в податковій накладній не зазначено обєм (кількість) наданих послуг, їх ціну.

Суд зазначає наступне, підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Висновки відповідача щодо невідповідності податкової накладної № 159 від 24.06.2004 п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” виписаної ПП “Меконг” у звязку із не зазначення обєму (кількість) наданих послуг, їх ціну, суд вважає, помилковими та такими, що не ґрунтуються на законодавстві виходячи з наступного.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить окремих вимог щодо особливостей оподаткування операцій за якими один платник податку надає іншому певні послуги. Тобто за своєю юридичною природою такі поняття як “кількість”, “обєм”, “обсяг” не застосовуються для надання характеристики поняттю “послуга”. Крім того, в листі ДПА України від 02.12.2005р. № 24078/7/16-1117 зазначено, що “підпунктом “е” підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна повинна включати, серед іншого, кількість (обєм) товарів (послуг). При цьому платники податку можуть надавати послуги, які не мають таких показників, а які вимірюються лише вартісним показником”.

В податковій накладній, виписаній ПП “Меконг”, № 159 від 24 червня 2004 визначено загальну суму коштів, що підлягає оплаті у розмірі 312 841,77 грн., ПДВ 62568,35 грн., тому, суд вважає, що зазначена податкова накладна не може бути підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи свідчать про те, що податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг) складені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та наказу ДПА України № 165 від 30 травня 1997 року “Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення”, що відповідачем не спростовано.

Доказів визнання недійсними у встановленому законом порядку вказаних податкових накладних суду не надано.

Судом не враховується твердження відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит в звязку з тим, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограду від 21.07.2004 скасовано державну реєстрацію і анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 15238915 від 11.09.2002 ПП “Меконг” з дати рішення суду, тобто з 21.07.2004. Оскільки податкова накладна № 159 від 24.06.2004 виписана ПП “Меконг” до винесення вказаного судового рішення.

Також суд не погоджується з позицією відповідача, що позивач не мав права на податковий кредит в звязку з тим, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області у м. Кіровограді від 05.09.2005 визнано недійсними установчий договір, статут ПП“Абікс” з моменту перереєстрації підприємства на ОСОБА_4, тобто з 27.08.2004, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано 12.10.2005р. та в той же день було виключено з реєстру платників ПДВ, тоді ж як податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит були виписані у серпні - жовтні 2004 року травні 2005 року, тобто в період в якому ПП “Абікс” було платником податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на час формування позивачем податкового кредиту) до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Матеріалами справи підтверджується правомірність віднесення до валових витрат придбаних позивачем у червні, серпні, вересні, жовтні 2004р., травні 2005р. товарів (робіт, послуг), а також те, що сформований позивачем податковий кредит з ПДВ за вказані періоди у розмірі 82 626,00 грн. підтверджується податковими накладними.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП “Меконг”, ПП “Абікс” були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, а отже мали право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду, є відповідна дата прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП “Меконг”, ПП “Абікс” на момент складання даними підприємствами податкових накладних не вважається анульованим, а підприємства виключеними з Реєстру.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ПП “Меконг”, ПП “Абікс” податкових накладних, суд вважає помилковими.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що вимоги до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” повністю дотримані позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази як визнання недійсними податкових накладних, виписаних позивачу ПП “Меконг”, ПП “Абікс” на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ПП “Меконг” та ПП “Абікс”.

При цьому суд відзначає, що сам факт скасування державної реєстрації ПП“Меконг”, ПП “Абікс” не тягнув би за собою недійсність всіх укладених ним и угод та виписаних податкових накладних з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві від 14.12.2006 № 001712308/0 та № 0010702308/0.

Присудити судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ЛідерТранс” (р/р26002108730073 Філія АКІБ “Укрсіббанк”, Київське регіональне управління, МФО 300733, код ЄДРПОУ 32453878) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 11 березня 2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.