Рішення № 9578365, 19.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2010 р.Справа № 4/43-10-1577 За позовом Приватне підприємство "ПЛАНЕТА";

ддо відповідача Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Одеського регіонального відділення

про визнання недійсними договорів

Суддя

Представники:

Від позивача –Мєшкова Є.П. по довіреності,

Від відповідача –не з’явився,

Суть спору: Приватне підприємство „Планета” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” про визнання договору іпотеки від 26 квітня 2006 року, укладеного між ПП „Планета” та АКБ „Райффайзенбанк Україна” № РСМ-502/003/2006, посвідченого 26 квітня 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., недійсним; про визнання договору поруки від 10 лютого 2010 року, укладеного між ПП „Планета” та ПАТ „ОТП Банк” №SR-SME502/003/2006, недійсним. Позивач вважає зазначені договори такими, що не відповідають чинному на момент їх укладення законодавству.

Відповідач позов не визнав, але суду письмовий відзив не надав. В усних поясненнях представник відповідача зазначив, що спірні договорі укладені у відповідності до вимог діючого законодавства.

По справі оголошувалась перерва відповідно до статті 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

та заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2006 року між Приватним підприємством „Планета” (далі –ПП „Планета”) та Акціонерним Комерційним Банком „Райффайзенбанк Україна” (далі –Банк) укладений договір іпотеки № РСМ-502/003/2006 в забезпечення вимог Банка за кредитним договором № СМ-502/003/2006 від 10 квітня 2006 року, укладеним між Банком та Барським Ігорем Георгійовичем.

За умовами кредитного договору ПП „Планета” та/або Барський І.Г. зобов’язаний не пізніше 10 квітня2013 р. повернути Банку суму кредиту, яка може скласти 317000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом, а також штрафу та пені.

В забезпечення вищезазначених зобов’язань за кредитним договором ПП „Планета” передав Банку в іпотеку нерухоме майно –виробничі нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: місто Одеса, провулок Ляпунова, будинок 5, та належать Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується актом прийому-передачі, складеним 18 серпня 1991 року між Заводом „Полімер” та Експериментально-виробничою фірмою „Планета” (правонаступником якої є ПП „Планета”), та зареєстрованим 02 квітня 1993 року в КП „Одеське МБТІ та РОН” в книзі № 13 на сторінці 195 за № 2918. Реєстраційний номер об’єкту: 14369852. (п.3.1. договору іпотеки).

Як зазначено в договорі іпотеки, він укладається на підставі рішення засновника №1 від 06.04.2005 року.

10 лютого 2010р. між ПП „Планета” та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк” (якій раніше мав назву Акціонерний Комерційний Банк „Райффайзенбанк Україна”) укладено договір поруки №SR-SME502/003/2006.

П.1.1 Договору поруки передбачає, що за цим договором Поручитель (ПП „Планета”) зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником (Барським І.Г.) його Боргових Зобов’язань перед Кредитором (ПАТ „ОТП Банк”) за Кредитним Договором, в повному обсязі таких зобов’язань. На дату укладення цього Договору розмір Боргових Зобов’язань, забезпечених порукою, становить 232864,71 доларів США (п.2.2. договору поруки).

Договір іпотеки, щодо якого виник спір, посвідченій нотаріально у встановленому законодавством порядку. Договір поруки укладений у простій письмовій формі.

Позивач вважає, що при укладенні Іпотечного договору було допущено ряд порушень щодо порядку укладання такого договору та не додержано основних вимог та умов договору іпотеки, передбачених Законом України „Про іпотеку”, що є підставою для визнання його недійсним як правочину, який суперечить вимогам цивільного законодавства. Позивач посилається на те, що спірні договори укладені директором ПП „Планета” з перевищенням повноважень, передбачених статутом ПП „Планета”. Вважає, що право користування земельної ділянкою включено до складу предмета іпотеки в порушення норм чинного законодавства України та договору на право користування земельною ділянкою, умови іпотечного договору не погоджувалися з власником земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при укладанні договору іпотеки порушені вимоги статті 6 Закону України „Про іпотеку”, яка передбачає, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку. За доводами позивача, власник майна –засновник Приватного підприємства „Планета”, таку згоду на укладання договору іпотеки не надавав. На думку позивача, відсутність такої згоди порушує вимоги статуту, щодо повноважень директора на укладання договорів від імені ПП „Планета”. Крім того, позивач вважає, що договір поруки встановлює обов’язки для особі, що не є стороною в договорі в порушення ст.626 ЦК України.

Посилаючись на зазначені підстави, позивач просить суд визнати недійсним укладений між ПП „Планета” та АКБ „Райффайзенбанк Україна” договір іпотеки № РСМ-502/003/2006 від 26 квітня 2006р. та визнати недійсним укладений між ПП „Планета” та ПАТ „ОТП Банк” договір поруки від 10 лютого 2010 р.

Відповідач з позовом не погодився, однак доводи в обґрунтування своєї позиції не висловив та письмовий відзив суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, заслухавши пояснення сторін та надавши їм оцінку відповідно до законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення вимог Банка до Барського І.Г. за кредитним договором № СМ-502/003/2006 від 10 квітня 2006 року шляхом передачі в іпотеку майна, що належить ПП „Планета”. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В кредитному договорі Банк та Барський І.Г. встановили умови забезпечення кредиту. Серед зазначених сторонами видів забезпечення сторони зазначили іпотеку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Одеса, пров. Ляпунова, 5, та належить ПП „Планета”.

Відповідно до статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, який повинен відповідати вимогам законодавства, чинного на момент його укладення. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

З метою врегулювання правовідносин щодо забезпечення зобов’язань Барського І.Г. між ПП „Планета” та Банком був укладений Іпотечний договір, предметом якого (п.3.2. договору іпотеки) сторони визначили нерухоме майно –виробничі нежитлові приміщення в будинку під № 5 (п’ять) по провулку Ляпунова в місті Одесі, які розташовані на земельній ділянці площею 1127 кв.м., що знаходиться у фактичному користуванні; право користування земельною ділянкою.

Відповідно до умов п.3.2.1.1 договору іпотеки в разі звернення стягнення на Предмет Іпотеки, до набувача будівель та споруд переходить право користування земельною ділянкою площею 1127 кв.м. згідно з умовами, погодженими з власником земельної ділянки чи на підставі положень законодавства, якщо це встановлено законодавством.

Виходячи зі змісту п.3.2. договору іпотеки, сторони договору до складу предмета іпотеки включили право користування земельною ділянкою, та одночасно зазначили про погодження умов договору іпотеки з власником земельної ділянки.

П.2 ст.1 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 6 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Відповідно до п.9.4 Статуту ПП „Планета” виконавчим органом Підприємства є Директор. Директор Підприємства без доручення розпоряджується майном Підприємства у межах, визначених Засновником. Згідно п.9.2 Статуту до виключної компетенції Засновника належить розпорядження майном Підприємства.

Таким чином, виходячи з вимог статуту ПП „Планета” та ст.6 Закону „Про іпотеку”, передача нерухомого майна, що є предметом іпотеки можлива лише при умов надання відповідного розпорядження засновника ПП „Планета”.

В іпотечному договорі міститься посилання на те, що директор ПП „Планета” діє на підставі рішення засновника №1 від 06.04.2005 року, яке не може вважатися розпорядженням щодо нерухомого майна –виробничих не житлових приміщень в будинку під № 5 (п’ять) по провулку Ляпунова в місті Одесі, які розташовані на земельній ділянці площею 1127 кв.м.

Як слідує із зазначеного рішення №1 від 06.04.2006 року, Барський І.Г., як засновник дозволяє передати в іпотеку нерухоме майно для забезпечення зобов’язань по кредитному договору, укладеному з АКБ „Райффайзенбанк Україна”.

Виходячи зі змісту цього рішення, суд вважає, що засновник надав згоду на забезпечення іпотекою кредитного договору, який вже був укладений.

Договір іпотеки, що оспорюється позивачем був укладений в забезпечення зобов’язань за кредитним договором №СМ-502/003/2006 від 10.04.2006 року, тобто за договором, який укладений після надання згоді засновника.

Відтак суд вважає, що Барський І.Г, своїм рішенням від 06.04.2006р. надав згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна не за кредитним договором від 10.04.2006р., а за іншим, укладеним між Барським І.Г. та АКБ „Райффайзенбанк Україна” до 06.04.2006 р.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою статті 203 цього кодексу. Згідно вимог частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 цього Кодексу.

За змістом частини 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Виходячи з того, що вимогами Закону України „Про іпотеку” визначено надання згоди власника або уповноваженого органу на укладання договору іпотеки у разі обмеження правомочності розпорядження майном та статут ПП „Планета” передбачає обмеження повноважень директора, договір іпотеки посвідчений нотаріусом, який обов’язково перевіряє повноваження представника юридичної особі, відповідач не міг не знати про обмеження повноважень щодо укладання спірних договорів.

Суд вважає, що включення до складу предмета іпотеки права користування земельною ділянкою також не відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

У відповідності до п.3.2. договору іпотеки від 26 квітня 2006р., право користування земельною ділянкою є складовою частиною предмета іпотеки, що погоджено з власником земельної ділянки.

П.3.4.5. договору на право тимчасового користування землею від 29 грудня 2001 року передбачає, що Землекористувач (ПП „Планета”) зобов’язаний не передавати без письмової згоди Міськради (Одеська міська рада) зобов’язання по цьому договору іншим особам і організаціям або іншим засобом здійснювати повну або часткову переуступку права користування земельною ділянкою.

Відтак зазначений пункт договору містить пряму заборону для ПП „Планета” на будь-яке передання права користування земельною ділянкою іншим особам, що є обмеженням правомочності у розумінні статті 6 Закону України „Про іпотеку”.

Відповідно, відсутність згоді землевласника на передачу земельної ділянки в іпотеку є порушенням вищезазначених норм Закону України „Про іпотеку” та договір іпотеки укладеній директором ПП „Планета” з перевищенням повноважень.

Не відповідає вимогам чинного законодавства України і договір поруки від 10 лютого 2010р. з наступних підстав.

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Аналіз вищенаведених вимог ЦК України щодо природи поруки, дозволяє дійти висновку, що цей договір укладається при умові виникнення спільної волі боржника і поручителя відповідати спільно за основним зобов’язанням.

Однак із змісту спірного договору поруки не виявляється, що боржник –Барський І.Г. будь-яким чином висловив своє бажання відповідати спільно з ПП „Планета” за зобов’язанням, що випливають з кредитного договору №СМ-502/003/2006 від 10.04.2006 року.

Кредитний договір від 10.04.2006 р. не містіть жодної умови щодо забезпечення кредитних зобов’язань боржника порукою ПП „Планета”. Як свідчать матеріали справи, в день укладання договору поруки між ПП „Планета” і Банком, останній уклав з Барським І.Г. додатковий договір № 4 до Кредитного договору №СМ-502/003/2006 від 10.04.2006 року, яким вносилися зміни та доповнення до кредитного договору, однак будь-які умови щодо забезпечення зобов’язань порукою внесені не були.

Виходячи з викладеного, укладений договір поруки не відповідає вимогам статті 626 ЦК України, яка встановлює, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір поруки від 10.02.2010 р. встановлює права та обов’язки, у тому числі для боржника, оскільки п.1.2 договору поруки передбачає, що Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, тобто Кредитор може звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно. Однак Боржник не є стороною в договорі поруки. Зазначене є порушенням чинного законодавства, оскільки договір не може породжувати обов’язки для особи, що не є стороною в договорі.

Відтак, договір іпотеки від 26 квітня 2006р. та договір поруки від 02 лютого 2010р. повинні бути визнані недійними.

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

П.253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 передбачає, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження за заявою заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача згідно ст. ст.. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарсько процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним укладений між Акціонерним Комерційним Банком „Райффайзенбанк Україна” та Приватним підприємством „Планета” договір іпотеки від 26 квітня 2006 року.

3.          Визнати недійсним укладений між Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк” та Приватним підприємством „Планета” договір поруки від 10 лютого 2010 року.

4.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” в особі Одеського регіонального відділення код 21685166 ( м. Одеса, вул. Буніна, 10) на користь Приватного підприємства „Планета” код 19039507 ( м. Одеса, провул. Ляпунова, 5) 170грн. державне мито та 236 грн. витрати по сплаті ІТЗ судового процесу.

          Рішення підписано 25.05.2010р.

          Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України

           Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України

Суддя