Рішення № 95840474, 11.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2021Справа № 910/331/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, буд.1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504, код ЄДРПОУ 00191129) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця (Тверська), буд. 5, м. Київ,03680, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення 3 558,12 грн.

ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення суми збитків у розмірі 3 558, 12 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 року щодо незбереження вантажу при перевезенні. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 14.02.2018 року та відповідно до залізничної накладної № 42569855 від 11.08.2020 року, на адресу позивача (одержувач вантажу, графа " 4" залізничної накладної) надійшов вантаж (антрацит насипом) у вагоні № 63523872, при зважуванні якого на станції Миколаїв Одеської залізниці була виявлена недостача вантажу, на підтвердження чого складений комерційний акт № 415103/47/759 від 13.08.2020 року. Таким чином, оскільки відправлений вантаж було втрачено під час його перевезення залізницею, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу у зазначеному вище розмірі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання. Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України. розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо до розгляду справи у порядку спрощеного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи відповідно до ст. 120 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження від 11.01.2021 отримана позивачем - 25.01.2021, відповідачем - 21.01.2021. 09.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що позивач вимагає відшкодування збитків за незбережене майно, при цьому, на підтвердження завданих збитків не надано належних доказів, твердження позивача про завдання збитків не підтверджуються матеріалами справи. Крім того, у матеріалах справи відсутній розрахунок вартості вугілля, відвантаженого на адресу позивача, у зв`язку з чим розрахунок вартості нестачі вугілля викликає сумнів щодо його достовірності 09.02.2021 року через канцелярію суду від представника Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" подано клопотання про стягнення витрат на надання правової допомоги. 15.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказує, що факт нестачі (збитків) за спірним перевезенням підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, комерційними актами, залізничною накладною, копією рахунку вантажовідправника та платіжними дорученнями і реєстрами до них. Таким чином, за доводами відповідача у матеріалах справи наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, який був фактично відправлений за накладною № 42569855 від 11.08.2020 року у спірному вагоні № 63523872, а тому збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні становлять 3 558,12 грн. У подальшому будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 14.02.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, замовник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, перевізник) укладено Договір №00039/ЦТЛ-2018, (далі - Договір) про надання послуг, відповідно до умов якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги; у розумінні даного Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору); перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) змовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника відповідно до інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 Договору). Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником Договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання Договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018 (пункт 12.1 Договору). 03.07.2019 року між ПРАТ «Маріупольський металургійний комбінат іменні Ілліча» (покупець) та BASIS Trade AG (продавець) було укладено контракт №BASIS-ILYCH 01-19 на поставку антрациту. Відповідно до накладної №42569855 від 11.08.2020 р. позивачу відправлено у вагоні № 63523872 надійшов вантаж - антрацит насипом. Згідно з частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Статтею 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів. Відповідно до статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. 13.08.2021 року на станції Миколаїв Одеської залізниці був складений комерційний акт №415103/47/759. По документу значиться: антрацит насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т) : брутто - не вказано, тара з брусу - 23 600 кг, нетто - 68 200 кг. При переважуванні вага виявилась: брутто - 89 650 кг, тара з брусу - 23 600, нетто - 66 050 кг, що менш за документ на 2 150 кг. По прибуттю поїзда в даному вагоні навантаження нижче верхнього обв`язочного бруса на 400мм рівномірне, марковане вапном крім заглиблення. За напрямком руху поїзда зліва над 1-м 2-м-3-м розвантажувальними люками заглиблення довжиною 4000мм, шириною 2500мм глибиною 400 мм в місці заглиблення маркування відсутнє. Вагон технічно справний , на момент огляду просипання вантажу немає, розвантажувальні люка закриті щільно. Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Частинами першою і другою статті 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до частини другої статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: - 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; - 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; - 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; - 0,5% маси всіх інших вантажів. Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу з урахуванням природних втрат у вагоні №63523872, проведений відповідно до Правил перевезення вантажів та становить - 3 558,12 грн., а саме: 68 200 кг (вага нетто у вагоні №63523872) х 2% (норма втрати)=1364,0 (сума норми природної втрати вантажу); 2 150 кг -1 364,0 кг =786 кг (0,79 т) х 4 503,95 грн ( вартість однієї тони вантажу в національній валюті) = 3 558, 12 грн. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (2 %) та кількості фактичної недостачі, у зв`язку з чим сума втраченого вантажу у вагоні № 63523872 становить 3 558,12 грн. Таким чином, оскільки відповідачем не збережено вантаж (антрацит насипом), прийнятий ним до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, суду не подано, отже, позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Однак, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відзиві вих.№110/44 від 03.02.2021 зазначено, що позивач вимагає стягнути 3 558,12 грн у відшкодування збитків за незбережене перевезення. При цьому, як зазначає відповідач, на підтвердження завданих збитків не надано належних доказів. Проте, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача як такі, що не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявна накладна №42569855 від 11.08.2020 року, комерційний акт №415103/47/759 від 13.08.2020 року. Крім того, суд зазначає, що факт оплати позивачем рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків. Напроти, відповідачем вантаж був доставлений з недостачею. Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встанови: обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, наявність недостачі вантажу підтверджено належними та допустимим доказами - комерційними актами, залізничною накладною, копією рахунку вантажовідправника та платіжними дорученнями і реєстрами до них. Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилася у незбереженні вантажу, який був фактично відправлений за накладною у спірному вагоні №63523872, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 3 558,12 грн. та наявності причинного зв`язку між противоправною поведінкою та завданими збитками, у зв`язку з чим, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Окрім того, позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, було долучено до позовної заяви копію Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018 року, копію додаткової угоди № 4 від 03.12.2018 р до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, копію додаткової угоди № 26 від 09.12.2018 р до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018. До поданого клопотання про стягнення витрат на надання правової допомоги вих.№ 09/246 від 03.02.2021 року, представником позивача, також було додано копію додаткової угоди № 235 від 24.12.2020 р. до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018., який укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», копію акту № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди №235 від 24.12.2020, відповідно до якого загальна сума наданих послуг складає 1 761, 20 грн та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3495. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Доказів оплати позивачем адвокатських послуг в сумі 1 761,20 грн не було подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи- задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача по сплаті професійної правничої допомоги (адвоката) у розмірі 1 761, 20 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 233, 237-238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця"(вул. Тверська,5, м.Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул.Левченка, 1, м.Маріуполь, Донецька обл., 87504, код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 3 558 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 12 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн 20 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 ( дві тисячі сто дві) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29.03.2021

Суддя Н.І. Ягічева