Рішення № 9578040, 18.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р.Справа № 7/154-10-1843 За позовом: ПАТ „Піреус Банк МКБ”, м.Київ

до відповідача: ПП „Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма „Колібрі”, м.Одеса

про стягнення 4244911,32 грн.

Суддя Лепеха Г.А.

Представники сторін:

Від позивача –Соколюк Ю.С., за довіреністю.

Від відповідача –Гриб Є.Г., за довіреністю.

Представниками сторін подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та задоволено.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство „Піреус Банк МКБ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма „Колібрі” заборгованості у сумі 4244911,32 грн.

У судовому засіданні 18.05.2010р. представник відповідача надав відзив, в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників сторін у відкритому судовому засіданні, суд встановив:

28 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Міжнародний комерційний банк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „Піреус Банк МКБ” (далі –Позивач) та приватним підприємством „Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма „Колібрі” (далі –Відповідач) був укладений договір овердрафту № ОК/08-18 (далі –Договір овердрафту), відповідно до якого (з урахуванням наступних змін та доповнень) Позивач надав Відповідачу відкличний овердрафт поточного рахунку Відповідача з лімітом 2 500000,00 грн. на період з 28.02.2008р. по 28.02.2009р. із щоденною сплатою 20 % річних.

Позивач свої зобов’язання за Договором овердрафту виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши Відповідачу грошові кошти, передбачені Договором овердрафту, в сумі 2 363984,19 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами.

Згідно з п. 4.1.1 Договору овердрафту Відповідач зобов’язаний забезпечити своєчасне повернення овердрафту та сплату відсотків за користування овердрафтом.

В порушення п.п. 2.1, 4.1.1 Договору овердрафту Відповідач не повернув отримані грошові кошти Позивачу.

Так, 28.02.2009р. настав термін повернення грошових коштів за Договором овердрафту.

Враховуючи вказані обставини, Позивач направив Відповідачу вимогу (повідомлення) про усунення порушень за вих. № 65 від 16.09.2009р. з проханням погасити заборгованість перед Позивачем.

Зазначену вимогу Відповідач залишив без задоволення, не надавши відповіді Позивачу.

Таким чином, станом на 12.03.2010р. заборгованість Відповідача за Договором овердрафту становить:

- 2 363984,19 грн. – сума простроченої заборгованості за кредитом;

- 605207,80 грн. –сума заборгованості за відсотками;

- 244170,59 грн. –донараховані відсотки виходячи з п. 2.3 Договору овердрафту.

Крім того, згідно з п. 5.2 Договору овердрафту за несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості Позивачу згідно з п. 2.1 та п. 3.2 договору Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожний день затримки перерахування коштів, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, яка буде діяти в цей період.

Розмір пені станом на 12 березня 2010р. становить:

- 562744,06 грн. –пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

- 77609,08 грн. –пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Отже, загальна заборгованість Відповідача за Договором овердрафту станом на 12 березня 2010р. становить 3 853715,73 грн.

Також відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір зазначених сум складає відповідно 302873,48 грн. (інфляційні втрати) та 88322,11 грн. (3% річних), що має своє відображення у представленому розрахунку.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа глави 71 ЦК України (ст.ст. 1046 -1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання ті інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Крім цього боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі неналежного виконання господарських зобов’язань порушник зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, визнаються відповідачем у повному обсязі, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Науково-виробнича і торгово-комерційна фірма „Колібрі” (65003, м.Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29. Код ЄДРПОУ 34444247. Р/р 2600801139 в Одеській філії ПАТ „Піреус Банк МКБ”, МФО 328812) на користь публічного акціонерного товариства „Піреус Банк МКБ” (юридична адреса: 04070, м.Київ, Подільський район, Контрактова площа, буд. 4. Фактична адреса: 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, під’їзд 7. Код ЄДРПОУ 20034231. Р/р 32006192301 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 300658) 4244 911 /чотири мільйони двісті сорок чотири тисячі дев’ятсот одинадцять/ грн. 32 коп. боргу, 25 500 /двадцять п’ять тисяч п’ятсот/ грн. 00 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя