Ухвала суду № 9598920, 13.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2010 р. м. КиївК-21001/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»(далі Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007

у справі № 34/75а (22-а-2241/07)

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі СДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2006 №0000490828/0/24447/19/22-013, від 04.10.2006 №0000490828/1/27574/10/22-13, від 22.11.2006 №0000490828/2/32403/10/22-013 та від 02.02.2007 №0000490828/3/3286/10/22-013, а також рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.09.2006 №0000510825/0/24445/10/22-013, від 04.10.2006 №0000510828/1/27575/10/22-013, від 22.11.2006 №0000510828/2/32702/10/22-013 та №2000510828/2/32701/10/22-013, від 02.02.2007 № 0000510828/3/3285/10/22-013 та № 2000510828/3/3284/10/22-013.

Постановою господарського суду Донецької області від 25.06.2007 позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.09.2006 №0000490828/0/24447/19/22-013, від 04.10.2006 №0000490828/1/27574/10/22-13, від 22.11.2006 №0000490828/2/32403/10/22-013 та від 02.02.2007 №0000490828/3/3286/10/22-013, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.11.2006 №2000510828/2/32701/10/22-013 та від 02.02.2007 № 2000510828/3/3284/10/22-013. В решті позову відмовлено. У прийнятті названої постанови місцевий суд виходив з:

правомірності включення позивачем до складу валових витрат надмірно сплаченої орендної плати за земельну ділянку та податку з власників транспортних засобів;

правильності віднесення Товариством суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаного легкового автомобіля, до збільшення балансової вартості другої групи основних фондів в порядку підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

порушення позивачем строку здійснення розрахунків в іноземній валюті, установленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»з огляду на недопоставку Товариству оплаченого нерезидентові товару за зовнішньоекономічним договором від 30.05.2000 №98/07-00;

факту включення до складу ціни товару, поставленого за названим зовнішньоекономічним контрактом, вартості послуг з перевезення, що виключає обґрунтованість нарахування пені у розмірі 521,79 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2006 №0000490828/0/24447/19/22-013, від 04.10.2006 №0000490828/1/27574/10/22-13, від 22.11.2006 №0000490828/2/32403/10/22-013 та від 02.02.2007 №0000490828/3/3286/10/22-013 в частині визначення Товариству податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 138 грн. за основним платежем та 54 грн. штрафних (фінансових) санкцій та, відповідно, шляхом відмови у задоволенні позову щодо скасування названих актів індивідуальної дії в іншій частині. В решті постанову господарського суду Донецької області було залишено без змін. Названу постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час включення до складу валових витрат суми ПДВ, сплаченої Товариством у складі вартості придбаного автомобіля, слід керуватися приписами підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість», яким заборонено збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму сплаченого ПДВ. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду зі спору. В обґрунтування касаційних вимог позивач посилається на порушення апеляційним судом підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У судове засідання представники сторін не зявились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- СДПІ проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2006, оформлену актом від 19.08.2006 №130/22-013/14282829;

- в ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема:

безпідставне, на думку СДПІ, завищення позивачем валових витрат шляхом включення до їх складу надмірно сплачених сум з орендної плати за земельну ділянку та з податку з власників транспортних засобів;

завищення позивачем балансової вартості другої групи основних фондів на суму ПДВ, сплаченого Товариством у складі вартості придбаного легкового автомобіля, що призвело до відповідного завищення амортизаційних відрахувань у період, охоплений перевіркою;

факт перерахування позивачем на користь нерезидента Міжнародної Асоціації Пасажирів Авіаліній (ІАРА) 1759,72 дол. США за валютним меморіальним ордером від 23.03.2005 №865 на підставі договору від 30.05.2000 № 98/17-00, тоді як названим контрагентом позивача згідно з вантажною митною декларацією від 16.03.2005 №700000002/5/0042228 було поставлено товар лише на суму 1707,21 дол. США;

- за наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2006 № 0000490828/0/24447/18/22-013, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1621,90 грн. (у тому числі 1232 грн. за основним платежем та 389,90 грн. штрафних санкцій), та рішення про застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій від 04.09.2006 №0000510828/0/24445/10/22-013, за яким Товариству нараховано 226,15 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- за наслідками оскарження позивачем названих актів індивідуальної дії в адміністративному порядку вказані рішення було залишено без змін; до того ж СДПІ було додатково нараховано Товариству 521,79 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за рішенням від 22.11.2006 №2000510828/2/32701/10/22-013 з огляду на відсутність доказів поставки позивачеві товару на суму 132,21 дол. США за вказаним зовнішньоекономічним договором; названа сума фактично є вартістю послуг з перевезення, яка увійшла до складу вартості поставленого товару.

Причиною подання касаційної скарги у справі стало питання щодо порядку відображення у бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання легкового автомобіля.

Як правильно зазначено судовими інстанціями, придбаний Товариством автомобіль відноситься до 2 групи основних фондів підприємства в силу вимог підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 названого Закону 8.4.1 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, наведеним приписом Закону заборонено збільшувати балансову вартість придбаних основних фондів на суму ПДВ, сплачену у складі їх вартості, а тому висновок апеляційного суду про правомірність донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у відповідній сумі є цілком обґрунтованим.

Посилання скаржника на приписи абзацу третього підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Адже за змістом цієї норми у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість».

Отже, наведена норма підлягає застосуванню у разі придбання платником товарів (послуг), які мають подвійне призначення, а саме одночасне їх використання в оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях. Відтак з огляду на придбання позивачем одного товару - легкового автомобіля - приписи абзацу третього підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на спірні відносини не поширюється.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відтак сума ПДВ, сплачена позивачем у складі вартості придбаного автомобіля, підлягає віднесенню до валових витрат підприємства, однак збільшення Товариством балансової вартості основних фондів на суму цього податку та, відповідно, здійснення амортизаційних нарахувань на таку суму не можна визнати правомірним.

Отже, з огляду на те, що в іншій частині ухвалені у справі рішення сторонами не оскаржуються, а порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилань у поданій касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не виявлено, Вищий адміністративний суд України переглядає оскаржувану постанову апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, як це передбачено частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного підстав для скасування правильного по суті та обґрунтованого рішення Донецького апеляційного адміністративного суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007 у справі № 34/75а (22-а-2241/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко