Рішення № 95840475, 18.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2021Справа № 910/11344/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (вул. Гоголя, буд. 137, м Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 36860996)

до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267)

про стягнення 5 624,65 грн,

Представники сторін згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 624,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після припинення дії договору С/597-18 від 02.01.2019 (далі - договір) відповідачем фактично спожито 0, 6006900 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 5 624, 65 грн, однак не здійснено оплату за поставлений газ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.09.2020 до відділу діловодства суду (канцелярію) від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що у відповідача були переплати по договору да додаткових угод до нього, які мають зараховуватись в рахунок оплати на наступний розрахунковий період, згідно актів, звірок та платіжних доручень обов`язки відповідача були виконані у повному обсязі, при цьому строк дії договору становить до 31.01.2020, а позивач зазначає про несплату зі сторони відповідача у період з 01.02.2020 по 02.02.2020, також станом на 31.01.2020 відповідач мав договір з іншим постачальником.

Також, у відзиві заявлено клопотання про повідомлення відповідача про дату та час судового засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду від 05.10.2020 суд постановив справу №910/11344/20 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 підготовче засідання відкладено на 25.11.2020.

Підготовче засідання, призначене на 25.11.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 підготовче засідання призначено на 24.12.2020.

У підготовчому засіданні 24.12.2020 суд оголосив перерву до 14.01.2021.

У підготовчому засіданні 14.01.2021 представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 14.01.2021 суд оголосив перерву до 28.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/11344/20 до судового розгляду по суті на 18.02.2021.

У судовому засіданні 18.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 18.02.2021. року оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального Кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (далі - позивач, постачальник) за результатами проведених конкурсних відкритих торгів на постачання природного газу для споживачів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів уклало з Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - споживач, відповідач) договір постачання природного газу № С/597-18.

Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році природний газ в об`ємах та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу становить 65000 куб.м. (п.1.2 договору).

Передача газу здійснюється на межах балансової належності об`єкта споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункті призначення) (п. 1.4. договору).

Право власності на газ переходить від постачальника до споживача у пунктах призначення, що визначені п. 1.3. договору.

Споживач отримує послуги з розподілу газу газорозподільними системами міста Києва у Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (надалі - оператор ГРМ) на підставі договору розподілу природного газу, яким регулюються правовідносини між споживачем та оператором ГРМ у частині розподілу/транспортування до пунктів призначення та обліку газу на них. (п.1.5.договору).

Пунктом 2.6. договору визначено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає сплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРС.

Фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу. (п.2.7. договору).

Відповідно до п. 5.3.4. договору споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

До вказаного договору неодноразово вносились зміни: зокрема, додатковою угодою б/н від 28.12.2019 строк дії договору продовжено до 31.01.2020.

29.01.2020 позивачем на інформаційній платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ініційовано відмову від споживача, що підтверджується відповідним витягом з платформи, наявним у матеріалах справи.

Однак відключення відповідача відбулось лише 02.02.2020, та протягом лютого 2020 року позивач поставив відповідачу природний газ у загальній кількості - 0,6006900 тис.м.куб. на загальну суму 5 621, 65 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0001498 від 29.02.2020, однак вказана сума відповідачем сплачена не була.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з вимогою №188/082-19 від 13.05.2020 про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало причиною звернення з даним позовом.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що у відповідача наявні переплати по договору да додаткових угод до нього, які мають зараховуватись в рахунок оплати на наступний розрахунковий період, згідно актів, звірок та платіжних доручень обов`язки відповідача були виконані у повному обсязі, при цьому строк дії договору становить до 31.01.2020, а позивач зазначає про несплату зі сторони відповідача у період з 01.02.2020 по 02.02.2020, також станом на 31.01.2020 відповідач мав договір з іншим постачальником.

Оцінюючи подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, оскільки позивач вказує на споживання природного газу відповідачем, яке йому належить, підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для такого споживання.

Правові засади функціонування ринку природного газу визначені положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

У пунктах 17, 19, 27, 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» надано визнання термінам, а саме: оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частини 1, 3 статті 12 вищезазначеного Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила) (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

З урахування вищевикладеного суд дійшов висновку, що для того аби споживання природного газу споживачем було здійснено у відповідності до законодавства необхідна наявність у нього договору розподілу природного газу, укладеного з постачальником природного газу з підтвердженням обсягу природного газу на відповідний період для потреб (номінація).

Несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу (пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи).

При цьому, несанкціонований відбір природного газу є правопорушенням на ринку природного газу, за яке суб`єкти ринку природного газу несуть відповідальність згідно із законом (частина 1, 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відтак, враховуючи, що договір постачання природного газу № С/597-18 припинив свою дію 31.01.2020, а відповідачем фактично спожито природний газ в обсязі 0,6006900 тис.м.куб. на загальну суму 5 621, 65 грн протягом лютого 2020, суд прийшов до висновку про несанкціонований відбір природного газу відповідачем, власником якого є позивач, доказів зворотного суду не надано.

При цьому, суд з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Також, судом не враховуються посилання відповідача на наявність переплат по договору да додаткових угод до нього, оскільки спірні правовідносини виникли поза межами дії цього договору, та відповідно, не є предметом розгляду даної справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем подано суду належні та переконливі докази на підтвердження несанкціонованого відбору природного газу відповідачем, а відповідач, в свою чергу, не подав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо споживання природного газу відповідачем безпідставно.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» задовільнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» (вул. Гоголя, буд. 137, м Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 36860996) 5 624 (п`ять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 65 коп. заборгованості за спожитий газ та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2021.

Суддя Н.І. Ягічева